Велика таємниця конклаву: що їдять кардинали під час обрання Папи Римського?
Протягом понад 750 років суворі правила наказували, що можуть, а чого не можуть їсти кардинали під час конклаву. Так Ватикан намагався запобігти тому, щоби кардинали-виборці не обмінювалися інформацією через курку, равіолі та серветки.
Минулого тижня паломники, які приїхали в Рим на похорон папи Франциска, могли побачити, як кардинали обідали у своїх улюблених ресторанах, – Повідомляє ВВС.
Як писали італійські ЗМІ перед останніми виборами Папи Римського у 2013 році, багато священнослужителів відвідували ресторан Al Passetto di Borgo, розташований за 200 метрів від базиліки Святого Петра. Там кардинал Дональд Вільям Вюрл зазвичай замовляє лазанью, а Франческо Коккопальмеріо (серед італійських кардиналів саме він ймовірно здобув найбільшу кількість голосів у 2013 році) – смажених кальмарів.
Кардинали прагнуть добре поїсти, адже під час конклаву, який розпочнеться 7 травня, вони будуть повністю ізольовані від решти світу на невизначений час. Голосування, сон та харчування будуть згідно з жорсткими правилами.
Папський конклав, як відомо, – справа таємнича.
Кардинали перебувають у замкненому просторі, і жодні повідомлення не потрапляють як всередину конклаву, так і з нього. І лише дим із димаря над Сикстинською капелою стане сигналом успішного голосування.
Білий дим означатиме, що нового Папу обрали, а чорний – що потрібне ще одне голосування.
Що саме відбувається на цих конклавах, невідомо, але одне можна сказати напевно: кардинали щось їдять протягом днів або тижнів, поки обирають нового лідера для 1,4 млрд. католиків світу.
Але як зберігається таємниця конклаву, з огляду на те, що хтось має доставляти їм їжу? Як кардиналам зберегти неупередженість і не піддатися зовнішньому впливу?
Традиційно їжа становила потенційний ризик. Адже кардиналам могли передати записки, наприклад, через равіолі. Або й сам учасник конклаву міг таємно повідомити зовнішній світ про результати голосування за допомогою серветки.
Спільне харчування також може стати місцем таємних переговорів.
Так, у фільмі “Конклав” 2024 року майже всі ключові моменти відбуваються не в залі для голосування, а в кафетерії.
Гучні трапези контрастують з майже мовчазним конклавом, який проходить без офіційних дебатів.
Тихе голосування лише зрідка переривається ритуальними промовами, як-от присягою кардинала, який опускає свою виборчу картку в урну.
Однак навколо церемоніальної тиші відбувається багато комунікації, і велика частина неї – з їжею та через їжу.
І хоча ми не можемо стверджувати, що фільм точно зображує те, що відбувається за зачиненими дверима, безсумнівно, в папській культурі харчування – як і в будь-якій культурі – те, що ви їсте, як ви їсте і з ким ви їсте, розповідає чимало.
Кодекс таємниці конклаву сягає корінням у 1274 рік, коли Папа Григорій X встановив правила, які досі частково регулюють проведення виборів Папи.
Нові правила Папи Григорія X включали ізоляцію конклаву – правило, яке діє донині, – та обмеження їжі кардиналів.
Після трьох днів без консенсусу кардинали отримували лише один щоденний прийом їжі, через вісім днів – лише хліб і воду.
У середині 1300-х років ці правила послабив Климент VI, який дозволив три страви. Вони складалися з супу, основної страви з риби, м’яса або яєць та десерту, який міг включати сир або фрукти.
Хоча нормування їжі не закріплювали, жорсткий контроль над конклавами залишається.
Найбільш детальний історичний опис культури харчування папських конклавів зробив Бартоломео Скаппі – найвідоміший шеф-кухар епохи Відродження (і, можливо, перша кулінарна зірка світу). Він готував для Пія IV та Пія V.
Його книга 1570 року Opera Dell’Arte del Cucinare (“Праця про кулінарне мистецтво”) – перша кулінарна книга шеф-кухаря – зробила його знаменитим.
У ній він розповідає, як годували конклав, який обрав Папу Юлія III, та про жорсткі правила, що діють і сьогодні.
Як пише Скаппі, щоденні страви кардиналів готували на спільній кухні кухарі та сомельє. Вони були частиною великого апарату працівників, які забезпечували функціонування конклаву.
Скаппі зазначає, що на кухні хтось міг ділитися забороненими повідомленнями, і тому там спеціально ставили охоронців, щоб запобігти цьому.
Двічі на день у порядку, визначеному лотереєю, стюарди церемоніально приносили їжу до спеціального столу, вбудованого у стіну, який обертався, передаючи їжу та напої кардиналам у внутрішній залі.
Перш ніж передати їжу та напої через стіну, їх перевіряли, чи немає там заборонених повідомлень. За кожним кроком пильно стежили італійські та швейцарські гвардійці.
Продукти також суворо контролювали. Не дозволялося нічого, що могло б приховати таємне послання.
Жодних закритих пирогів. Жодних цілих курчат. Вино та воду подавали у прозорому посуді. Тканинні серветки відкривали та ретельно перевіряли.
Такий підхід частково мав забезпечити повну ізоляцію кардиналів, а частково – розвіяти побоювання щодо отруєння. Зрештою, особливо за часів епохи Відродження, папство було дуже впливовим політичним інститутом.
Але крім суворого протоколу та обмежень, страви були смачні та збалансовані, розповідає Скаппі. Вони містили салат, фрукти, м’ясо, вино та прісну воду.
Так само він описує комфортні умови проживання для кардиналів. Кожен мав власну велику келію, оздоблену шовком та щедро мебльовану ліжком, столом, вішалкою для одягу, двома табуретками, нічним горщиком та глечиком із замком.
Для майбутнього конклаву, який розпочнеться 7 травня, черниці Дому Святої Марти – сучасної резиденції, де кардинали живуть під час виборів Папи – приготують прості страви.
Це традиційна кухня регіону Лаціо, в якому розташований Ватикан, а також сусіднього Абруццо. Вона включає суп мінестроне, спагеті, арростічіні (шашлички з баранини) та варені овочі.
Сьогодні, як і під час конклавів доби Відродження, приготування їжі ретельно контролюється. Мета та сама – не допустити будь-який обмін інформацією між кардиналами та зовнішнім світом.
Тож, поки у Ватикані шукають приховані електронні гаджети, готуючись до конклаву, кардинали насолоджуються своїми улюбленими стравами в ресторанах Риму.
Можливо, міркуючи про те, чи будуть вони їхньою останньою вечерею перед тим, як стати Папою.
