Колишній мер Києва Іван Салій записав розповіді крутих будівельників столиці
Двотомник Івана Салія «Від утопії до утопії: 100 років експериментів. Досить ілюзій», який нещодавно побачив світ, має великий резонанс .
Іван Миколайович зробив спробу дати відповідь на питання: «хто ми? і «де ми?». Також проаналізував роль в історії Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми, Віктора Ющенка. Не оминув увагою і втікача Януковича.
Що цікаво, Іван Салій виступив ще й у ролі… кореспондента. Адже провів ґрунтовні інтерв’ю з багатьма відомими будівельниками, розмістивши матеріали у другому томі цієї книги. Розповіді торкаються у тому числі й больових точок сьогодення. Йдеться також і про упущені шанси України.
Наприклад, у розмові Івана Салія з головою наглядової ради ПАТ «Харківський плитковий завод», директором ТОВ «Керамічна група «Голден Тайл» Валентином Шеветовським згадується знаменитий Ілон Маск, засновник компаній SpaceX і Tesla.
Шеветовський розмірковує, що Україна могла б запропонувати Ілону Маску вигідну співпрацю – постачати літій для акумуляторів. Або ж запропонувати збудувати у нас «літієвий завод на всю планету». І Маск би погодився, якби не «але»… Він не прийде до нас з інвестиціями. Знаєте, чому?
«Бо він стикнеться в Україні окремо з надрами, окремо з землею, з депутатами в Дніпровській чи Запорізькій області, окремо з Насаликом (Міністерство енергетики), окремо з газом, окремо з дорогами…», – прогнозує Шеветовський. І робить висновок, що «у нас дуже велика кількість влади, яка монополізує все. Монополізує все бізнес-життя».
В бесіді з іншим співрозмовником – президентом групи компаній «Слобожанська Будівельна Кераміка» Ігорем Далічуком тема інвестицій також серед головних:
«Я вважаю, – говорить пан Далічук, – що одна з проблем України упродовж багатьох років – це безперервні політичні баталії. Політика дійсно впливає на економіку, і коли капітал бачить, що є політична нестабільність, то він ніколи не прийде туди, де неспокійно».
«Україна побудувала олігархічний капіталізм, і ми перебуваємо в глибокій кризі. Олігархи багатіють, а економіка не піднімається. Що далі? Криза: сильні стають сильнішими, бідні – біднішими, хоч держави, хоч фірми, хоч народ» – у цих розмірковуваннях Івана Салія бачимо штрихи до нинішньої ситуації. Точні штрихи.
А чи поспішають інвестори до Києва? Чи не перебільшує міська влада, вихваляючи туристичний потенціал столиці? Іван Салій пише, що у Стокгольмі, скажімо, він не побачив «жодного недобудованого чи покинутого будинку, жодного непофарбованого фасаду».
Ми ж продовжуємо дивувати іноземних гостей.
«У Києві 700 об’єктів покинутих, які ми не можемо добудувати, і при тому оголошуємо Київ європейською столицею, туристичним містом, – обурюється Салій. – А що туристам дивитися? Гостиний двір, його руїни? А ще пустка по вулиці Хрещатик, 5; колишній Центральний гастроном згорів; по вулиці Інститутській котлован; повсюдно в місті, в центрі України пусті занедбані території або покинуті будівлі, обвішали рекламою – «фіговими листками», навіть на Андріївському узвозі».
Що кажуть інші співрозмовники Івана Салія? Наприклад, президент компанії «Ліко-Холдинг» Ігор Лисов вважає, що «сьогодні кожен депутат має свою квоту, бюджетна або земельна історія. І кожен депутат витискає з міста максимально все, що може».
Тож чи до ефективного розвитку міста в таких умовах? Слушно зазначає Іван Салій, що будівельну галузь «довели до кризи і немає ніяких зрушень, особливо в будівництві інфраструктурних об’єктів».
До речі, ось одна з причин, яку назвав Валерій Баруленков, колишній керуючий трестом «Південзахідтрансбуд, в 1987 – 1990 роках – заступник голови Київського міськвиконкому – «повне зміщення акцентів. Нехтування першочерговими потребами та інтересами суспільства».
