Мої дорогі українці! Я в розпачі, вже багато місяців росіяни нищать вашу країну. Схиляю голову перед вашою мужністю і оплакую загиблих людей. Моє серце з вами. Світ виявився боягузливим, тому й з’явився той «28-пунктовий план». Я щиро сподіваюся, що це шаховий хід Трампа з нафтою, і ось чому.
Уявіть: Дональд Трамп сидить у Білому домі й крутить світову економіку, як дошку «Монополії». Цього разу не про стіни й не про твіти — цього разу про нафту, чорне золото, що будує й руйнує імперії. А в центрі — Венесуела, сонна красуня з найбільшими у світі запасами нафти.
Під час президентської виборчої кампанії в США 2024 року нафтова індустрія Америки зустріла Трампа з розпростертими обіймами: мільйони доларів пожертв, реклама, хор гендиректорів, що скандував «Drill, baby, drill!». Чому? Бо американські НПЗ (особливо на узбережжі Мексиканської затоки) заточені саме під важку, сірчану нафту — густу, як патока, брудну й таку, що вимагає дорогого обладнання. Легке «солодке» сланцеве масло зі США? Нашим, європейським, НПЗ воно практично не підходить — занадто рідке, занадто чисте, прибутку мало.
Трамп це чудово знає. Він уже погрожував тарифами на канадську й мексиканську нафту, щоб тримати тиск. «America first» у цьому контексті означає: більше саме тієї важкої нафти, яку ми вміємо переробляти. А Венесуела — ідеальний постачальник! У них найважча нафта у світі й понад 300 мільярдів барелів запасів — більше, ніж у Саудівської Аравії.
Але чому Венесуела зараз майже не качає нафту? Країна, яку відкрили ще в 1920-х, колись була найбільшим експортером Латинської Америки, а сьогодні — привид на ринку. Винна соціалістична революція Уго Чавеса: з 1999 року він націоналізував галузь, набив державну компанію PDVSA політичними друзями замість інженерів. Інвестиції зникли, корупція з’їла мільярди, обладнання іржавіє. Плюс гіперінфляція й втеча фахівців — виробіток упав з трьох мільйонів барелів на добу в 1998-му до менш ніж 500 тисяч сьогодні. Американські санкції з 2017-го (ще за першого Трампа!) добили галузь: ніяких запчастин, ніякого фінансування, експорт тільки до Китаю й росії за безцінь.
Венесуела благає про вищі ціни, тисне в ОПЕК на скорочення квот — але сама банкрут.
Отже, це також удар по трьом головним спонсорам режиму Мадуро й глобальним загрозам демократії:
Китай — найбільший кредитор Венесуели (понад 60 млрд дол.), купує санкційну нафту, постачає техніку стеження. Глобально: боргові пастки, загроза Тайваню, підтримка росії.
Росія — військовий захист (Вагнер / Africa Corps), Роснєфть у нафтових угодах, блокує резолюції ООН. Глобально: війна в Україні, кібератаки.
Іран — постачає бензин і запчастини для НПЗ, ділиться схемами обходу санкцій. Глобально: терористичні проксі (Хезболла, хусити), ядерна програма.
Трамп може різко посилити санкції — проти російських та іранських танкерів, китайських банків і вторинні санкції (хто з ними торгує — теж під удар).
Мета: перекрити кисень Мадуро, путіну й компанії.
Тепер про геніальність (чи цинізм) Трампа щодо тих «28 пунктів». На перший погляд багато пунктів — чисто російська лінія, але деякі з них настільки абсурдні, що їх неможливо виконати. Трамп не грає в друзі путіна. Згадайте Рейгана: СРСР він розвалив не танками, а економічним тиском — блеф з «Зоряними війнами» плюс обвал цін на нафту за допомогою саудівських потоків.
Читайте також: Нові деталі мирного плану США для України після перемовин у Женеві
Трамп 2.0 робить те саме, тільки з Венесуелою: трохи послаблює санкції, заводить туди американські компанії (Chevron уже там), викачує важку нафту. Ринок раптом заливає дешева сировина — ціна падає до 40 доларів за барель або нижче. Росія, в якої 40 % бюджету — з нафти? Кінець. Немає грошей на війну в Україні, на ракети, на найманців. путін змушений капітулювати, бо каса порожня. А Трамп — миротворець, американська промисловість заправляється дешево.
Для вас у Києві, хто щоночі чує сирени, це не далекі балачки з Вашингтона. Це надія, чорна, як нафта. Трамп не бачить у вас пішаків — ви королі, які перевертають шахівницю. Фашисти в Москві й “бик” у Вашингтоні танцюють навколо ресурсів, але такі люди, як ви, тримають оборону. Коли венесуельська нафта потече — Кремль трісне зсередини.
Залишайтеся сильними: прийдуть дні, коли гіганти луснуть. Як розвалився СРСР, так розвалиться й російська федерація.
Тепер про Європу й що вона робить і може зробити:
Так, Європа здатна надати більшість справді вирішальної розвідувальної інформації — особливо Велика Британія й Франція разом уже дуже близько до американського рівня. Повної незалежності ще немає, але у разі повного відходу США Україна втратить лише 20–30 % надчітких реального часу даних, а не весь огляд. Цю прогалину активно закривають. І в довгостроковій перспективі це величезний плюс для всіх нас. Той «мирний план» насправді прискорює цей процес.
Фінансово Європа вже зараз допомагає значно більше, ніж США. Цифри:
Європа (ЄС + Британія + двостороння допомога) з 2022 року вже надала понад 200 млрд євро — це найбільший донор України, значно більше, ніж США.
У 2025-му продовжують йти мільярди щомісяця:
Тільки в листопаді: 5,9 млрд євро бюджетної підтримки.
Військова допомога: понад 70 млрд євро від початку війни, і вона різко зростає.
Найбільші донори: Німеччина (приблизно 40–60 млрд євро), Британія, Скандинавські країни, Франція, Польща.
Нові плани: до 2027 року готують ще до 135 млрд євро (пропозиція Урсули фон дер Ляєн).
Реакція Європи на план Трампа: чіткий сигнал «Ми продовжуємо — і без США». Прогалину закриють.
Висновок: європейська підтримка стабільна, зростає й гарантована на довгий термін.
Я знаю, ви віддаєте свої життя за всіх нас. Це жахливо й катує цілу націю. Я плачу разом з вами і дякую з глибини серця — з любов’ю, благоговінням і безмежною вдячністю.
Слава Україні!
Ваша Олена Ганзельман-Юкин, Німеччина, спеціально для “Українського репортера”
Колаж на головній сторінці: bbc.com
