Київщина знову пасе задніх щодо об’єднання громад
Майже 900 об’єднаних територіальних громад вже створено в Україні станом на 10 травня 2019 року. З них в 66 територіальних громадах відбудуться перші місцеві вибори 30 червня, ще 25 очікують на рішення ЦВК. Про це повідомив віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко.
«Процес об’єднання громад рухається. Вже 33 міста обласного значення приєднують до себе громади. П’ятірка регіонів-лідерів у реалізації завдань децентралізації залишається незмінною. Житомирська, Чернігівська, Запорізька, Дніпропетровська, Хмельницька області продовжують очолювати рейтинг областей щодо формування спроможних громад», — зазначив Геннадій Зубко.
Як переконує Геннадій Зубко, “у 2020 році чергові місцеві вибори мають відбутися на новій територіальній основі громад і вони відбудуться». Він розраховує, що цього тижня парламент прийме ключовий закон №8051 «Про засади адміністративно-територіального устрою України», який законодавчо ліквідовує дублювання повноважень районної ради і РДА із органами місцевого самоврядування ОТГ, прибере надмірні витрати на утримання апарату РДА, підвищить якість надання послуг за рахунок збільшення фінансування бюджетів органів місцевого самоврядування в частині створення госпітальних округів, нового освітнього простору тощо.
«Сьогодні в Україні створені всі необхідні умови для подальшої успішної децентралізації. Але, щоб реформа стала дійсно безповоротною, нам потрібно остаточно закріпити зміни у Конституції щодо децентралізації», — вважає Геннадій Зубко.
Від редакції “Українського репортера” додамо: у рейтингу областей щодо формування спроможних громад Київщина традиційно пасе задніх. Між тим, ще три роки тому Геннадій Зубко, відповідаючи на запитання кореспондента нашого видання, розповів, що разом з новим керівництвом облдержадміністрації (на той час керівником КОДА було призначено Олександра Горгана. – Ред.) буде розроблено “маршрутну карту, яка дозволить пришвидшити процес реформи. І найголовніше - додатково також вплинути (разом з усіма областями) на прийняття Верховною Радою низки законопроектів, які чекають в парламенті…”
Минуло багато часу з тих пір. Де маршрутна карта децентралізації Київської області, пане Зубко?
Нагадаємо, що однією із перших спроможних і потужних громад на теренах області є Гостомельська, яка відразу ж після проголошення реформи на Київщині, у 2015 році твердо стала на шлях децентралізації.
Гостомель об’єднався із селами Горенка та Мощун Києво-Святошинського району, а також з селом Озера Бородянського району. Було утворено потужну громаду. Згідно із законом та перспективним планом формування територій громад Гостомельська громада успішно пройшла усі щаблі затвердження, в тому числі й Кабміном.
Гостомельська громада давно вже очікує на вибори, щоб стати справжнім господарем у власному домі. Адже Гостомель в адміністративному плані й досі (з радянських часів!) підпорядковується Ірпеню, відтак зароблені селищем кошти (в тому числі й податкові надходження) — понад 50 мільйонів гривень щорічно! – перетікають до ірпінського “гаманця”, невідомо на які потреби розчиняючись.
Однак ЦВК кілька разів відмовляла дати згоду на проведення виборів у цій громаді, мотивуючи тим, що потрібно мати рішення парламенту щодо зміни меж районів. Таким чином процес розвитку фінансово спроможної, потужної Гостомельської громади було поставлено “на гальма”. Ніби вона є, а водночас і немає.
Окрім цього, “невагомість” спричинила появу небажаних для громади процесів: таких як забудова сільськогосподарських земель в інтересах сумнівних компаній, виділення ділянок для осіб, наближених до місцевої влади, ігнорування громадської думки, відтермінування на невизначений час обіцяного будівництва дитсадків, школи… Деяких депутатів Гостомельської селищної ради було затримано за хабарництво, декого вже і засуджено. Вже можна телесеріал (критичний, звичайно) знімати про тих, хто править Гостомелем, про панівну сім’ю. Тому Гостомельська об’єднана територіальна громада давно вже “на старті”, але ж не пускають, не дають можливості господарювати у власному домі, шукають тисячу причин, аби загальмувати цю справу.
Якщо бодай побіжно проаналізувати ситуацію в деяких інших районах Київщини, то зрозуміємо, що децентралізація принесла на ці терени великі перекоси. Ось типова кратина: села, які об’єдналися в одну громаду навколо окремих містечок чи селищ, стали безправними. Якщо раніше той чи інший сільський голова міг (разом із сільською радою) розпоряджатися коштами, які надходять від низки податків, наприклад фінансувати ремонт соціальних об’єктів, вулиць, то нині керівник села йде з протягнутою рукою до голови міської чи селищної громади. Адже усі зароблені кошти “осідають” вже у центральному містечку громади. І голова громади вирішує, чи варто направляти кошти в те чи інше село для реалізації певного соціального проекту. У нього в місцевій раді є підконтрольна більшість, тому як бос самоврядування скаже, так депутати і вчинять. Якщо хтось із сільських керманичів проявляє принциповість, то коштів з бюджету не бачити.
Тому радили б урядовцям не дуже радіти справним цифрам про успіхи реформи. Доцільніше пильно проаналізувати, що не так відбувається у сфері децентралізації.
Малюнок Олега СМАЛЯ
