Терор — історична зброя москалів проти українських націоналістів
30 серпня 2025 року увійде в історію новітньої України черговим трагічним днем для українців-націоналістів-патріотів.
Цього дня о 10:35 у Львові декількома пострілами підступно, підло, по злодійськи, зі спини був вбитий Андрій Парубій. Український політичний і державний діяч, народний депутат 6-7-8-9 скликань, націоналіст-патріот, захисник України, колега по парламенту.
У політичній діяльності Парубій поєднав у собі Степана Бандеру і Ірину Фаріон, продовжуючи боротьбу за утвердження національної незалежної української Держави і української мови як єдиної державної мови в Україні.
Висловлюю щирі співчуття особисто і від нашої офіцерської організації дружині Андрія — Уляні, його донечці — Ярині та рідним і близьким Андрія.
На жаль, з дружиною і донькою Андрій не встиг мене познайомити. Світла і вічна пам’ять тобі, Андрію. Ти залишишся у моїй пам’яті таким, як я тебе знаю і пам’ятаю.
Андрій Парубій все життя був націоналістом-патріотом, для якого гасло «Україна понад усе!» ніколи не було пафосним. Він був мужнім сміливим політичним бійцем за незалежність, волю і свободу України! Мав неординарні організаторські здібності.
З Андрієм Парубієм, не дивлячись на різницю у віці 20 років, ми були добрими приятелями і колегами по парламенту. Познайомилися з ним ще до обрання Андрія народним депутатом. Особисте знайомство відбулося влітку 1996-го після прийняття Конституції України.
Я тоді був головою Комітету ВР з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю, діючим офіцером СБУ. Разом з членами нашого Комітету Іваном Біласом, Анатолієм Єрмаком, Михайлом Ратушним, Романом Круциком, Миколою Петренком я був у Львові на зустрічі з виборцями. Зустріч проходила у драматичному театрі імені Івана Франка.
Там і познайомилися. Андрій на той час був депутатом Львівської міської ради і керівником організації «Патріот України» — Товариство сприяння Збройним Силам та Військово-Морського Флоту України.
Запам’яталася розмова про розбудову армії і флоту. Серед нашої групи четверо були члени Спілки офіцерів України (я, Іван Білас, Анатолій Єрмак, Микола Петренко). Обговорили питання про співпрацю нашої Спілки і його організації «Патріот України».
Андрій запам’ятався з того часу рішучою і впевненою у собі молодою людиною, з глибокими націоналістичними переконаннями. Пам’ятаю, він розповів, що його дід воював у галицькій армії, а рідні дядьки воювали в УПА, а родина була вислана до Сибіру.
У 1991 році Андрій разом з Олегом Тягнибоком був одним з засновників Соціал-національної партії України (СНПУ), перейменованої потім, у 2004 році, у партію «Свобода».
На першій зустрічі Андрій ще запам’ятався своєю скороговіркою. Близько познайомилися з Андрієм під час Помаранчевої революції, де проявилися його великі організаторські здібності. Він приїхав із Львова і став одним із самих активних учасників «Помаранчевої революції». Пам’ятаю, що на той час він був головою Львівської обласної ради. З ним прибула група молодих юнаків.
Під час буремних подій з 22 листопада по 26 грудня 2004 року Андрій був комендантом Українського дому в Києві і створив Громадське об’єднання «Український дім», яке у 2005 році реорганізував у партію «Народний союз Українці» і став її головою.
Ми тоді з Андрієм жили на адреналіні всі ці дні. Спали по 2-4 години на добу. Зустрічалися з працівниками міліції, співробітниками спецназу «Альфи». На його прохання я, будучи в той час діючим полковником СБУ, допоміг йому зі своїми людьми організувати контррозвідувальні заходи, щоб виявляти і не допустити агентів-провокаторів банди Януковича для вчинення протиправних дій в Українському домі і на Майдані Незалежності. Все обійшлося без ексцесів, провокацій, підпалів, вибухів і насильницьких дій.
Регіонали і особливо Янукович лютою ненавистю ненавиділи Андрія Парубія з часів Помаранчевої революції. Декілька разів попереджав Андрія, що маю інформацію загрозливого характеру щодо нього, яка йде від оточення Януковича. Проінформував про це керівників СБУ, яким довіряв. Декілька моїх колег з контррозвідки непомітно страхували Андрія Парубія під час Помаранчевої революції.
