Горе і біль родин захисників України – наше спільне горе
День пам’яті захисників України. Народ вшановує полеглих героїв…
Сотні, тисячі людей прийшли сьогодні до Стіни пам’яті біля Михайлівського собору в Києві… І серед них – згорьовані матері, батьки, дружини із портретами своїх синочків і чоловіків. Як зранені чаєчки тулилися до світлин на Стіні, на яких – рідні кровиночки… Багато їх приїхало з різних областей, міст і сіл. У їхніх очах було стільки болю, що якісь заспокійливі слова видавалися недолугими і застрягали у горлі. Нема таких слів, аби применшити-приглушити цей біль…
Але розділене з кимось горе стає хоч на краплинку меншим. І тому кияни зворушено дякували і висловлювали рідним героїв щирі слова пошани. Інакше і бути не може. Бо горе і біль родин захисників України – це горе і біль усіх нас…
День пам’яті, день пошани потрібен не тільки загиблим героям, він потрібен передусім нам…
Фото на головній: Алла Адамівна і Віктор Андрійович Рибачок з Хмельниччини втратили найдорожче – двох синочків-близнюків Сергія і Олега.
Фото: “Український репортер”
