Завтра вшановуватимемо пам’ять жертв Голодоморів, запалимо Свічку Пам’яті
23 листопада українці вшановуватимуть пам’ять жертв Голодоморів, зокрема – Голодомору-геноциду 1932–1933 років – одного з наймасштабніших звірячих злочинів в історії людства, скоєного московським комуністичним тоталітарним терористичним режимом на чолі з диктатором Сталіним.
Кожна остання субота листопада для моєї родини є Свічкою Пам’яті не лише за безвинно убієнними голодною смертю десятьма мільйонами 500 тисяч українців, серед яких 4 мільйони дітей.
В Миргородському районі на Полтавщині, звідки я і мої батьки родом, покоїться 22 моїх рідних і двоюрідних дядьків і тіток, з них семеро — у віці від 3-х до 12 років, вбитих голодною смертю.
Села Новоселиця і Попівка, де народилися моя мама (1916 р. н.) і тато (1905 р. н.), були занесені на так звану «чорну дошку». Що вона означала знають всі українці. Про страшний голодний МОР знаю з дитинства від бабусі і батьків. Моїм дітям про Голодомор розповідала моя мама, їхня бабуся. Мої онуки про нього знають від мене і моїх синів…
Читайте також: Свідчення очевидців як акт звинувачення у злочині. «Меню» харчування під час Голодомору 1932–33 років
Свого часу антиукраїнськими силами і їх кураторами з Москви була розгорнута брутальна цинічна інформаційна війна, щоб не допустити ухвалення законопроєкту «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», внесеного президентом Віктором Ющенком.
28 листопада 2006 року Верховна Рада України (450 депутатів) прийняла закон, який визначив, що Голодомор 1932–1933 років є ГЕНОЦИДОМ українського народу. Рішення було ухвалене лише 233 голосами від необхідних 226. Від партії регіонів (186 депутатів) проголосувало лише 2 депутати (Ганна Герман і Тарас Чорновіл), від БЮТ— 118 (129), від блоку «Наша Україна» — 79 (81), від соцпартії — 30 (33) і позафракційних — 4. Фракція комуністів (21) за законопроєкт не голосувала в повному складі.
Такою позицією комуністи і регіонали відкрито проявили своє вороже антиукраїнське нутро. Вже тоді керівників партії регіонів (Янукович) і кпу (Симоненко) треба було фізично знищити як ворогів української нації. Можливо, такий крок запобіг би російській гібридній агресії у лютому 2014 року, яка через вісім років переросла у повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Янукович, Симоненко і їх близьке оточення втекли в росію. Та прийде час і «КАРМА» наздожене і покарає їх, як уже покарала інших зрадників України…
Будучи народним депутатом і членом ПАРЄ, після направлення неодноразових депутатських запитів, 22 травня 2009 року я добився порушення кримінальної справи № 475 за фактом вчинення геноциду українців в 1932-1933 роках (ч. 1 ст. 442 ККУ) і допомагав слідчій групі СБУ в пошуку за кордоном доказів. Отримані матеріали і європейський документальний фільм про Голодомор в Україні були долучені до матеріалів справи як докази. Фільм був показаний по телебаченню.
Регіонали і комуністи виступили з антиукраїнськими заявами проти порушення справи, повторюючи московські наративи, що штучно організованого Голодомору в Україні не було. Вони стверджували, що голод в радянському союзі виник в результаті неврожаю.
Підкреслю особливу роль в розслідуванні справи керівника слідчої групи СБУ полковника Валерія Удовиченка і заступника голови СБУ генерала Миколи Герасименка. Знаходячись в надскладних організаційних і політичних умовах (колегія генпрокуратури блокувала порушення справи і її розслідування, оскільки було очевидним, що Янукович стане президентом України), слідчі завершили досудове слідство і справу направили в суд для розгляду.
13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва (суддя В. Скавронік) постановив, що керівники комуністичного тоталітарного режиму срср Сталін, Каганович, Хатаєвич, Чубар, Молотов, Постишев, Косіор з метою переслідування національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне знищення частини українців спланованих ними Голодомором 1932-1933 років, умисно організували ГЕНОЦИД частини української національної групи, тобто вчинили злочин, передбачений ч.1 ст. 442 КК України.
Повний текст постанови суду див. тут
Моя боротьба за правду і визнання судом Голодомору геноцидом українців носила жорсткий (на грані фолу!) політичний і юридичний характер з «п’ятою колоною» в Україні – парламентськими фракціями партії регіонів і кпу, проросійським прем’єр-міністром і президентом Януковичем (тричі судимий за насильницькі і корисливі злочини, агент КДБ), генпрокурором Медведьком і його заступником Пшонкою. Підтримку в прокуратурі я мав лише від заступника Генерального прокурора Миколи Голомши, за що йому вдячний.
На весняній сесії ПАРЄ 2010 року президент-зрадник Янукович заперечив визнання Голодомору геноцидом українців. Після цього в присутності Януковича і групи депутатів-регіоналів я заявив: «Ті, хто спробують скасувати рішення Київського апеляційного суду, мною будуть фізично знищені як вороги українського народу! Слово офіцера».
У грудні 2015 року за моєю заявою прокуратура порушила кримінальне провадження проти втікача Януковича за заперечення Голодомору 1932-1933 рр. як геноциду українського народу. Більше про це читайте в статті «Без терміну давності» .
Подібна війна за правду історичної пам’яті про геноцид українців продовжується і сьогодні. Вшанування мільйонів вбитих українців третій рік поспіль відбудеться на тлі сучасної геноцидної війни, розв’язаної спадкоємицею злочинної імперії “ссср” – російською федерацією (планетарним злом).