Дуже тісно співпрацювали з Андрієм з 2007 по 2012 рік, коли були обрані народними депутатами 6-го скликання. Він представляв блок «Наша Україна–Народна Самооборона». Андрій Парубій був членом Комітету ВР у закордонних справах, а я – членом української делегації в ПАРЄ. Часто контактували для узгодження міжнародних питань.
З 2010 по 2012 роки ми були членами політичної ради партії «Наша Україна», очолюваною третім президентом України Віктором Ющенком.
Запам’яталися на все життя буремні події у зв’язку з підписанням 21 квітня 2010 року Президентами України (Янукович) та росії (Медведєв) так званих “Харківських угод” і їх ратифікацією ВР 27 квітня.
Щоб не допустити зради національних інтересів регіонами, комуністами і блоком Литвина, депутати від опозиції вийняли свої картки для голосування і закидали голову ВР Литвина яйцями, а Андрій Парубій кинув димову шашку. В парламенті відбувалися сутички і бійки між прихильниками та противниками Харківських угод. В центрі Києва в цей час проходили масові акції протесту проти ратифікації угод.
Проте 236 проросійських депутатів (підніжки, грязь Москви, як писав Тарас Шевченко і українські гниди, як зазначав Симон Петлюра) ратифікували Харківські Угоди, що продовжило перебування Чорноморського флоту РФ у Криму на 25 років в обмін на знижку на газ.
Суверенітет і незалежність України проросійський президент Янукович і 236 «українських гнид» продали за дешевий московський газ. Поіменний список зрадників України ви можете прочитати в інтернеті.
Після ратифікації Харківських угод я мав розмову з Андрієм. Обговорювали, що робити далі.
Я підготовив і зареєстрував проект постанови ВР про усунення Януковича з поста президента України в порядку імпічменту за вчинення державної зради і звернувся письмово з депутатським зверненням, а потім і депутатським запитом до голів фракцій з проханням визначити членів для ТСК ВР.
Голови фракцій боялися Януковича і його банди і тому відмовили виділити до складу ТСК депутатів від фракцій і груп. ТСК не була створена.
Тоді, в червні 2010 я направив Генеральному прокурору депутатське звернення про порушення кримінальної справи проти президента України Януковича за вчинення державної зради (ст. 111 ККУ).
Від заступника генпрокурора отримав відписку, що генпрокуратура не здійснює нагляд за законністю дій президента України.
У 2012 році я завершив депутатську діяльність. Восени 2012 року Андрій Парубій був обраний народним депутат України 7-го скликання від партії «Батьківщина».
Під час Євромайдану і Революції Гідності (з 21 листопада 2013 по 21 лютого 2014 року) Андрій Парубій координував щоденне функціонування мирного протестного руху. Він став фактичним комендантом і очільником наметового містечка на Майдані Незалежності в Києві та керівником загонів Самооборони Майдану.
В ніч на 22 лютого загони Самооборони, під керівництвом Парубія, взяли під контроль урядовий квартал в Києві — будівлі ВР, АП, КМ і МВС.
Під час Революції Гідності бачилися з Андрієм декілька раз, узгоджували спільні дії. Спілка офіцерів України брала активну участь у Революції Гідності. Головою Спілки в той час був капітан 1-го ранку Євген Лупаков, а я — одним із його заступників.
У середині грудня 2013 року у Будинку профспілок ми провели позачерговий з’їзд СОУ, на якому одноголосно висловили недовіру президенту і верховному головнокомандувачу Януковичу, потребували його відставки і відставки уряду Азарова, а також проведення дострокових президентських і парламентських виборів.
Рішення з’їзду було оголошено головою СОУ капітаном 1-го рангу Євгеном Лупаковим зі сцени Майдану. Після нашого з’їзду Андрій Парубій сказав, що тепер, разом з українськими офіцерами вистоїмо і усунемо від влади Януковича і його банду.
21 лютого 2014 року зрадник і вбивця Янукович разом зі своєю кривавою бандою втік з Києва до росії і 1 березня звернувся до путіна з проханням ввести окупаційні війська в Україну для «відновлення правопорядку».
