Про чесність американських виборів на особистому досвіді. Погляд із США
Пишу у день виборів. Перші результати з’являться вночі, а судити про те, хто перемагає, можна буде швидше за все до п’ятниці. Тому поділюся поки що першими враженнями.
Об 11 годині ранку 5 листопада Фейсбук запропонував прикрасити аватарку позначкою Vote (проголосував) і повідомив, що у штаті Нью-Йорк проголосувало понад 2,4 млн осіб. Кілька годин тому було на 600 тисяч менше – багато хто голосував достроково. Але позначкою я міг похвалитися ще два тижні тому, оскільки голосував поштою. Тобто відправив бюлетень з іменами Гарріс та інших демократичних кандидатів на інші пости. І добре, що вказав імейл на конверті!
Бо бюлетень не зарахували. Мовляв, підпис не відповідає. Так, з віком стало важко так хвацько розписуватися, як у молоді роки, і підпис справді підкачав. Але я — ось що означає підрив Трампом довіри до наших інститутів! — запідозрив махінації GOP-ників, тобто республіканців трампівського розливу, які правлять, точніше заправляють у нашій Флориді. Якщо вони так багато говорять про махінації виборчих комісій, то чи не в них самих такі задуми та наміри?
Даремно я так думав! Одразу після повідомлення про проблему посипалися дзвінки, листи та есемески від членів виборчої комісії та спостерігачів — із турботливими порадами, як виправити помилку. Через день прийшов офіційний імейл з бланком афідевіту, який підтверджує, що я це я, та вказівки, куди, як і з чим його після заповнення відправити (із сканом ID, документа, що засвідчує особу) – поштою чи електронною поштою. Через два дні прийшов конверт із бланком афідевіту, який я відразу заповнив і відправив, доклавши скан ID. Імейл зі сканами відправив раніше. Все це супроводжувалося численними нагадуваннями та поясненнями – імейлами, есемесками та дзвінками.
Незабаром прийшов імейл, який підтвердив отримання виборчкомом цих документів, а всього я нарахував більше десятка дзвінків та послань. І всі вони були пронизані людською теплотою та бажанням допомогти.
Але ж наш приміський округ жорстко трампістський! Їх тут понад дві третини. Отже, тепер я спокійний — якщо не за нашу виборчу систему, то за прозорість підрахунку голосів. Трамп нахабно бреше про крадіжку виборів. Втім, він завжди бреше. Завжди. Можна навіть сказати, що він картезіанець — якби він чув про Декарта: «Я брешу, отже, я існую!»
Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США
Читайте також: Трамп – троянський кінь Путіна. Погляд з Америки