Знаковим є те, що минулого місяця Парламентська Асамблея Ради Європи своєю резолюцією визнала повномасштабну агресію, розпочату московським фюрером путіним у 2022 році, наступним етапом геноцидної політики, яка ведеться Москвою, принаймні, впродовж останніх 100 років. Усвідомлення прямого зв’язку між цими злочинами проти української нації є надзвичайно важливим; воно також робить нагальним питання встановлення історичної правди про Голодомор-геноцид 1932 – 1933 років: його справжніх мотивів, механізмів, масштабів і наслідків. Ці знання допоможуть нам розуміти справжні наміри кремля у сучасній війні, а також – наблизити міжнародне засудження багаторічної злочинної стратегії, спрямованої на знищення української нації.
Читайте також:
- Фільм про голодомор в Україні увійшов до списку найкращих стрічок 2020 року (+відео)
- Воскресити Національні уроки в школах України про вшанування пам’яті жертв Голодомору – Вадим Пепа
Вагомим кроком на цьому шляху стало відкриття у 2019 році кримінального розслідування проти виконавців Голодомору-геноциду, що було логічним продовженням справи 2009–2010 рр. (№ 475) проти організаторів злочину. Провадження розпочали слідчі СБУ за заявою тодішньої генеральної директорки Національного музею Голодомору Олесі Стасюк.
У 2019 – 2022 роках були вперше проведені комплексні судові експертизи, метою яких було встановлення кількості жертв Голодомору, виявлення мотивів і механізмів організації геноциду. Загалом було здійснено 8 експертиз за участі понад 40 різнофахових експертів. Попередні підсумки оприлюднили на конференції у Києві у вересні 2021 року: жертвами Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, згідно з висновками експертиз, стали 10,5 млн українців (9,1 млн – у межах так званої “УРСР”, 1,4 млн – на Північному Кавказі). Ці дані, з-поміж іншого, збігаються з оцінками іноземних дипломатів, що у 1933 році інформували свої уряди про 10-15 млн вбитих голодом українців.
Згідно висновків експертів під час масового штучного голоду 1921-1923 рр. було знищено 3 млн 500 тис українців, а від масового штучного голоду 1946-1947 рр. – 1 млн 500 тис українців. Трьома штучно організованими голодоморами в Україні було вбито 15 млн 500 тис. українців. Кількість жертв цих голодоморів можна порівняти з загиблими українцями під час Другої світової війни (1939–1945 рр.). На фронтах війни, в нацистських концтаборах, під час каральних акцій фашистів, в партизанських загонах, вивезених до Німеччини і не повернутих в Україну було вбито, закатовано і померло від ран і виснаження понад 14,5 млн українців, що складає майже 20% від всіх загиблих у цій війні (71 млн військових і цивільних осіб).
Сьогодні, коли Україна бореться за своє існування на фронті, внутрішня гуманітарна війна, що її агресивно веде “п’ята колона”, є не менш небезпечною. Майбутнє української нації залежить як від перемоги на полі бою, так і від перемоги у війні за історичну пам’ять. Адже лише правда може стати фундаментом для національної стійкості і єдності.
Нагадаю, що 32 країни світу визнали Голодомор в Україні 1932-1933 років ГЕНОЦИДОМ Українського народу. З росією все зрозуміло, вона ніколи не визнавала своїх злочинів і продовжує геноцидну політику проти українців. Але чому мовчать на офіційному рівні США і Ізраїль? Скільки їм потрібно ще часу, щоб нарешті на законодавчому (державному) рівні визнали Голодомор геноцидом українців?! Окремі політики цих країн неодноразово обіцяли прийняти відповідні правові акти.
Чому Ізраїль до цього часу не визнав Голодомор геноцидом українського народу читайте у статті «Голодомор: пом’янемо, згадаємо, не вибачимо і не простимо»
Рекомендую також ознайомитися зі статтею «Чи готові США визнати Голодомор геноцидом українського народу і як на це впливає війна?»
Сподіваюся, що Сенат США і Кнесет Ізраїлю та їх уряди задуматися над тим, що фашистські режими росії і Ірану є союзниками у геноцидних війнах проти українського і єврейського народів, зроблять справедливі висновки і визнають Голодомор в Україні 1932-1933 рр. геноцидом українців.
Від імені нашої організації дякую вченим, експертам і всім тим, хто, проявивши громадянську мужність, добився встановлення ПРАВДИ про Голодомор-геноцид українців. Бажаю їм успіхів і перемог у подальшій боротьбі за правду, честь і справедливість. Бог не в силі, Бог у Правді.
Запалимо Свічку Пам’яті. Пом’янемо. Згадаємо поіменно рідних, не вибачимо і не простимо вбивць українців! Вічна і світла пам’ять безвинно убієнним штучними голодоморами і тим, хто віддав своє життя за волю і незалежність України…
Слава Україні!
Смерть ворогам України!
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України,
народний депутат України 2-6 скликань, член ПАРЄ (2006-2010),
почесний голова СОУ, генерал-лейтенант,
кандидат юридичних наук.
Нагороджений орденом ООН “Діяння на благо народів”,
медаллю ЄС “Європа – союз цінностей”,
вищою відзнакою Королівського канадського легіону
імені Пилипа Коновала Хрестом «Вікторія»,
Хрестом Союзу українських вояків УПА в Канаді
«За заслуги у розбудові і обороні Української Держави»