Нагадаю, що 17 березня 2014 року Парубій добровільно склав депутатські повноваження у зв’язку з призначенням на посаду секретаря РНБО і почав організовувати разом з в. о. президента України, головою ВР Олександром Турчиновим оборону України. В яких важких і критичних ситуаціях все це робилося, може зрозуміти лише той, хто в той час, хоч щось робив для порятунку України…
За тиждень до призначення Андрія секретарем РНБО, 9 березня 2014 року я направив Генеральному прокурору Махніцькому заяву про порушення кримінальної справи проти путіна і Януковича за розв’язання воєнної агресії проти України. Заява була опублікована у ЗМІ. Копію заяви і публікацію передав Андрію на одній із зустрічей…
ІСТОРІЯ МОСКОВСЬКОГО ТЕРОРИЗМУ ПРОТИ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
25 травня 1926 року в Парижі агент НКВС Самуїл Шварцбард застрелив Симона Петлюру — українського військового, політичного та державного діяча, голову Директорії та головного отамана військ Української Народної Республіки (УНР). Він був одним із фундаторів українських збройних сил, ініціатором українізації війська та займав посаду Генерального секретаря військових справ УНР. Мій земляк, полтавець…
23 травня 1938 року було вбито голову Проводу українських націоналістів Євгена Коновальця. Теракт був організований радянськими спецслужбами, які вбачали в Коновальцеві загрозу для існування СРСР. Перший голова ОУН не давав спокою, а ні польській владі на Галичині та Волині, а ні радянській на інших окупованих територіях України.
15 жовтня 1959 року у Мюнхені московський агент КДБ Богдан Сташинський убив Степана Бандеру — керівника Організації Українських націоналістів.
Комуно-більшовицький режим на чолі з диктатором Сталіним цілеспрямовано нищив українську інтелігенцію, національних провідників через політичні репресії, що увійшли в історію як «Розстріляне відродження».
Ці репресії сягнули кульмінації у 1930-х роках, особливо під час «Великого терору» 1937-1938 років, спричинивши масові арешти, страти та ув’язнення діячів культури, науки та мистецтва, а також ліквідацію цілого покоління талановитих українців.
Так, 3 листопада 1937 року на Соловках було розстріляно понад 100 представників української інтелігенції, зокрема Леся Курбаса, Миколу Куліша, Валер’яна Підмогильного та багатьох інших.
В Академії наук України було репресовано близько 250 осіб, включаючи 19 академіків.
За неповними даними, було знищено близько 500 письменників, 212 примушено замовкнути, 64 заслано.
Також було знищено значну частину вищого військового керівництва України.
У грудні 1933 року пленум Всеукраїнського комітету спілки працівників мистецтв оголосив кобзу та бандуру «класово ворожими», після чого почалося викорінення цих інструментів та явища кобзарства, а багатьом з лірників комуністичною владою було інкриміновано «жебрацтво».
За усними свідченнями очевидців енкаведисти зігнали і розстріляли під Харковом до 1234 українських кобзарів.
5 вересня 2004 року за наказом путіна агенти ФСБ отруїли діоксином кандидата в президенти України Віктора Ющенка, який виступав за українізацію і вступ України в ЄС і НАТО та встановлення історичної правди про Голодомор-геноцид в Україні в 1932-1933 роках.
Нагадаю, що сталінський режим голодною смертю вбив 10,5 млн українців, з них 4 млн дітей, щоб зламати національно-визвольний дух у боротьбі за незалежність України.
13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав Голодомор 1932-1933 років на території України актом ГЕНОЦИДУ української національної групи, організованого керівництвом більшовицького тоталітарного режиму в СРСР — Сталіним Й. В., Молотовим В. М., Кагановичем Л. М., Постишевим П. П., Косіором С. В., Чубарем В. Я. і Хатаєвичем М. М.
19 липня 2024 року у Львові пострілом в голову була вбита Ірина Фаріон, українська мовознавиця, освітянка, політична, державна і громадська діячка, мовна активістка, публіцистка та блогерка. Доктор філологічних наук, професор, народний депутат 7-го скликання. Член Політради партії «Свободи».
Якщо Степан Бандера був генетичним символом національно-визвольних змагань української нації за самостійність України як суверенної незалежної держави, то Ірина Фаріон — це символ генетичного коду української МОВИ, як єдиний природній ідентифікатор української нації.
30 серпня 2025 року о 10:35 у Львові декількома пострілами був підступно, по злодійські, зі спини вбитий Андрій Парубій, який у політичній діяльності поєднав у собі Степана Бандеру і Ірину Фаріон, продовжуючи боротьбу за утвердження національної незалежної Держави Україна і української мови як єдиної державної мови в Україні.
