Путінська росія захотіла привласнити перемогу над нацизмом. Дещо про “побєдобєсіє”
Несподівано для світу 2 травня Дональд Трамп оголосив 8 травня Днем перемоги США у Другій світовій війні, а 11 листопада — у Першій.
«Ми виграли обидві війни, ніхто й близько не був такий, як ми за силою, хоробрістю чи військовим блиском. Але ми ніколи нічого не святкуємо — це тому, що в нас більше немає лідерів, які знають, як це робити! Ми знову почнемо святкувати наші перемоги»,- написав Трамп на своїй сторінці в Truth Social.
Нагадаю, що раніше він стверджував, що США «зробили значно більше за інших» для перемоги у Другій світовій війні.
Московський фюрер путін у відповідь перейменував аеропорт у Волгограді на «Сталінград». Раніше, у січні 2013 року,волгоградська міська дума ухвалила рішення, що у дні урочистостей іменувати місто Сталінградом. Назва «місто-герой Сталінград» має використовуватися на міських урочистих заходах9 травня, 22 червня, 23 серпня, в День пам’яті жертв масового бомбардування міста німецькою авіацією, 2 вересня –у річницю закінчення Другої світової війни і 19 листопада –в день початку Сталінградської битви. У ці дні найменування «Сталінград» повинні використовувати у своїх виступах депутати і чиновники.
МІЙ КОМЕНТАР: волгоградська міська дума — це палата №6! Діагноз — масова шизофренія. Майже як обов’язкове вітання у вермахті нацистської Німеччини: «Hail Hitler!»— «Хай живе Гітлер» або «Слава Гітлеру!».
Нагадаю, що на зустрічі з канцлером Німеччини Меркель у червні 2014 року путін порівняв масштаби радянських і німецьких втрат під Сталінградом: «німців загинуло 1, 400 мільйона, а з радянської сторони — 1,3 мільйона». Знайшов чим вихвалятися, придурок…
Як же путін і Трамп — «два вершники Апокаліпсису» — схожі між собою ментально, психологічно і психічно. Вони невиліковно хворі манією величі, нарцисизмом, маніакальними ідеями і «місією», покладеною на них «вищими небесними силами». Недаром їх порівнюють як «два чоботи» або «два валянки» — пара. Обидва, за висновками психіатрів, — «психопати з ознаками шизофренії»!
Різниця між ними в організації і управлінні країною. Московський фюрер — це «примусовий порядок» в росії, а король Нью-Йорка — «ультимативний хаос» у світі.
Трамп додумався до того, що 30 квітня заявив журналістам: «Я б хотів бути Папою римським. Це був би мій вибір номер один». Після цього Трамп опублікував згенероване штучним інтелектом зображення, де він представив себе у ролі папи римського. Фотографію Трамп опублікував у власній соцмережі Truth Social. На опублікованому фото він сидить у тіарі та білій сутані.
Зображення було також поширене в офіційних акаунтах Білого дому у соцмережах. За це фото єпископи-католики гостро розкритикували президента США, зауваживши йому, що він «глибоко образив католиків» і порадили Трампу вибачитись. Колишній прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці назвав президента США «блазнем». Білий дім став на захистсвого клоуна, виправдовуючись, що це був гумор, який не зрозуміли.
Боже, збережи Україну і Америку від таких «світових лідерів»як путін і Трамп— Гітлерів і Сталіних ХХІ століття!
Заява «блазня» Трампа про встановлення «днів перемоги США» у двох світових війнах нагадала мені подібний маразматичний політичний вибрик кремлівського «карлика з темною душею» путіна, зроблений ним майже 15 років тому.
У грудні 2010 року під час спілкування з росіянами у прямому ефірі путін заявив, що росія перемогла б у Другій світовій війні і самотужки, без України і союзників по антигітлерівській коаліції. При цьому чекіст-«недопалок» не згадав, що цю війну розв’язали два диктатори-психопати Гітлер і Сталін (такі ж як він і Трамп сьогодні), які жертви понесли країни світу, що боролися проти німецького нацизму і яку допомогу Радянському Союзу і Великій Британії надали США по Ленд-лізу і, який був вклад у цю перемогу України як союзної республіки СРСР.
