Польоти зі складеними крилами. Про те, у який футбол грає збірна України
Ні, як мене не переконуйте, але це не футбол рівня збірної країни. Швидше дворова безвольниця задрипаного села Курячі Лози десь з-під Кривого Озера степової Миколаївщини, в якої вся мотивація зводиться до післяматчевого застілля.
Хлопці ж з Боснії і Ґерцоговини (ще іноді пишуть в офіційних проспектах – Херцоговини) були однозначно налаштовані на агресивну, наступальну гру, на боротьбу буквально за кожен м’яч і метр поля. Іноді здавалося, що спортсменів у білих футболках значно більше на зеленому газоні.
(У Львові національна збірна України з футболу зустрічалася з головною командою Боснії і Герцеговини – прямим конкурентом у боротьбі за друге місце, що дає право зіграти в плей-офф Чемпіонату світу-2022. Результат – 1:1. -Ред.)
А ось уся тактика нового плаксивого тренера (ось, мабуть, чому він живе з приставкою в. о.) полягала в тому, щоб не мішати вести свою гру супернику так, як він того бажає. Безглузда, зазначу, тактика. У кінцевому результаті неодмінно програшна…
Уже у першому таймі було зрозуміло, що гості обов’язково заб’ють гол у відповідь, оскільки вони безнастанно сиділи на воротах українців. А ті вирячковито очікували, коли боснійці сповна напасуються, на штрикають небезпечними, гострими ударами нашого голкіпера. Майже не втручаючись у гру команди суперників проти самого лише воротаря ’’Шахтаря’’, фактично відданого ворогам на розтерзання.
Запитується: настобіса така тренерська група? Це її такий ‘’новий стиль гри’’? Хоч би пан Шовковський втрутився, зчинив лемент, що не можна на розстріл віддавати самого лише захисника воріт.
Було ясно, що під час постійної навали хоч би один раз, а гравці з Херцоговини таки влучать у кут воріт, вільний від П’ятова. І що пізніше вони це зроблять по ходу матчу, тим плачевніша буде ситуація для українців під завісу гри.
Відтак, знову набридлива, безвольна нічия зі збірною країни, яка лише трішки більша за нашу Харківську область – і по території, і по кількості населення. Та ще ”збірники”зганьбили нічиєю фартову футбольну арену Львова, де основна футбольна дружина майже завжди перемагала.
Що гріха таїти: боснійці виглядали значно атлетичнішими, умілішими на зеленому газоні. В них фізіологічна підготовка добряче перевершує стан силового і морального духу українців. І тому практично в кожному двобої на полі перемога була на боці представників Балканського півострова. Іншими словами, всі атаки наших хлопців чомусь видавалися за польоти птахів зі складеними крильми… На жаль…
Перед матчем журналісти, які спеціалізуються на побіляфутбольних темах гамірливо переконували всіх у тому, що рівень розвитку гри з шкіряним м’ячем в Україні значно вищий. Думаю, що все насправді навпаки.
Боснійці добряче нам’яли боки нашим ‘’зіркам’’. Покидали наші футболісти спортивну арену у гнітючому настрої. Боюся навіть говорити про те, у що перетвориться матч 16 листопада ц.р., коли українці з’являться на газоні перед балканцями. Може одразу здатися? Без бою. Наші керманичі вже цьому навчили нас…
Фото на головній сторінці Павла Кубанова із сайту Української асоціації футболу
Олександр Горобець, письменник
Читайте також:
