Кличко пропонує “Небесний шлях” на Троєщину. Експерт вважає це фантастикою
На проекті метро до Троєщини, можливо, остаточно поставлено хрест – столична влада обговорює можливість проведення в цей спальний район Києва підвісного транспорту, який чиновники вже назвали Sky Way.
Аби провести гілку метро на Троєщину, треба здолати величезні труднощі. Зокрема, ввести в експлуатацію Подільсько-Воскресенський мостовий перехід (проект якого, до речі, наступного році відсвяткує 40-річний ювілей). А зробити це непросто. Ще в 2012 році загальний кошторис робіт на цьому об’єкті становив 7 млрд. грн. А зараз, як заявив Віталій Кличко, для добудови потрібно ще майже 400 мільйонів євро – тобто 12 млрд. грн.
Міст уже майже дотягли до кільцевої залізниці (до станції “Троєщина-2”, там, де кінцева швидкісного трамвая), і тепер попереду найскладніше – прокладання переходу по території житлових масивів. Коли згадати, з якими муками це робилося на Русанівських садах (будівництво застопорилася через скандали, довелося відселити власників 200 ділянок), то про те, що може статися при будівництві на Воскресенці, ліпше не думати.
Схоже, КМДА вирішила – якщо пасажирів переміщати по повітрю, то проблем буде набагато менше. Тож створила при департаменті транспортної інфраструктури робочу групу, доручивши їй розробити план реалізації нової надземної системи транспорту.
Sky Way (“Небесний шлях”) – це не канатна дорога і не фунікулер: вагони рушатимуть не по канатах, а по підвісних рейках, змонтованих між опорами. У світі з подібного є тільки підвісна залізниця в німецькому місті Вупперталь, відкрита 1901 році (детальніше – в довідці наприкінці статті).
Передбачається, що київська повітряно-залізна дорога пройде маршрутом протяжністю 7,8 км “Поштова площа – Троєщинський ринок” (вул. Закревського). Планується, що вагони на 14 і 24 пасажирів розвиватимуть швидкість від 150 до 500 км/год., перевозячи за годину до 50 тис. киян і гостей столиці. Автори наголошують, що для такого транспорту не треба виділяти землю – лишень трошки, під опори. За попередніми даними, проект обійдеться приблизно в $120 млн.
З технічного погляду проект жодних труднощів не становить. На зазначеному маршруті достатньо поставити сім опор: на Поштовій площі, дві на Трухановому острові, по одній – в урочищі Горбичиха та на Русанівських садах і ще дві на Воскресенці.
Однак сам маршрут у експертів викликає сумніви. Спеціаліст департаменту транспортної інфраструктури КМДА Віктор Петрук зауважує, що Поштова площа не є транспортним вузлом, біля станції метро – лише один вихід. На фунікулер, при його швидкості, розраховувати смішно, тож, аби впоратися з пасажиропотоком з Троєщини, кінцева станція має бути на Петрівці або на метро “Оболонь”. Другий варіант ліпший, оскільки Петрівка й так перевантажена.
Дивує й оптимізм розробників проекту щодо обсягів перевезень. Експерти інформаційно-аналітичної групи Auto-Consulting уїдливо зазначають: щоб перевезти за годину 50 тис. пасажирів, капсули на 14 осіб мають вирушати протягом цієї ж таки години 3571 раз, тобто щосекунди.
Ще більше бентежить заявлена швидкість до 500 км/год. Адже вагон навіть не встигне розігнатися – відстань від Поштової площі до Троєщини він подолає за 1 хвилину. Навіть на 150 км/год. кінцеву станцію слід робити як мінімум на Дорогожичах. Або взагалі не розмінюватися на дрібниці – і тягнути Sky Way на Теремки.
Щоправда, це буде дуже дорого. Віктор Петрук, до речі, вважає, що кошторис будівництва лінії “Поштова площа – Троєщина” занижено в кілька разів.
Але нехай навіть $120 млн. На думку експертів, реальний пасажиропотік на підвісній дорозі може становити 50 тис. осіб за добу. Це при вартості проїзду 10 гривень (більше мало хто заплатить). За рік це відповідно 15 млн. пасажирів і 150 млн. гривень. Такими темпами тільки прямі інвестиції будуть відбиватися двадцять років.
Але на що тільки не йде наша влада заради щастя українців! Тим більше, за рахунок їхніх-таки податків.
Утім, як розповів «Українському репортеру»директор аналітично-дослідницького центру “Інститут міста” Олександр Сергієнко, до реалізації проекту з підвісною дорогою справа не дійде.
“Це все зі сфери фантастики, – пояснює експерт. – Є простіші й реальніші способи вирішити проблему Троєщини. По-перше, треба все ж таки добудувати мостовий перехід, у який вкладено величезні кошти. По-друге, з’єднати Правий берег і Лівобережжя трамвайним сполученням – по тих мостах, що вже є. Тільки не посередині проїжджої частини (як це було колись на мості Патона), а збоку, щоб не заважати іншому транспорту. Треба вирішувати проблеми доступними методами, а не фантазувати”.
Довідка
Монорейкову підвісну дорогу у Вупперталі (земля Північний Рейн-Вестфалія) запустили в експлуатацію 1 березня 1901 року. Це один з головних видів міського громадського транспорту.
Загальна довжина двоколійній системи – 13,3 кілометрів, з яких 10 км проходять над руслом річки Вуппер на висоті близько 12 метрів, решта – над вулицями міста, висота – вісім метрів. Поїзди завдовжки 24 метри розраховані на 178 пасажирів (48 сидінь і 130 стоячих місць), щодня монорейка перевозить близько 82 тис. осіб. Максимальна швидкість – 60 км/год.
Щодо безпеки підвісної системи: за 117 років роботи на дорозі сталося всього три помітні аварії:
21 липня 1950 р. директор місцевого цирку вирішив задля реклами прокатати монорейкою слоненя Туффі. У вагоні тварина перелякалася і, проломивши стінку, випала в річку. Серйозних ушкоджень слоненя не зазнало, внаслідок паніки легкі поранення дістали кілька пасажирів.
12 квітня 1999 р. поїзд наїхав на металевий затиск, залишений на шляху після ремонтних робіт, – і впав у річку. П’ятеро людей загинуло, 47 травмувалися.
5 серпня 2008 р. підвісний поїзд зіткнувся з автокраном, який проїжджав під естакадою. Водій автокрану дістав доволі серйозні поранення.
Андрій КУЗЬМІН
На фото: Підвісна дорога у Вупперталі