Подібне говорив і Сталін на кремлівському прийомі 24 травня 1945 року, приуроченому командуючим військами Червоної армії (цитую стенограму мовою оригіналу):
«Товарищи, разрешите мне поднять ещё один, последний тост. Я, как представитель нашего Советского правительства, хотел быподнять тост за здоровье нашего советского народа и, прежде всего, русского народа. (Бурные, продолжительные аплодисменты, крики «ура»).
Я пью, преждевсего, за здоровье русского народа потому, что он является наиболее выдающейся нацией из всех наций, входящих в состав Советского Союза. Я поднимаю тост за здоровье русского народа потому, что он заслужил в этой войне и раньше заслужил звание, если хотите, руководящей силы нашего Советского Союза среди всех народов нашей страны.
Я поднимаю тост за здоровье русского народа не только потому, что он — руководящий народ, но и потому, что у него имеется здравый смысл, общеполитический здравый смысл и терпение.
У нашего правительства было немало ошибок, были у нас моменты отчаянного положения в 1941—1942 гг., когда наша армия отступала, покидала родные нам села и города Украины, Белоруссии, Молдавии, Ленинградской области, Карело-Финской республики, покидала, потому что не было другого выхода.
Какой-нибудь другой народ мог сказать: вы не оправдали наших надежд, мы поставим другое правительство, которое заключит мир с Германией и обеспечит нам покой. Это могло случиться, имейте в виду. Но русский народ на это не пошёл, русский народ не пошёл на компромисс, он оказал безграничное доверие нашему правительству.
Повторяю, у нас были ошибки, первые два года наша армия вынуждена была отступать, выходило так, что не овладели событиями, не совладали с создавшимся положением. Однако русский народ верил, терпел, выжидал и надеялся, что мы всё-таки с событиями справимся. Вот за это доверие нашему правительству, которое русский народ нам оказал, спасибо ему великое! За здоровье русског онарода!
(Бурные, долго несмолкаемые аплодисменты)».
Текст тосту диктатора і вбивці десятків мільйонів українців Сталіна я нагадав, щоб ви усвідомили, що між сталінською і путінською росією різниці не має! Вона була, є і буде хижацькою звіриною імперією рабів, вбивць, гвалтівників, загарбників.
На цю тему читайте статтю «Генетика рабів-загарбників: як радянська влада «зачищала» українців і потім «завозила міста»https://www.umoloda.kiev.ua/number/3092/188/106844/
Маразматику путіну я відповів відкритим листом «Чи варто ділити пиріг Перемоги?»,опублікованому у газеті “Голос України” (06.05.2011, №81) і статтею у співавторстві з третім президентом України Віктором Ющенком «Тому, що українці…». Див. тут: https://www.istpravda.com.ua/columns/2011/06/22/43375/
Нагадаю «знавцю історії» путінуі новоявленому «побєдобєсу» Трампу, що День Перемоги над гітлерівським нацизмом в Європі офіційно відзначається 8 травня — в річницю капітуляції нацистської Німеччини (цю подію заведено розглядати як «символ перемоги над нацизмом»).
Окрім того, з 2005 року цей день Генеральною асамблеєю ООН проголошено Днем пам’яті та примирення, присвяченим жертвам Другої світової війни, у якій брала участь 61 країна (воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн), що призвело до понад 71 мільйона людських жертв, iз них — 46,7 мільйона мирних жителів.
Втрати СРСР, до складу якого входило 15 союзних республік, становили 42 млн загиблих (19 млн – військових і 23 млн мирних жителів), з них:українців — 14 млн (10 млн військових і 4 млн — мирних жителів) — 20 % від числа всіх загиблих на війні або 33 % від втрат Радянського Союзу.
Згідно січневого 1939 року перепису, населення Радянського Союзу становило понад 170, 5 млн жителів. Із них росіян — 100 млн, українців — 28 млн. Після приєднання західних областей восени 1939 року населення України склало 35 млн чоловік.
Втрати інших країн у Другій світовій війні:
• США — 405 399 загиблих військових (мирних жителів — 3 000).
• Велика Британія — 286 200 військових (мирних жителів —92 673).
• Китай — 2 800 000 військових (мирних жителів—7 200 000).
• Польща — 425 000 військових (мирних жителів —5 600 000).
• Нацистська Німеччина — 5 318 000 військових (мирних жителів —1 440 000).
