У Києві – масштабна художня виставка. А держава глуха і сліпа
У них є все: нафаршировані державні “мерседеси”, розкішні державні маєтки, добротні службові кабінети з усім начинням, мільйони «під подушкою»… Знаєте, чого у них немає? Вони не живуть одним життям зі своїм народом. Культура, духовність, національне надбання – це не до них. Бо не їхня тема. Їм глибоко байдуже, що до 100-річчя з дня проголошення УНР у Києві, в Будинку художника, відкрилася масштабна виставка: «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників».
Це виставка про Україну крізь віки… Про нашу святу правду. І про гетьманів, і про достойників УНР, і про те, чому ми сумуємо, радіємо, плачемо, проклинаємо катів, сподіваємося на квітуче життя, за що воюємо і чому змушені шукати кращої долі в інших світах…
На превеликий жаль, з боку держави – повне ігнорування цієї масштабної експозиції! Нуль уваги! Навіть на гривню не підтримала держава цю роботу! Не розщедрилася коштами ні на промо, ні на розкрутку цієї події, ні на висвітлення тощо. Ніц!
Держава упритул не помічає цієї події! Спиною стоїть до неї! Зате хвалиться, що на кіно виділяє десятки мільйонів гривень. Нічого проти кіно не маю… Але ж про таку ідеологічну зброю, як образотворче мистецтво, геть забули. Вже й термін заштрихували, кажуть, що тепер це – візульне мистецтво. Ото дореформувалися…
Художники підготували виставку на волонтерських засадах. Хоч у планах Мінкультури цей захід було “заплановано” ще рік тому. Є Указ Президента №17/2016 «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років».
І в цьому документі є гарні слова про «організацію тематичних інформаційних, навчально-виховних, культурно-мистецьких, інших заходів у навчальних закладах та закладах культури, спрямованих на донесення інформації про події Української революції 1917 – 1921 років, виховання патріотизму та підвищення у громадян, передусім учнівської та студентської молоді, інтересу до історії України; проведення тематичних виставок архівних документів, речових пам’яток і фотоматеріалів, а також оновлення діючих експозицій музеїв, зокрема краєзнавчих, кімнат-музеїв визначних подій та діячів Української революції 1917 – 1921 років…».
Ну й що? Хто виконує цей указ? Ви у Києві бачили бодай один банер про цю виставку? Агов, пане мер Кличко! Де ваші гуманітарні служби й департаменти?
Агов, пане міністр культури Євгене Нищук! У чому полягає підтримка вашого відомства?
Навіть на офіційне відкриття виставки не прийшли ані чиновники, ані депутати, ані ті, хто покликаний «заточувати» нашу ідеологічну зброю у війні з Московією.
Ой, я ж забув: саме того дня, коли відкривали виставку, міністр культури провів нараду – призначив головою Українського культурного фонду першу леді країни. Подія!
– Культура – сфера життя України, яка є надзвичайно важливою для нашого суспільства, і те, що питання сфери культури сьогодні перебувають не лише у полі зору культурної спільноти, а й на порядку денному перших осіб держави, свідчить про якісні зміни становлення зрілого суспільства.
Так каже пан Нищук. Повірити? Колись цей чоловік і вдень, і вночі стояв на трибуні Майдану, ми ловили кожне його слово. Проникливо говорив, до щему, до болі, зачіпаючи найглибші куточки душі.
Люди добрі, що сталося з Нищуком після того, як сів за міністерський стіл?
Агов, пане гуманітарний віце-прем’єр В’ячеславе Кириленко з уряду! Ви ж колись так красномовно говорили з майданівської трибуни про духовність… Куди ви поділися? Що з вами? Де ваші очі?
Подумалося, а чому б на виставку не прийти голові Верховної Ради України Андрію Парубію? Показав би приклад. Для порівняння: ось,до якого заходу охоче долучився пан Парубій. Як зазначає веб-портал ВР, 22 січня голова Верховної Ради України Андрій Парубій узяв участь в урочистій церемонії відкриття Програми стажування в Апараті Верховної Ради України у 2018 році.
От ви й бачите, що важливіше для цього державного діяча: мистецька виставка №1 чи банальна розповідь про стажування.
Парубій виголошує перед стажерами також гарні слова:
«… У цей визначний для Української держави день – 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки – 60 юнаків та дівчат, які представляють практично усі регіони України, розпочинають стажування в Апараті Верховної Ради України з метою ознайомлення з особливостями функціонування державної служби в Апараті».
А художники? Нехай почекають…
Утім, може й краще, що чиновників «тут не стояло»… Зате радіємо, що у цих виставкових залах щодня – багато українців, тих, хто приходить «на свято душі»…
«Бачу справи твої, людино!» – згадується майданівське гасло куратора проекту «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», знаного митця Олександра Мельника.
Коментарі із соцмереж
Lydia Gurska:
– Совісті у них немає. І культури бракує. І навіщо їм історичний живопис. Сюжети незручні і над диваном не повісити.
Iryna Osadcha:
– Дуже дякую за пережиті почуття під час відвідання. Виставка – просто БОМБА!
Олександр Горобець:
– Ці запитання насамперед до віце-прем’єра Кириленка. Він мав би бути державним ідеологом…
Олександр Мельник:
– Дорогий пане Олександре! Держава в особі Верховної Ради (ще першого скликання) відмовилась від державної ідеології. Тому ніхто з керівництва і не зобов’язаний бути державним ідеологом. По-моєму, їхня робота полягає в елементарному “дерибані”.
Елена Федорова:
– Якби-то вони спали… Не сплять — кров п`ють.
На цю тему читайте також тут
