Павло Жебрівський щодо ідеї об’єднання УГКЦ із православною церквою в єдиній, справжній патріархії
За віросповіданням я римо-католик. Завжди вважав, що римо-католицька церква більш реформована і наближена до сучасності, ніж православна. Іншомовний світ навіть тлумачить православʼя як ортодоксальність, хоча, як на мене, це вже не зовсім так. Мої предки були римо-католиками, зараз моя сім’я – сестри, діти, онуки – також цього віросповідання. Тому я відчуваю відповідальність перед своїми близькими за дії церкви, до якої належу, та її ієрархів.
Достатньо багато було посилів від Папи Римського про те, що він підтримує Україну, і те, що на сьогоднішній день українці потребують Божого захисту. Проте, минулого тижня сталися три події, які, гадаю, збили з пантелику всіх українців. І ці дії були здійснені Франциском.
Перший неприємний посил – зустріч Нунція з архієпископом московитської церкви у Печерській лаврі – Павлом. Цей чиновник церкви відомий своєю тотальною прихильністю до «руського міра». Як відомо з преси, на зустрічі було заявлено, що римська курія категорично проти переслідування будь-яких церков, у тому числі тих, що проводять руйнівні дії в країні, яка перебуває у війні.
Другий посил – Папа Римський вирішив, що те, що у Хресній ході українка та росіянка разом нестимуть хрест під час 13-ї стації, має символізувати «примирення» двох братніх народів. Щодо цього українці незалежно від свого віросповідання зайняли вкрай негативну позицію. Римо-католицький єпископат України не публічно попросив Франциска не робити цього. Відкрито про це заявив предстоятель УГКЦ Святослав. Також виступили проти МЗС України і посол України у Ватикані. Єдине, чого вдалося досягнути, – те, що не прозвучала теза про «братні» народи.
Третій посил – позиція Папи Римського про «надмірно добре» ставлення до українських біженців у всьому світі. Він наголосив, що це пов’язано з великою кількістю у світі расистів. Папа Франциск є дуже освіченою людиною, і він не може не розуміти, що достатньо прохолодно ставляться до біженців із інших країн тільки тому, що переслідування, вбивства, знищення цивільного населення в цих державах не є тотальним геноцидом. Але сьогодні Україна та українці ціною власного життя захищають світову цивілізацію від орків.
Так, нашій державі допомагають фінансово, матеріально, надають військову допомогу, але в цей час українці жертвують своїми життями задля того, щоб московитський звір не поглинув своєю рабською філософією весь світ. І така підтримка українських біженців – це дещиця, яку можуть віддати жителі інших країн за жертовність і подвижницьку місію нашого народу.
Я не розумію і не збираюсь занурюватися у причини, які спонукали Папу Франциска до таких дій і висловів. Я вільна людина вільної родини, українець, я вільно дивлюсь людям в очі, тому маю своє право на роздуми.
Україна після перемоги над темрявою, безумовно, має стати молодою кров’ю Європи, повернути європейський світ, який так захопився мамоною та поклонам золотому тільцю, на шлях ціннісного життя та поваги до ідентичностей. Бо тільки життя у цінностях приводить до чесної волі, можливостей, заможності.
Такі слова та дії Папи Франциска консолідували б українців незалежно від віросповідання.
Я вважаю, що, скоріше за все, в Україні має постати СПРАВЖНЯ ПАТРІАРХІЯ. Мабуть, вона буде православною. Щиро та серйозно слід виступити предстоятелям Української греко-католицької церкви, які проводять обряди за православними канонами і, фактично, тільки підпорядковані римській курії, про об’єднання із православною церквою в одній ПАТРІАРХІЇ. Потрібно серйозно подивитися на тих священиків, які сьогодні належать до московської церкви: той, для кого українство і Україна є важливими, має залишитися священиком. Той, хто готовий просто «шапку» змінювати, не має права на священослужіння в Україні, бо він ніколи не стане душпастирем. І прийняття священиків із «московської» церкви до спільноти Української православної та Української греко-католицької церкви в ЄДИНУ ПАТРІАРХІЮ, на реформаторських засадах (у тому числі зі святкуванням Різдва та Великодня за новим григоріанським календарем та заміною «раб Божий» на «дитя Боже») може і має стати нашою Хресною дорогою.
Ці та інші речі допоможуть реформувати православ’я, і тоді справжня Київська патріархія буде найпотужнішою у світі. Переконаний, що нова патріархія стане молодою кров’ю для християнського світового життя. Гадаю, що чимало римо-католиків на таких засадах будуть готові належати до цієї новітньої, справдешньої церкви, де присутній Дух Божий. Така патріархія буде одним міцним підґрунтям єдиної української політичної нації та нової еліти.
У Народній війні, яка точиться в Україні, ми чинимо шалений спротив тільки завдяки українській ідентичності. Ця українська ідентичність завжди проявляється і обʼєднує тих, для кого Україна є цінністю, що варта життя. Вважаю, що в цей історичний момент ми маємо підтримати нашу віру, створивши найміцнішу церкву, та шанувати і любити всіх людей безмежним українським серцем, сповненим добром і щирістю.
Джерело: Фейсбук
На цю тему:
Задум Ватикану викликав велике обурення та несприйняття українцями усього світу. Коментар Глави УГКЦ
