Чому Насіров у СІЗО. Подробиці суду
Апеляційний суд Києва розглянув скаргу Романа Насірова щодо заміни йому запобіжного заходу і скасування застави в розмірі 100 мільйонів гривень.
Цього дня палац Феміди нагадував театр для видовищ.
Біля його входу – антураж у вигляді металевих діжок з-під пального, на яких наклеєно листівки з написами: “Мрії збуваються” (на тлі малюнка людини за ґратами), “Рома, говори!”, “Замінована гіпертонія корупції під Солом`янською плащаницею”.
Люди тримають у руках чи на плечах державні прапори, полотна з написом їхньої партії чи громадської організації. Проте є і просто громадяни без прапорів і гасел. Ось жінка, яка назвалася Тетяною, сказала, що до жодної з політичних партій не належить, але прийшла до суду, щоб підтримати обвинувачів, бо дуже хоче, щоб нарешті в нашій країні суди почали виносити справедливі рішення, а не на користь сильних світу цього.
Людям, які заходили у приміщення суду, важко було підніматися нагору (апеляційну скаргу розглядали у залі на третьому поверсі), адже майже на східцях сиділи на подушках молоді хлопці, майже діти. Це — представники нової політичної сили в Україні, яка поки що називає себе громадською організацією – Національний корпус.
На тих, хто проштовхався до зали, чекало нове видовище. Адвокати Романа Насірова один перед одним змагалися у захисті свого клієнта. Як і в Солом`янському райсуді, вони наполягали на тому, що проти нього було застосовано катування, що на суддю Солом`янського районного суду Олександра Бобровника чинився тиск з боку різних політичних сил і тому він прийняв необ`єктивне, упереджене рішення.
Договорилися адвокати навіть до того, що, виявляється, відстрочивши платіж до бюджету підконтрольним народному депутату-втікачу Олександру Онищенку фірмам, головний фіскал країни вчинив не злочин, а добро для держави, бо дав можливість компаніям поліпшити свої фінансові справи, а потім, набравшись сил, вони сплатили б у державну казну все до копієчки.
А якщо і є якась ознака порушення в прийнятих головним фіскалом країни рішеннях, то це аж ніяк не означає, що до нього потрібно застосовувати такі суворі заходи. Тим більше, що Насіров аж ніяк не збирається тікати від правосуддя, а навпаки — всіляко йому сприяти.
А ще один з адвокатів порівняв справу Насірова зі справою Ісуса Христа, коли понад дві тисячі років тому розгніваний натовп іудеїв кричав : “Розіпніть його, розіпніть його…”.
Ось, як і годиться, дали слово обвинуваченому. Насіров майже годину розповідав про те, що він ні в чому не винний, що розстрочення платежу до бюджету — цілком законна справа і криміналу в цьому ніякого немає, скаржився, що в нього забрали персональну печатку, якою він ніколи не користувався.
А ще головний фіскал країни запевняв суд і усіх присутніх у залі в тому, що не має тих статків, що йому приписують. Виявляється, нерухомість у Лондоні він просто орендує. А землю в Чернігівській області купив для того, щоб посадити там сад, про який давно мріяв.
Головуючий суддя Віктор Глиняний оголошує перерву, після якої виступатиме сторона обвинувачення. Під час перерви кореспондент “Українського репортера” поспілкувалася з присутніми на судовому засіданні народним депутатом, доктором економічних наук Олександром Кіршем та керівником “Центру протидії корупції” Віталієм Шабуніним.
Економіст виявився на боці підозрюваного. Він наголосив на тому, що нібито стаття 100 Податкового кодексу виписана нечітко і передбачає різне її трактування. Тобто може бути так, що фіскальна служба надасть відстрочення платежу і це буде вважатися порушенням чинного законодавства, і може не надати відстрочення і це також буде порушенням. А ще нардеп запевнив: навіть, якщо Насірова і засудять, Європейський суд з прав людини обов`язково його виправдає.
Проте Віталій Шабунін висловив категоричну незгоду з Олександром Кіршем. Він наголосив на тому, що в чинному законодавстві щодо розстрочення платежів до бюджету все виписано чітко й зрозуміло і ніяких двозначностей немає. Роман Насіров своїми діями наніс збитки державі і має відповідати за це.
Після невеличкої перерви слово надали стороні обвинувачення. Насамперед прокурор подякував адвокатам підозрюваного за те, що вони хоч якимось чином стали дотримуватися Кримінального процесуального кодексу, а не повторювати весь час одне і теж: “підзахисного катували, він був у важкому стані і не міг сприймати все, що відбувається”, тощо.
Водночас прокурор відкинув звинувачення захисту і підозрюваного в некомпетентності детективів НАБУ та представників прокуратури, відсутності доказової бази.
Сторона обвинувачення наголосила на тому, що розстрочення платежу справді – законна процедура, але потрібно брати до уваги, чи є на це підстави, чи немає. У випадку з Насіровим чітко доведено — головний фіскал країни абсолютно безпідставно відтермінував платежі до бюджету підконтрольним нардепу-втікачу Олександру Оніщенку фірмам. Бо ж вони й так не сплачували податків до державної скарбниці, а їм ще й дозволили це робити і надалі.
У звинувачення викликало сумнів — чи справді Насіров не має наміру тікати від правосуддя. Адже у нього є нерухомість у Лондоні, головний фіскал багато разів перетинав кордон, крім того, у нього вдома вилучено печатку фіскальної служби, яка сама по собі ніякої небезпеки не становить, але нею можна скористатися у сумнівних справах. Тож сторона обвинувачення наполягала на триманні Насірова під вартою, або на заставі не в 100 мільйонів, а в 2 мільярди гривень, зазначивши, що саме на таку суму було завдано збитків державі.
Крім того, прокурор не вбачав ніякого тиску в тому, що процес щодо Насірова контролюють представники громадськості. Така практика існує і в Європейському суді з прав людини і часто допомагає суддям прийняти правильне рішення.
Вислухавши полум`яні промови обох сторін, Апеляційний суд залишив без змін рішення щодо Романа Насірова.
Алла ТОПЧІЙ
Фото Кирила ХМІЛЬОВА
