Полковник Качанов розповів, чому українські десантники є найкращими воїнами
У суспільстві панує думка, що до початку АТО в Україні армії не існувало. Це не зовсім так. Принаймні, були десантники та спецпризначенці, які прийняли перший удар ворога і першими пішли відбивати російську агресію. Які вони, наші мужні десантники?
– Війна змінила як українську армію, так і нашу бригаду, вона вплинула на теорію і практику військової науки, – говорить заступник командира 25-ї окремої повітрянодесантної бригади полковник Андрій Качанов. – Тому і наше десантне військо модифікується відповідно до тих викликів та загроз, які існують у секторі безпеки й оборони Української держави.
Приміром, наразі очевидно, що десантування повітряним способом на нашому театрі військових дій вже не є надзвичайно актуальним. Тому високомобільні десантні війська стали десантно-штурмовими.
Ми отримали всі зразки техніки, які нам треба, щоби бути броньовим кулаком, а ще виконувати завдання як штурмові підрозділи, як важка піхота і як рейдові загони. Якщо треба, ми готові і до десантування в тил противника.
Український десантник постійно вчиться новим спроможностям та навичкам, і цей процес надзвичайно динамічний. Узагалі, ми маємо особливу ідеологію, бо десантники були і є найкращими вояками. І вони знають про це.
Із Андрієм Володимировичем я зустрівся одразу після того, як він узяв участь у прямому ефірі Військового радіо «Армія Fm» із району проведення АТО. Саме тоді офіцер розповів про своєрідний десантний шовінізм, який допомагає у вишколі ідеальних бійців. Важко не погодитися із його думкою, що справжнім десантником може бути лише перфекціоніст. «Крилаті» піхотинці, якщо хочуть стати профі своєї справи, повинні повсякчас прагнути довершеності.
– Новий слоган ДШВ – «Завжди перші!». Він підходить нашій бригаді, де я служу майже 14 років, – зауважує полковник Качанов. – У суспільстві панує думка, що до початку АТО в Україні армії не існувало. Це не зовсім так. Принаймні, були десантники та спецпризначенці, які прийняли перший удар ворога і першими пішли відбивати російську агресію.
Чотири роки тому 25-ту бригаду підняли за бойовою тривогою. За кілька годин після цієї команди окремі її підрозділи вирушили на російсько-український кордон – поставити заслін проникненню військових сил Росії та їхніх диверсійних груп.
Водночас тоді, під виглядом тактичних навчань, особовий склад розвідувально-десантної роти згаданої бригади проводив розвідку позицій Збройних сил РФ у Криму й місцевих незаконних збройних формувань, тримаючи оборону навколо пункту постійної дислокації 36-ї окремої бригади берегової охорони у селі Перевальному.
Наші десантники фактично місяць перебували в оточенні окупанта. Але вони не здалися, не віддали росіянам жодної одиниці зброї чи техніки, а повернулися додому. За місяць «двадцятип’ятка» виконувала завдання вже у 20 окремих локаціях.
– Наша рота в Криму пережила спроби вмовляння й схиляння до здачі через різноманітні заохочення. Командири полків і бригад російського спецназу спілкувалися з нашими офіцерами, обіцяючи всілякі гаразди. Але то все – марна справа.
Ця рота була останнім підрозділом, який у повному складі й під українськими стягами вийшов із півострова, – стверджує полковник Качанов. – Бойовий дух бригади нині високий. І нехай вороги нас бояться.
Вони мають знати, що ми можемо дати адекватну відповідь будь-коли. Українську землю у цей холодний час на передовій із автоматом чи кулеметом в руках пильнує наш український воїн – він нормально одягнутий і добре забезпечений.
Місцевий люд бачить цю упевненість наших солдат. І, напевно, тому серед населення Донбасу зростає віра в Україну. Віра в те, що в Донецьку, Макіївці та Луганську обов’язково буде парад нашої техніки, й ми неодмінно вийдемо до кордону та принесемо туди українські прапори.
Геннадій КАРПЮК
Фото Кирила ХМІЛЬОВА