Валерій Володимирович також виокремлює больові точки Києва:
«Планування міського середовища – дуже складна справа. І якщо раніше ми бачили перспективу, плани на завтра, то сьогодні – «вибив» шматок землі, витворив щось на кшталт хмарочоса,а далі – реклама будь-де: «оформимо незаконне будівництво» і номер телефону зазначено. Та й по тому. Плати лиш гроші, і все тобі узаконять».
Цікавою і змістовною є розмова з Петром Шилюком, Героєм України, знаним будівельником. Салій пише, що Шилюк своїм вчителем вважає Поляченка Володимира Аврумовича.
«А це той випадок, коли учень двічі прийняв його (Поляченка. – Ред.) найвищі посади: став президентом «Київміськбуду» і президентом Будівельної палати – і в обох випадках не схибив».
А як ставиться Петро Степанович до «нашестя» хмарочосів у Києві?
«В історичному центрі міста багатоповерхівки, зазвичай, злочин, на глухій окраїні мегаполісу, – можливо, економічне безглуздя, а от в районах масової забудови з добре розвиненою інфраструктурою – цілком виправдане таке економічне і архітектурне рішення…»
Під час бесіди з Петром Шилюком автор розгортає полотно розповіді також навколо діяльності екс-мерів Леоніда Черновецького, Олександра Омельченка, і Олександра Попова.
Скажімо, про період правління Черновецького Петро Шилюк згадує:
«…Прийшла команда, зі своїми правилами, запитами, баченням цілей. Звісно, що з часом почали «ламати» Я не піддавався, прямо і відверто говорив, що буду діяти винятково у правовому полі, і свавілля не допущу… Мене ж кожні півроку прагнули зняти з роботи, от тільки не було до чого придертися».
Багато хто керував Києвом. Але не усі заслужили шану і повагу в киян. Іван Салій пише, що у своїй книзі він намагався «показати владу успішну і не успішну в останні 100 років…». Мова не тільки про Київ, а й про Українську державу загалом.
Співрозмовниками Івана Салія є також президент промислово-будівельної групи «Ковальська» Олександр Пилипенко, голова наглядової ради ПАТ «Фармак» Філя Жебровська, віце-президент Конфедерації будівельників України Дмитро Ісаєнко, генеральний директор ПТК «Агромат» Сергій Войтенко, гендиректор компанії «Royal House» Віталій Ганжа, голова наглядової ради ПАТ «Комбінат будіндустрії» Валерій Нестеров та інші знані співвітчизники.
До речі,про стиль одного з керівників Києва вдало, на мій погляд, розповів Івану Салію Валерій Баруленков:
«Я живу в Києві з 1966 року. Знаю, був такий голова Київського міського виконавчого комітету М. Й. Бурка (у 1963-1968 роках). Кияни розповідали, що він вставав рано і пішки йшов у мерію, заходив і на базар, і на транспортні зупинки, дивився: що, де, як і, прийшовши на роботу, уже знав ситуацію в місті. У Києві, замість квітів і дерев, висаджують білборди. Мене дуже вражають білборди «Київ – місто квітів», під якими буяє бур’ян! Замість того, щоб висаджувати квіти, висаджують білборди!».
Від «Українського репортера» додамо: беріть приклад, панове київські чиновники! А то ви все зі свитою, на “мерседесах” і “лексусах” приїжджаєте перевіряти стан справ. Не завадило б і Віталію Кличку повчитися в таких попередників, як Михайло Йосипович Бурка.
А насамкінець ще раз про замисел двотомника «Від утопії до утопії: 100 років експериментів. Досить ілюзій».
«Чому пишу?, – пояснює Іван Салій своє бажання звернутися до читача. – З вірою, що колись і комусь знадобиться. Та, як на мене, писати – це означає не лише мислити, а й переосмислювати, аналізувати і робити висновки, а значить розвиватися і вдосконалюватися…».
Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото “Українського репортера”
Про книжку Івана Салія також читайте:
- Екс-мер Києва Іван Салій розповів про українських президентів. І не тільки про них
- Іван Салій: «Наша політична еліта така ж, як і київське “Динамо”…
Відео-інтерв’ю з Іваном Салієм:
https://youtu.be/b_dZ4l_aCIo
