Нас хочуть прирівняти до Киви. Коментарі із соцмереж про захист дисертації нардепом
Неординарний вчинок львівського медика Олександра Ябчанки, який 26 квітня спалив диплом кандидата наук на знак протесту проти того, що “вченими” стають такі одіозні діячі як Ілля Кива, викликав великий резонанс у суспільстві.
Редакція “Українського репортера” публікує деякі характерні відгуки і коментарі із Фейсбуку.
Ось грунтовний допис на цю тему менеджерки проектів Української Гельсінської спілки з прав людини Ольги Решетилової:
“Свого часу я багато писала про такі поняття, як академічна свобода, наукова чесність, вільний університет…
Це було в далеких нульових. Але вже тоді було достаменно зрозуміло, що ці благородні поняття не мають жодного стосунку до науки в Україні. Знаєте, чому? Бо для цих величних понять необхідною умовою є такі приземлені риси індивідума як совість, гідність і чесність. Те, що з радянських часів розтоптане, розчавлене в кожному українському науковцеві. А за нинішніх часів перетворене на смішний мем. Яка може бути гідність у людини, яка йде до складу вченої ради, щоб пожерти делікатесів після захисту?
Наука в Україні – це профанація, симулякр, в якому існують тисячі людей. Вони імітують науку, освіту, конкуренцію. Ректори плазують перед Міносвіти, щоб їм дали держзамовлення, фінасування, рейтинг, ще щось. Викладачі плазують перед вченими радами і адміністрацією, щоб їм дали захиститися, щоб дали години, бо треба щось їсти, щоб зберегли місце на кафедрі… Студенти плазують перед викладами… Я вже мовчу про тих, хто хоче займатися чистою наукою без викладання.
Не знаєте, де тут місце гідності?
А потім все це вивалюється на ринок праці, імітує наукові чи промислові досягнення, підтримує антинаукові і антиглуздові теорії і в кінцевому результаті ціла країна не може елементарно організувати процес щеплення чи виготовити непрострілюваний бронік для військових.
Все це щодня відбивається на якості нашого життя.
Виходить, що якість починається з Особистості. З особистої порядності, з сили волі людини сказати «ні» системі. Попри бажання особистого комфорту і ілюзії полегшеного життя.
Чим більше буде таких людей, як прекрасна, інтелектуальна і талановита Olesya Yaremchuk, яка перекреслила роки роботи, але не пішла на угоду з совістю, чи як чудовий і незламний Ябчанка Олександр, який на знак протесту спалив своє кандидатське посвідчення, тим вищою буде якість нашого життя.
А знаєте, в чому фокус?
Такою людиною може стати будь-хто з нас.
Просто не піддаватися там, де треба переступити через власну гідність і де нас хочуть прирівняти до Киви.
Якщо вони живуть на цьому дні, чи повинні там залишатися ми?”.