• Румунія (союзник Німеччини) —550 500 військових (мирних жителів —500 000).
• Угорщина (союзник Німеччини) — 300 000 військових (мирних жителів —270 000).
• Італія (союзник Німеччини) — 374 000 військових (мирних жителів —105 000).
• Японія (союзник Німеччини) — 1 940 000 військових (мирних жителів —690 000).
Акт про беззастережну капітуляцію нацистської Німеччини був підписаний у Реймсі (Франція) о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США було проведено велелюдні святкування. Сторонами-підписантами Акту капітуляції були: Німеччина, Велика Британія, СРСР, США і Франція.
В день 7 травня 1945 року міністр закордонних справ Німеччини, граф Шверін фон Крозі в радіозверненні до німців офіційно повідомив населенню про капітуляцію країни (трансляція велась із німецького міста Фленсбург).
В цей же день (7 травня) новина про капітуляцію нацистської Німеччини появилась у телеграфних повідомленнях AP (Associated Press) і розлетілась по всьому світу.
На фото: Акт про капітуляцію
Проте Сталін відмовився визнати цей акт, його не задовольнила перша церемонія підписання. Він хотів, щоби Німеччина урочисто склала зброю перед радянським командуванням у самій столиці ІІІ Рейху, яка була захоплена Червоною армією. Тож Сталін поставив ще одну вимогу союзникам — жодних офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції. Прем’єр Великобританії Вінстон Черчилль і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен відмовили. Черчилль послався на парламент, який вимагає від нього цієї інформації, а Трумен — на те, що прохання Сталіна надійшло пізно, скасувати оголошення неможливо, оскільки воно уже надруковано в американських газетах.
На це Сталін заявив, що підписаний у Реймсі Акт капітуляції не можна скасувати й не можна визнати, адже капітуляція має бути прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія, — в Берліні.
Аби не дратувати “дядечка Джо”, західні союзники погодилися влаштувати для нього ще одну церемонію підписання Акту про капітуляцію Німеччини, що було схоже на політичний анекдот і насмішку над ним (чим би дитина не бавилася, аби не плакала і не вередувала).
В Радянському Союзі про капітуляцію Німеччини дізналися лише 9 травня — вночі від “Совінформбюро”, а пізніше в цей же день — із промови Сталіна, який відчував себе ображеними і “опущеним” союзниками.
Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом (за московським — 9 травня, 00:43).
Його текст майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню — 8 травня, о 23:01, за центральноєвропейським часом.
Вважають, що перший Акт про капітуляцію був підписаний генералом Суслопаровим без дозволу Сталіна. Текст Акту капітуляції Суслопаров відправив у Москву і чекав дозволу на його підписання. До часу підписання дозвіл так і не дійшов, тому Суслопарову довелося підписувати документ з власної ініціативи.
В росії Актом про капітуляцію Німеччини вважають Акт, який 8 травня 1945 року підписав маршал Жуков (на фото внизу). Хворобливу манію величі тирана Сталіна успадкував бункерний фюрер, воєнний злочинець путін, щодо якого Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт.
Насправді ж документ, який закінчив Другу світову війну, є перший Акт про капітуляцію Німеччини, підписаний 7 травня в 02:41 в Реймсі, в приміщенні школи, в якій знаходився штаб головнокомандуючого силами союзників генерала Дуайта Эйзенхауэра.
Західні історики і військові вважають його головним документом, який поклав кінець майже шести рокам кровопролитної війни в Європі. Адже саме в день 7 травня 1945 року міністр закордонних справ Німеччини, граф Шверін фон Крозі офіційно повідомив по радіо про капітуляцію Німеччини.
День “побєдобєсія”
«Свято Дня Перемоги» в Радянському Союзі було встановлено тоді ж, 8 травня 1945 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня було оголошено днем всенародного торжества та вихідним днем. У 1945-му в цей день ніяких особливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалі змінили. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, «День Перемоги» став робочим днем, але залишився одним із державних свят. Поміж іншим, у тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державних нагород.
Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, проте певні святкування відбувались. У містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, на перших шпальтах газет публікували офіційні вітання з Днем Перемоги. Тож певна увага до цього дня зберігалася. Однак, інші радянські свята, наприклад, 1 травня — День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопада — річницю Жовтневої революції в той час відзначали зі значно більшим розмахом і пафосом.
Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий — у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в російській федерації з 1995-го року.
Після 1960-х років 9 травня стало головним святом в СРСР, а міф перемоги заступив міф жовтневої революції (більшовицького перевороту). Компартія та особисто її генсек Леонід Брежнєв почали активно експлуатувати тематику «Великої Перемоги» як одного зі складників підвищення авторитету правлячої політичної верхівки в суспільстві.
Пам’ять про Другу світову (“Велику Вітчизняну”) війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. У сучасній росії міфи про “ВВВ” продовжують залишатися осердям ідентичності, а комеморативні практики (ціннісні орієнтири сучасності) , часто просякнуті профанацією та гротеском, отримали назву “ПОБЄДОБЄСІЄ”.
Всередині рф риторика перемоги стала виконувати функцію ідеологічного складника легітимації правлячого рашистського режиму путіна. Однак російська пропаганда спрямовує міфи про Другу світову війну не лише на власну країну та продовжує активно культивувати їх серед країн, які колись були частиною СРСР, а й поширює ці маніпулятивні наративи у Європі та світі. Таким способом росія намагається атакувати пам’ять інших країн, їхню ідентичність, а часом і кордони. Держава-агресор послуговується міфом перемоги у Другій світовій війні як індульгенцією, вчиняючи злочини проти цивільних та військовополонених в Україні, прикривається своєю нібито “виключною роллю” в перемозі над Гітлером.
У росії відзначення перемоги над німецьким нацизмом поступово перетворювалося на культ, а потім і взагалі на потворне явище “побєдобєсія”, метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу “головного переможця”, виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму.
РАШИЗМ — російський фашизм/нацизм
Сенатор США в 1932-1935 роках Г’юї Лонг передбачливо зазначив: “Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами” (вислів помилково приписується Уїнстону Черчиллю).
Світ не помітив, як при путін і росіяни стали російськими фашистами і нацистами — РАШИСТАМИ (коктейль німецького нацизму і італійського фашизму), а росія скотилася до фашистського терористичного режиму на чолі з кривавим фюрером путіним.
Вперше на це я привернув увагу світової спільноти у своєму виступі на засіданні Комітету ООН з правових питань в листопаді 2008 року: “…Пані та панове, привертаю вашу увагу, що в міжнародних відносинах стали нормою: подвійні стандарти, лицемірство і відверта брехня, підміна понять і підходів справжньої міжнародної співпраці, відкритості і дружби між народами; диктат права сили; відверті інформаційні війни; економічний і енергетичний шантаж і погрози застосування військової сили; втручання у внутрішні справи суверенних держав, не лише інформаційними і економічними, але й військовми засобами.
Особливо заражена цим небезпечним агресивним політичним вірусом, як “свинячим грипом”, зовнішня політика ядерної росії…
Проголосивши себе правонаступницею колишнього радянського союзу — імперії зла, росія сьогодні — це неосталінський авторитарний фашистський режим, де немає свободи, демократії, масово порушуються права людини і цілих народів. В росії все гучніше звучать голоси про реабілітацію Сталіна і його злочинного режиму…
Ми підійшли до небезпечної межі, коли політичне керівництво росії почало проти Україні енергетичну, торгову, інформаційну та ідеологічну війни, після яких послідує воєнна кривава агресія…
Все це робиться з єдиною метою: перетворення незалежної суверенної України в державу-сателіт росії, а українців — просто в жителів України, збереження своєї військової бази в Севастополі, блокування вступу України в НАТО і Європейський Союз, ліквідацію в Україні свободи і демократії, які є більмом в оці кремлівської влади…
За право бути засновником ООН, майбутню свою свободу і незалежність Український народ заплатив неймовірну ціну людських життів і матеріальних втрат. На фронтах Другої світової війни, розв’язаній психопатами Гітлером і Сталіним, в нацистських і сталінських таборах, каральних операціях, проведених під час окупації і примусово вивезених до нацистської Німеччини, загинуло понад 14 мільйонів моїх співвітчизників. Додайте до цих людських жертв ще понад 15 мільйонів українців, знищених сталінським режимом під час так званої “колективізації”, боротьби з “куркулями”, трьох Голодоморів (1921-1922, 1932-1933, 1946 роках) і великих репресій в 1936-1938 роках, організованих комуно-більшовицьким режимом Сталіна.
