Чому в Києві немає жодної міської газети? До уваги парламентського комітету
У парламентському комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики було проведено ділову зустріч з видавцями друкованих видань та з керівництвом Укрпошти.
Як пише очільник комітету Олександр Ткаченко, домовились:
• розпочати конструктивний діалог;
• спільно напрацювати план дій Укрпошти та видавців;
• з’ясувати реальні наклади не фейкових, а справжніх газет;
• врахувати пропозиції від друкованих ЗМІ щодо Закону про медіа, в тому числі ті, які покращать ситуацію із дистрибуцією газет.
За словами Олександра Ткаченка, депутати також поспілкувалися з керівниками он-лайн медіа. «В цілому, наш проект вони «зацінили», але висловили низку ідей, наприклад:
• Правила реєстрації. В яких випадках і на кого розповсюджується. Була ідея обов’язкової реєстрації для всіх.
• Правила формування «чорних списків» для он-лайн медіа.
• Регуляція анонімних телеграм каналів.
• Визначення ролі інформагентств.
• Рівності всіх видів медіа перед законом.
• Уточнення кількох визначень, зокрема «мови ворожнечі».
Але нам хочеться звернутися до Олександра Ткаченка, як голови профільного парламентського комітету, ось з якого приводу. Пане Олександре, ви так зацікавлено розповідаєте, начебто з таким глибоким інтересом… А подивіться сьогодні на київські кіоски, у яких продають пресу. Полічіть, скільки друкованих видань на полицях, в тому числі українських. Дві-три газети: урядова (2-3 примірники), парламентська, плюс кілька комерційних всеукраїнського масштабу. Оце і весь ужинок інформаційного фронту, на жаль. Слово – не зброя…
Покажіть бодай одну (!) київську газету (не кажучи вже про журнал)! Назвіть хоча б одне столичне друковане видання! Київ – БЕЗ ЖОДНОЇ ГАЗЕТИ! Яка ще європейська столиця може таким сумним «рекордом» похвалитися? І це у воюючій країні!
Хочу нагадати вам, пане Ткаченко, що два роки тому в столиці пішла в небуття славетна газета Київради “Вечірній Київ”, якій виповнилося 110 років. Її закрили під завісу 2018-го, хоч мер Віталій Кличко і його тодішній заступник Олексій Резніков клялися: газета буде жити!
А через деякий час газету закрили за темних, сумнівних обставин. Депутати Київради (навіть з демократичних фракцій!) ані найменшого слова не промовили на захист найстарішого видання! Столичні депутати не створили (бодай для ока!) хоч якусь тимчасову комісію для розслідування обставин підозрілого закриття, дивного переформатування «Вечірнього Києва», хто і чому це зробив, з яких підстав, які кошти «крутилися», чи знав про цю операцію Кличко і так далі.
Отож поцікавтеся, пане Ткаченко, сумною історією ліквідації «Вечірнього Києва».
Київ сьогодні без друкованої «зброї».
Фото “Українського репортера”