ЦЕ НЕ ПРОСТО ЧЕРГОВЕ ПОЛІТИЧНЕ ВБИВСТВО!
Це продовження московського терору проти провідників України — українців-націоналістів-патріотів.
Цей терор триває з царських часів росії. Його продовжили більшовики-комуністи Ленін, Троцький, Сталін, Свердлов, Дзержинський та їх соратниками, які захопили у жовтні 1917 року владу і встановили криваву диктатуру пролетаріату за допомогою каральних органів — ВЧК, ОДПУ, НКВС, КДБ і ГУЛАГУ.
Терор-геноцид проти України і українців продовжує чинити фашистський путінський режим, який за чверть століття вбив понад 1 млн українців.
Мета московії — посіяти СТРАХ серед українських патріотів, національно свідомих українців, які сповідують ідею:
– побудови національної Держави України,
– повного звільнення від колоніального гніту москальської імперії — «Геть від Москви!»,
– утвердження української мови як єдиної державної, як генетичного коду української нації,
– духовне звільнення від сатанинської москальської церкви (т. з. МП),
– розвінчання столітніх москальських міфів, що українці і москалі — «єдиний братній слов’янський народ».
Хто наступний?
Під версію «російський слід» і «рука Москви» розправу з націоналістами-патріотами і політичними опозиціонерами можуть вчиняти і внутрішні вороги, які ненавидять Україну.
Добре знаю як злочинний авторитарний режим президента Кучми розправлявся з опозиційними депутатами, громадськими діячами, журналістами кривавими руками МВС (міністр Юрій Кравченко і «його орли») і СБУ (голова Леонід Деркач). Кучма пов’язав свій режим кров’ю.
Викрадення і вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, вчинене на замовлення президента Кучми і глави його офісу В. Литвина (підбурювач вчинення злочину) підлеглими очільника МВС Кравченка.
Замах на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича, який замовив Кучма і виконали підлеглі Деркача.
Жорстоке побиття громадського активіста Олексія Подольського, вчинене працівниками міліції за наказом Кравченка.
Президент Кучма віддав наказ голові СБУ Деркачу знищити мене і мого побратима народного депутата, офіцера СБУ Анатолія Єрмака, який загинув в ДТП 11 лютого 2003 року. На мене було підготовлено декілька замахів на життя…
Вбивство В’ячеслава Чорновола під виглядом ДТП 25 березня 1999 року — в рік президентських виборів, коли Кучма шляхом масової фальсифікації, підкупу виборців і застосуванням адмінресурсу вдруге став президентом України…
Очолювана мною офіцерська організація прийняла рішення провести незалежне розслідування обставин вбивства Андрія Парубія. Для мене — це особисте.
Ми не будемо публічно оприлюднювати ніяких версій вбивства. Не будемо вкидати в інформаційний простір або надавати журналістам ексклюзивну, сенсаційну, інсайдерську інформацію. Ми будемо тихо вести приватне розслідування і відслідковувати хід досудового слідства правоохоронних органів (НП, СБУ і ОГПУ).
Зроблю лише одне професійне зауваження, як слідчий в минулому. Для встановлення істини у справі (всіх обставин вчинення злочину) необхідно встановити істинні мотиви вчинення злочину, психологічний портрет і психотип всіх співучасників злочину – замовника, підбурювача, організатора, виконавця, співвиконавця і пособника. Маю єдине прохання до керівників ОГПУ, НП і СБУ — не вкидайте у ЗМІ ніякої інформації про встановленні докази, свідчення, відео матеріали, про затриманих «підозрюваних»…
Українці, не боїмося, не зраджуємо, не мовчимо. Пам’ятаємо. Не забудемо. Ворогам не простимо, не вибачимо. Відплатимо! Відплата ворогам буде без пощади і жалю!
Світла і вічна пам’ять тобі, Андрію.
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України,
лицар ордену ООН «Діяння на благо народів»,
медалі ЄС «Європа — союз цінностей»,
відзнаки Канадського королівського легіону Хрест «Вікторія»,
народний депутат України ІІ-VІ скликань,
член ПАРЄ (2006-2010), генерал-лейтенант СБУ,
почесний голова Спілки офіцерів України,
кандидат юридичних наук, доцент
Малюнок Андрія Петренка.