Пані та панове, не хочу образити російську делегацію, але російська федерація, яка також входила в той час до складу СРСР, як союзна республіка (РРФСР), НЕ БУЛА організатором і засновником ООН. Співзасновниками ООН, наряду із США, Великою Британією, Францією були Радянський Союз, Українська РСР, Білоруська РСР та інші держави-засновниці.
Членом ООН росія, як незалежна держава, стала лише після розпаду СРСР — “імперії зла”, проголосивши себе її правонаступницею. В незаконний, шахрайський спосіб, в порушення Статуту ООН російська федерація самочинно проголосила себе членом ООН і Ради Безпеки, члени якої заплющили очі на ці грубі порушення і мовчки дозволили представнику росії в 1991 році сісти за стіл як постійному члену Радбезу, який має право вето. Але це “самочинство” росії не робить юридично її членство в ООН і Радбезі законним і легітимним.
Пані та панове, згідно з офіційними документами ООН членом Ради Безпеки й досі є СРСР, а не РФ. Жодних публічних рішень про прийняття (вступ) російської федерації до ООН і набуття нею статусу члена Радбезу НЕМАЄ. росія ніколи не подавала заявку на вступ до ООН. Про це мені підтвердили у секретаріаті ООН як члену ПАРЄ, в складі делегації якої, я беру участь у роботі ООН та її комітетів. Такі історичні факти, а на історію, яку росія споконвічно фальсифікує, ображатися не варто…”.
Свій виступ повторив і на сесії ПАРЄ 1 жовтня 2009 року при розгляді питання “ООН: реформа і держави-члени Ради Європи” (док. №12018).
Виступаючи по питанню “Війна між Грузією і Росією: рік потому” (док. № 12010) 29 вересня 2009 року я попередив Європу, що через п’ять років росія анексує Криму (що і сталося у лютому 2014 року).
“Шановні колеги! Я хочу достукатися до ваших сердець і розуму, щоб Ви побачили і почули, що реально відбувається сьогодні у відносинах між Україною і росією, в тому числі і Криму, щоб нам не прийшлося в пожежному порядку розглядати на сесії ПАРЄ чи в Раді безпеки ООН питання про чергову агресію росії, на цей раз проти України. Попереджаю, що років через п’ять анексія Криму росією стане реальністю, як анексія Абхазії і Південної Осетії в Грузії”, – наголосив я сесії ПАРЄ.
«Ми перемогли б і без України»
Через 65 років після закінчення Другої світової війни в росії на державному рівні виникла дискусія про роль України в перемозі СРСР над гітлерівською Німеччиною. З’явилася навіть заява тодішнього прем’єр-міністра російської федерації владіміра путіна: “Ми перемогли б і без України”. Путінська росія захотіла привласнити перемогу над нацизмом, щоб маніпулювати власними громадянами і міжнародною спільнотою.
Політичне керівництво України на той час — президент-зрадник Янукович, голова Верховної Ради Литвин, прем’єр-міністр Азаров, голови парламентських фракцій промовчали, не відреагували на ганебну, цинічно-брехливу і образливу заяву путіна.
Як народний депутат України я відповів путіну відкритим листом “Чи варто ділити пиріг Перемоги?”, у якому наголосив, що жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога над нацистською Німеччиною — це результат спільних зусиль десятків держав і народів. Українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацизмом гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску — надзвичайно велика! Впродовж 1939–1945 років війна забрала життя у понад 14 мільйонів людей (з них 10 млн на фронтах), які проживали на території України, 80 % з яких були етнічні українці. Україна була повністю перетворена на руїну і попелище.
Українц ізнають ціну і 11-річній путінській війні, за час якої загинуло і поранено майже мільйон українців (військових і цивільних, серед них понад 2 тис дітей). По відношенню до мирних українців путін чинить КРИВАВИЙ ГЕНОЦИД як Сталін у 1932-1933 роках під час організованого ним штучного Голодомору в Україні, від якого загинуло 10,5 українців, серед яких 4,5 млн дітей…
Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця для агресивної політики щодо суверенної Грузії (2008 р.). Кульмінацією такої політики путіна стало злочинне повномасштабне воєнне вторгнення російської федерації в Україну 24 лютого 2022 року.
Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це — путінська нацистська-фашистська росія, яка (як і Сталін) говорить про “вирішальний внесок росіян у перемогу над нацизмом в Німеччині”.
Сьогодні саме російська федерація, увібравши в себе всі злочинні практики фашизму, нацизму, комунізму і тероризму, посягнула на наші суверенітет, незалежність, територіальну цілісність і зруйнувала мир у Європі в світовий порядок.
Згадуючи про Другу світову війну 8 травня, світова спільнота має усвідомити та пам’ятати: сучасна росія — НЕ переможець над Гітлером та нацизмом, НЕ визволитель Європи від нацизму і фашизму, а жорстокий агресор і окупант, який нехтує міжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму.
19 вересня 2019 року Європейський парламент прийняв резолюцію, в якій наголосив: “Друга світова війна, сама руйнівна в історії Європи, стала безпосереднім наслідком трагічно відомого нацистського і радянського Договору про ненапад від 23 серпня 1939 року, також відомого як пакт Молотова – Ріббентропа, і його таємних протоколів, згідно з якими два тоталітарні режими, маючи на меті завоювати світ, ділили Європу на дві зони впливу”.
На фото: таємний протокол до Договору про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною, відомого як пакт Молотова – Ріббентропа, підписаного ними в присутності Сталіна, посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга та інших офіційних осіб о другій годині ночі 24 серпня 1939 року в Москві (офіційною датою підписання Договору про ненапад вважається 23 серпня)
Зверніть увагу на курйозність ситуації з пактом Молотова – Ріббентропа, яка полягала в факті підписання стандартного договору про “ненапад” терміном на 10 років між двома державами, які на момент підписання не мали спільного кордону.
Наступного дня після ратифікації Верховною Радою СРСР договору про ненапад, Німеччина 1 вересня 1939 року розпочала війну проти Польщі.
17 вересня Сталін, порушивши Договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом (підписаний 25 липня 1932 року в Москві), розпочав збройну агресію проти Польщі, окупувавши значну частину її території.
18 вересня німецький і радянський уряди затвердили спільне комюніке щодо дій і мети застосування військ Вермахту і Червоної Армії у Польщі. Сталін виконував угоди, підписані з Гітлером про поділ Польщі і знищення її як незалежної держави.
Таємний додатковий протокол визначав сфери взаємних інтересів обох держав у Східній і Північній Європі, поділ Польщі між ними при очікуваному в ті дні нападі Німеччини на Польщу та надав можливість захоплення Радянським Союзом колишніх територій Російської імперії, а також територій, що ніколи їй не належали.
Поділ Польщі з уточненими кордонами між Німеччиною і Радянським Союзом після її окупації військами цих країни був встановлений Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною, підписаного Молотовим і Ріббентропом 28 вересня 1939 року в Москві з декількома таємними додатками до нього (так званий “Другий пакт Молотова-Ріббентропа).
Після підписання Договору про дружбу Сталін і Ріббентроп були в гарному настрої, вели теплі розмови, проголошували тости, а потім, на пропозицію Сталіна, поставили на мапі Польщі свої підписи і дату 28.09.1939 р., символічно закріпивши ліквідацію Польщі як незалежної держави (на фото):
Європейський парламент і Парламентська асамблея ОБСЄ прийняли резолюції, в яких 23 серпня названо “Загальноєвропейським Днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму в ім’я збереження пам’яті жертв масових страт і депортацій”.
Цей день на офіційному рівні відзначається в Європейському Союзі з 2009 року.
“Важливо пам’ятати про людей, які активно виступали проти тоталітарного правління та кого жителі Європи мають сприймати як героїв тоталітарної епохи за їхню самовідданість, вірність ідеалам, честь та мужність. Жертвам неважливо, який режим позбавив їх волі, піддавав катуванням або вбивав їх. Без правди та пам’яті не може бути примирення”, – наголошується у Резолюції Європейського парламенту “Щодо європейської свідомості та тоталітаризму” від 2 квітня 2009 року.
У резолюції Європарламенту від 19 вересня 2019 року зазначено, що “нацистський і комуністичний режими здійснювали масові вбивства, геноцид та депортації і спричинили втрати життя і свободи в 20 столітті в небачених в історії людства масштабах”.
