Трамп – троянський кінь Путіна. Погляд з Америки
Дональд Трамп у захваті від визнання Росією Лугандона та Донбабве, пардон, «ЛНР» та «ДНР»: «Коли я вчора побачив це на телеекрані, то сказав: Це геніально». [Президент Росії Володимир] Путін оголошує більшу частину України незалежною. О, це чудово. <…> І він збирається стати миротворцем. Це найбільша миротворча сила», ― захоплювався Трамп в інтерв’ю американському подкасту The Clay Travis and Buck Sexton Show.
Ви здивовані? Я анітрохи. Який мерзотник! Але чому його публічна самоденудація не дивує? Тому що той, хто має очі, бачить і може робити висновки з побаченого. У англійців є гарне прислів’я: якщо хтось виглядає як кішка, нявкає як кішка і взагалі веде себе як кішка, то це і є кішка. Стосовно цього випадку: якщо хтось говорить як російський агент і діє як російський агент, то це і є російський агент.
Ще в «нульових» відомий юрист, людина дуже поінформована, колишній суддя Верховного суду однієї з республік, який потім працював у Москві, писав мені про це. Один його клієнт (з крутих братків) розповідав, як Крокодил, пітерський кримінальний авторитет (між іншим, доктор наук та знайомець Путіна), купив у Трампа корону Міс Всесвіту для своєї юної пасії. За два чи близько того мільйона доларів. Але ось казус–Трамп поклав око на Оксану і її довелося терміново вивозити на батьківщину, перервавши обумовлене умовами конкурсу турне та пішовши на відмову від титулу.
Великий був скандал, але зараз зрозуміло, що була то лише шумова завіса спецоперації з вербування Трампа. Попутна версія, що Путін сам поклав на Федорову око, і лише потім її змінила відома гімнастка, здається мені необґрунтованою та несуттєвою в даному контексті.
Зважаючи на все, Трампа давно пасли, ще з часів СРСР та КДБ, потім вирішили, що час настав і пустили в розробку та розкрутку, а наступні події показали, що операція увінчалася великим успіхом. Саме тому стільки сил і коштів потім витратили на підтримку такого цінного агента на американських президентських виборах 2016 року, та й у 2020-му не менше.Та він виправдав витрати сторицею, завдавши великої шкоди американській демократії. Це чи не єдина успішна багатоходівочка Путіна.
А те, що Трамп набитий дурень і раз-по-раз розкривав карти і демонстрував свою заангажованість, в тому нічого страшного, у нього в США потужна група підтримки, згадайте, скільки людей з його оточення, починаючи з керівника виборчого штабу, було пов’язане з росіянами. Про що ще говорити, якщо Мітч Макконнелл, лідер республіканської меншості в Сенаті, носить прізвисько Московський Мітч?
А Такер Карсон, популярний ведучий вкрай правого каналу Fox News? Цитую його: «Навіщо нам Україна, нам на шляху з Росією.» Цим шляхом крокували в 2017 році в Шарлотсвіллі неонацисти, скандуючи: «Євреї нас не замінять. Росія має рацію. Південь повстане знову!» Та й пересічні республіканці не вважають це за гріх і носять майки з написом «Краще бути російським, ніж демократом».
Не дивує і те, що в Росії Трамп був навіть популярнішим за Путіна – трампісти і путіністи одного поля ягоди. Звідси і палка любов до цього цинічного демагога, запеклого брехуна і абсолютно аморального типу серед російськомовних іммігрантів у США: Брайтон-Біч писає окропом від напористого Донні! Радянська ментальність дається взнаки. Ви скажете, що цього не може бути, що вони тікали саме від совка? Так, вони теж люблять так казати, мовляв, їхали не за ковбасою, а за свободою, але згадується відомий вислів Дантона, коли він відмовився тікати з Франції: «Батьківщину не понесеш на підошвах чобіт».
Дантон був не зовсім правий: батьківщину так, не забереш, але рідного бруду скільки завгодно. У тому числі стадність-зграйність, любов до сильної руки, до простих розв’язків складних питань, агресивність, ксенофобію, схильність до лицемірства та брехні та інші характерні риси радянського менталітету, вжиті – буття таки визначає свідомість – з молоком матері. А він багато в чому збігається з менталітетом трампістів, і Трамп став лакмусовим папірцем, який виявив його.
Гірше однак інше, те, що і жителі України та американські українці виявилися схильні до цієї хвороби, Трамп і серед них популярний. Так, всі ми варилися в загальному радянському казані і надовго ввібрали аромат цього варева, але приємного в цьому мало.
Адже обидва майдани фактично означали протест проти скочування до авторитаризму, до російської моделі держави, вони тому й спалахнули, що народ хотів справжньої демократії. (До речі, Янукович багато в чому був близнюком Трампа.) Та й вибори 2019 показали саме прагнення до неї і припинили путінізацію країни. Але демократія і свобода несумісні з Трампом, шановне панство! Він, як бачите, на боці Росії і аплодує з’їхавшому з глузду диктатору.
Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США
