Вишгородська академія велоспорту торує шлях до вершин (+відео)
Ще не вщухли розмови про підсумки виступів національної збірної України на Олімпійських іграх у Японії, як спортсмени вже розпочали підготовку до літньої Олімпіади-2024 у Парижі. Фахівці, тренери розмірковують про календарі змагань, аспекти підготовки, приглядаються до потенційних учасників найпрестижніших турнірів, прогнозують шанси та можливості тих чи інших спортсменів на високі нагороди…
Було б справедливо, щоб звертали увагу, в тому числі державні функціонери, керівники профільних федерацій не тільки на відомі спортивні організації з гучними назвами, але й на успішні колективи з невеликих міст країни.
Скажімо, у Вишгороді Київської області Олексій Касьянов об’єднав навколо себе, згуртував і дитячу велосипедну школу, і професійний велоклуб «Eurocar-Grawe SkyFitness Ukraine cycling team», і аматорську команду.
Він розвиває організацію за моделлю академії, щоб молодь мала можливості «виростати» до рівня професіоналів, здобувати престижні міжнародні нагороди.
Його підопічні вже мають вагомі та солідні перемоги. І, звичайно, мріють про олімпійське «золото», про найвищі сходинки світової першості. Велосипедна академія Касьянова є яскравим прикладом справжнього ставлення безпосередньо його керівника до велоспорту, своєорідним місочком до спортивної слави.
Утім, сам він не схильний виокремлювати лише себе як головного керманича організації, каже, що пліч-о-пліч з ним йдуть й інші соратники, які душею вболівають за спільну справу.
Отож якби в кожному українському місті працювали такі великі ентузіасти і подвижники велосипедного спорту як Олексій Касьянов, то, мабуть, представники нашої країни щороку виборювали б нагороди високої проби на найпрестижніших світових змаганнях.
Хто ж він, Олексій Касьянов? Титулований велогонщик, майстер спорту міжнародного класу з велоспорту, чемпіон України, призер міжнародних змагань. Закінчив Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (факультет фізичного виховання). Два роки тому змінив місце проживання з Києва на Вишгород.
У цьому місті Олексій розпочав справу, за яку раніше тут ніхто не брався. Чотири роки тому він створив аматорську команду. Якось в одному з інтерв’ю сказав: «Ми хотіли дати любителям відчути смак професійного спорту. Тренування, змагання, екіпірування, підтримка – все як у профі. У підсумку вийшло дуже добре».
Це вже з висоти часу здається, що у Касьянова на цьому шляху було все гладенько. Звичайно, було чимало труднощів, серед яких традиційна «головоломка» – яким чином переконати спонсорів вкладати кошти у фінансування велосипедного аматорського гурту. Але Касьянов наполегливо шукав до меценатів стежки-дороги, переконував їх…
Наполегливість – ось що характерне для Олексія. І тверда віра, що зможе створити спортивну організацію за прикладом вже випробуваних європейських практик. Так у Вишгороді з’явилася дитяча велошкола, а згодом і професійний велосипедний клуб. Тобто три в одному! Хто ж не мріє про це?!
Одного разу журналісти поцікавилися, навіщо йому ця велика морока – професійний велоклуб? А ось і відповідь: «Професійна команда була створена для підтримки молодих хлопців, які не змогли знайти команду за кордоном. Я на собі відчув це свого часу. Дуже добре розумію всіх хлопців, які виходять з віку юніорів в «Under-23» (чоловіки до 23-х років) і залишаються без команди. Їм доводиться брати участь тільки в українських гонках, які мало хто дивиться. Відповідно майбутнього у цих молодих спортсменів немає».
Касьянов проти такого підходу. Він дає цим спортсменам шанс знову бути в центрі уваги, в тому числі на міжнародних аренах, проявивши себе там якнайкраще. Він згуртовував їх в одну потужну команду, яка вже здобуває солідні нагороди. У хлопців є хороша мотивація, вони знову торують свій шлях до вершин.
Чому ж в Україні не поспішають поширювати досвід Касьянова, чому так мало ентузіастів, які з нуля створюють подібні професійні велоклуби? Зате час од часу з різних трибун чуємо гучні розмови про те, як не вистачає Україні професійних велоклубів, а дехто з функціонерів вважає, що такі організації можна легко створити ледве не за помахом чарівної палички. Мовляв, нехай держава, спонсори лише виділяють великі гроші. Стара пісня. Так, можна «намалювати»… на папері лише.
Треба бути великим ентузіастом спорту, аби створити таку «махіну» як успішний професійний велоклуб. Касьянов про себе каже, що він – трудоголік. А й справді: щоденна напружена діяльність – від організаційних клопотів до непростих ділових перемовин зі спонсорами, до повсякденної роботи з юними спортсменами, дітьми. А ще ж і самому треба тренуватися, щоб бути у хорошій спортивній формі, виступати на турнірах.
Чимало часу в робочому графіку Касьянова займає робота з дітьми. Він добре розуміє, як важливо розвивати цей стратегічний напрям. Адже ми бачимо, як в Україні занепадає дитячий велоспорт, як хлопчики і дівчатка втрачають інтерес до шосейних гонок, до треку. Відтак дуже багатьох «забирає» вулиця і там «виховує». Хіба так має бути?
Касьянов пропонує хорошу альтернативу вулиці. І до нього постійно горнуться діти! Вишгородська академія ніби потужним магнітом притягує сюди юних. І вони вже мріють про перемогу в елітних багатоденних перегонах «Тур де Франс», про олімпійські нагороди.
Діти постійно спілкуються на тренуваннях з професіоналами велоспорту, наприклад з чемпіоном України Максимом Васильєвим, чують доброзичливі поради та мудрі настанови. Це також добре мотивує. Тому серед них вже є чемпіони.
«Добропорядних і праведних людей виховуємо», – каже тренер Володимир Яценко.
Ось вони, таланти твої, Україно!
Леонід Фросевич, Світлана Ковальова
Фото: «Український репортер»