Резолюція засуджує російську державну “пропаганду, яка продовжує відбілювати комуністичні злочини та прославляти радянський тоталітарний режим”, Також засуджує “нинішнє російське керівництво за спотворення історичних фактів і відбілювання злочинів, скоєних радянським тоталітарним режимом”. Те, про що йдеться в резолюції, описується як “інформаційна війна проти демократичної Європи”.
У резолюції наголошується, що існує “нагальна потреба підвищити обізнаність, провести моральні оцінки та провести юридичне розслідування злочинів сталінізму та інших диктатур”.
Резолюція закликає “російське суспільство змиритися зі своїм трагічним минулим”, засуджує Пакт Молотова — Ріббентропа та підкреслює важливість Європейського дня пам’яті жертв сталінізму і нацизму. У резолюції також висловлюється занепокоєння з приводу “використання символіки тоталітарних режимів у публічній сфері” та закликається до знесення пам’ятників і меморіалів, “що прославляють тоталітарні режими”.
Резолюція вважається частиною виникнення антикомуністичної політичної культури в Європейському Союзі.
Московський фюрер путін назвав резолюцію “абсолютно неприйнятною”.
У 2020 році міністри закордонних справ Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Словаччини та США звинуватили путіна у фальсифікації історії.
Колективний вбивця
Результати неодноразових досліджень засвідчують, що “путін і росія – це колективний вбивця” українців. Воєнного злочинця путіна підтримує абсолютна більшість росіян, таких же нелюдів-виродків, які підлягають фізичному знищенню разом з “московським фюрером”.
“На жаль 82% абсолютно підтримують бойові дії в Україні. Треба дивитися правді в очі. Ми воюємо не з російським режимом, як багато хто там вважає, а на жаль, з російським народом, 82% – це переважна більшість”, – наголосив начальник ГУР МОУ Кирило Буданов.
За всю свою багатовікову історію існування сутність російської імперії зла не змінювалась, як би вона не називалася, починаючи з ординського московського царства і закінчуючи як нинішня —російська федерація. Зовнішня політика росії — це тероризм, експансії, анексії, агресії, загарбання чужих територій, поневолення народів і їх масове знищення.
Московія (росія) була, є і залишиться “генетичним сміттям”, “дурною країною”, “загарбницькою німою нацією від природи”, “нацією, в серці якої кипить неприборкана пристрасть до завоювань чужих земель”, “скопищем тіл без душ”, “пекельних виродків”, “садистів”, “душогубів”, “дурнів”, “брехунів”, “історичним прокляттям людства”, “помилкою історії”, “державою терористом”, “імперією зла” і постійною загрозою людству, допоки не буде ПОВНІСТЮ ЗНИЩЕННА, а на її уламках не виникнуть незалежні національні держави.
Імперська росія НЕ має права на майбутнє існування у її теперішньому вигляді і кордонах. Самим своїм існуванням росія як імперія планетарного зла є реальною загрозою існуванню Цивілізації.
Російська імперія сьогодні — це заразна суха гілка на Древі Життя Людства, ракова пухлина на тілі планети
Земля, яка ПОВИННА БУТИ ЗНИЩЕНА РАЗ І НАЗАВЖДИ!
Заради порятунку земної Цивілізації російський фюрер путін, створений ним фашистський режим і ті, хто його підтримують повинні бути ФІЗИЧНО ЗНИЩЕНІ.
Лідери країн-членів НАТО і ЄС повинні перестати боятися путіна і усвідомити, що російсько-українська війна — це третя світова війна. Це війна за збереження людства і планети Земля. Це Світова цивілізаційна війна між демократією і авторитаризмом.
Більше на цю тему у статті “НАТО, досить боятися: настав час знищити путіна і його режим” (див. тут:https://ukrreporter.com.ua/golovne/statti/nato-dosyt-boyatysya-nastav-chas-znyshhyty-putina-i-jogo-rezhym.html).
Поразка України у цій війні — це катастрофа цивілізованого світу, в першу чергу, США, Великої Британії, Канади, ЄС і Західної цивілізації на сотні років.
Від цієї катастрофи світ рятує незламний Український народ і його героїчні Збройні сили.
Керівники держав “формату Рамштайн” і країн-членів НАТО і ЄС повинні негайно підписати Договір про створення військово-політичного союзу з Україною (юридично утворити антипутінську військову коаліцію за аналогією «антигітлерівської») і визначити стратегічну мету у цій війні.
Мета антипутінської коаліції, на мою думку, повинна передбачати:
1) беззастережну капітуляцію фашистської російської федерації (за аналогією капітуляції нацистської Німеччини у травні 1945 року);
2) взяття зобов’язань щодо своєчасного надання Україні необхідної військової, технічної, матеріальної, медичної, фінансової та іншої допомоги;
3) невідкладне надання Україні зброї, яка забезпечить в цьому році повний розгром російських військ і отримання Україною Перемоги, що позбавить московського фюрера путіна можливості вести проти України “затяжну війну” впродовж декількох років “на виснаження”;
4) звільнення окупованих територій і відновлення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року, визнаних ООН;
5) повне відшкодування Україні збитків, нанесених російською агресією;
6) виключення російської федерації зі складу ООН і ОБСЄ;
7) встановлення заборони російській федерації мати ядерну зброю та іншу зброю масового знищення, запровадивши на першому етапі жорсткий постійний контроль НАТО за її зберіганням з метою недопущення її використання;
8) створення Міжнародного спеціального трибуналу з розслідування злочину агресії воєнних злочинів, вчинених вищим політично-військовим керівництвом росії на чолі з президентом путіним, військово-политичним керівництвом Білорусі, Північної Кореї і Ірану, як співучасників злочину агресії проти незалежної суверенної України;
9) фізичне знищення воєнного злочинця путіна, на якого виданий міжнародний ордер на арешт.
Нагадую керівникам держав “формату Рамштайн”, країн-членів НАТО і президенту Володимиру Зеленському, що в силу свого характеру, психотипу і психічного стану здоров’я путін:
1) ні за яких обставин добровільно у відставку НЕ піде, владу нікому НЕ передасть ні під які гарантії особистої безпеки;
2) ніколи НЕ визнає себе переможеним, НЕ змириться з поразкою і на поступки НЕ піде;
3) окупаційні війська з території України, включаючи Крим, добровільно НЕ виведе. Будь який з цих кроків путіна — це його політична і фізична смерть.
Тому ніяких з переговорів з путіним! Ні за яких обставин! Фізичне усунення його від влади (в тому числі, шляхом вбивства) — це єдиний спосіб не дати кремлівському фюреру розпочати ядерну війну.
Зазначені пропозиції неодноразово публічно нагадував політично-військовому керівництву України і направляв в НАТО і ЄС…
“СМЕРТЬ РАШИСТАМ”!
Воєнних злочинців вищого військово-політичного керівництва росії (список маємо) необхідно визбирати по всьому світу і як “сухе галуззя кинути у вогонь” (Євангеліє від Івана: 15:5-6). Так будемо чинити, допоки останній звірино-подібний нелюд не буде ЗНИЩЕНИЙ!
Суха гілка на Древі Життя, ракова пухлина на тілі планети Земля, центр світового зла — фашистська російська імперію ПОВИННА БУТИ СПАЛЕНА до тла, а попіл розвіяний по вітру.
Українці, ми подолали свій страх, відродилися та ідентифікували себе як НАЦІЯ. Стали НАРОДОМ ПЕРЕМОЖЦЕМ! Україна назавжди ЗДОБУЛА ментальну і духовну ПЕРЕМОГУ над фашистською російською імперією і путінською нацистською ідеологією “руZZкого міра”!
Гітлерівська нацистська Німеччина була розгромлена в травні 1945 році. Це чекає і фашистську росію путіна.Попереду велика воєнно-дипломатична битва, яка завершиться омріяною українцями Перемогою в цьому, 2025 році. Місяць і число визначені.
СЛАВА УКРАЇНІ І ЇЇ ЗАХИСНИКАМ! СЛАВА НАЦІЇ! СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України,
лицар ордену ООН «Діяння на благо народів»
і медалі ЄС «Європа — союз цінностей»,
народний депутат України 2-6 скликань,
член ПАРЄ (2006-2010),генерал-лейтенант СБУ,
почесний голова Спілки офіцерів України
