По той бік людського горя

Пече тема — як держава використовує свої інформаційні ресурси. Коли першого лютого на Майдані прощалися із сімома полеглими героями, то смуток і біль огорнули серця мільйонів людей. Ми схилили голови в журбі…

Й подумалося, що в кожному містечку, селищі висловлять співчуття родинам, які втратили чоловіків, братів, синів на цій війні. І особливо на Київщині.

Адже саме в Білій Церкві дислокується 72 окрема механізована бригада — сьогодні її хоробрі лицарі міцно тримають фронт в Авдіївці. Але бригада зазнала і втрат…

Серед полеглих — є і хлопці з Київської області. Чи бодай рядком, маленькою світлиною прохопився болем прощання і тугою офіційний веб-портал Київської обласної ради?

В колонці новин крайня інформація — від 26 січня 2017-го… про медичну реформу у Фастові. У фотогалереї, на головній сторінці, – основна світлина відсилає нас до 31 травня 2016-го: мер Бучі Анатолій Федорук і голова облради Ганна Старикова перерізають святкову стрічку з нагоди відкриття центру адмінпослуг. Це ще до обшуків у помешканні пана Федорука.

Марно шукати тему прощання з полеглими хлопцями і серед відеозаписів цього веб-ресурсу.

Так, ми знаємо, що Київська облдержадміністрація надсилає гуманітарну допомогу мешканцям Авдіївки – генератори, медикаменти, керосинові лампи, дитяче харчування, м’ясні консерви, крупи та інші необхідні речі. Добре, що про це пише прес-служба КОДА. Але чому не бачимо світлин, як громада проводжає велетів духу в останню путь, чому не бринить печаллю Слово? Пронизує думка — маємо і в смутку, і в радощах бути разом, себто народ і пани при посадах. Маємо… Говори до гори, як той казав.

Упам’ятку вислів славного публіциста й письменника Степана Колесника: “Слово – на превелике горе — неймовірно упало в ціні. Слово обміліло, обмаліло, відпливло од берега життя — воно крепко охляло…”

Аналізуючи, як реагували державні веб-ресурси Київщини на цю сумну подію 1 лютого, то вивершується думка: а й справді, кудись отеє Слово шани й співчуття відпливло… А куди?

Це на Майдані розривало душу тужливе: “…плине кача по Тисині…” А на сайтах райдержадміністрацій та райрад, здебільшого, штиль. Цього дня чиновники проводили різномантні наради, прийоми громадян, брали участь в засіданнях колегій (в Яготині, приміром, одне з питань освітянської колегії стосувалося правил безпечної поведінки на водоймах). Читаємо, що, наприклад, 1 лютого керівники Броварського району привітали з “бронзою” команду дівчат з міні-футболу. В Богуславі 1 лютого анонсують хокейний матч.

Ніби й немає війни. І смерть начебто не косить наших хлопців. І вдови не ридають. Та ні — є пекло на світі, і воно — на Донбасі. А ми? Чому ж такі мляві державні “інформаційні гармати”, нехай і малого калібру? Чому на чільне місце деяких сайтів виставляємо тему про “африканську чуму свиней”, а про нашу, рідненьку, 72 бригаду навіть не згадуємо? Та вона ж з Київщини, повторюю!

А чому дивуватися? Нещодавно Рахункова палата України калатнула висновком: “Сьогодні у світовому інформаційному просторі бракує об’єктивної та актуальної інформації про Україну, що не сприяє створенню позитивного іміджу нашої держави… Головна проблема – відсутність єдиної цілеспрямованої державної інформаційно-комунікативної політики, орієнтованої на просування інтересів України за її межами…”

А звідкіля ж узяти цю інформацію, якщо державні мужі щодня проводять наради, “здійснюють об’їзди територій”? Скажімо, в Бородянській райдержадміністрації під час наради опікувалися профілактикою правопорушень. І дійшли, окрім іншого, висновку: “За результатами засідання надано доручення надати профільні бачення відповідно до компетенції кожного структурного підрозділу для доповнення проекту вищезазначеної районної комплексної програми”.

Які паралелі напрошуються?

Пригадується, як нещодавно прем’єр Володимир Гройсман відреагував на виступ очільниці Нацагентства з питань запобігання корупції Наталії Корчак: “Я слухав вас 10 хвилин і майже нічого не зрозумів”.

І ще про паралелі. 27 січня, з нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в районах області схилили голови, провели мітинги, говорили про печаль… У Боярці відбувся мітинг, у баришівській школі зібралися на “Годину пам’яті”…

Звичайно, треба про це знати. Але ж зараз Україна проводжає за вічну межу найкращих, цвіт нації. Мовчать державні інтернет-мережі. Глухі? Сліпі? Чи окрім постійного прославляння роботи чиновників їх нічого не цікавить?

Ось протилежні приклади. На офіційному порталі Білоцерківської РДА розміщено таку інформацію:

“Ми прощаємося з бійцями 72-ї бригади, які загинули 29-30 січня поблизу Авдіївки від осколкових поранень під час відбиття ворожих атак. Світла пам’ять капітану Кизилу Андрію Олександровичу (02.05.1993 р.н.); молодшому сержанту Бальченку Володимиру Івановичу (04.01.1992 р.н); солдату Оверченку Дмитру Олександровичу (24.01.1989 р.н.); сержанту Крижанському Володимиру Олексійовичу (24.03.1982 р.н), Павлюку Ярославу Ярославовичу (24.10.1980 р.н.), Бурецю Олегу Васильовичу (29.09.1990 р.н.), Шамрай Віталію Володимировичу (26.05.1990 р.н.) …. Щиро співчуваємо рідним та близьким загиблих Героїв”.

А ось повідомлення на сайті Володарської РДА:

“1 лютого героїчно загинув під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу з реактивних систем залпового вогню «ГРАД» міста Авдіївка Донецької області наш земляк Бублієнко Роман Володимирович, 25.04.1993 року народження, з селища Володарка. Роман Бублієнко загинув зі зброєю в руках, захищаючи рідну землю від агресора.

Органи державної влади та місцевого самоврядування району висловлюють співчуття рідним і близьким загиблого воїна, оголошують жалобу з приводу його загибелі.

Слава герою! Слава Україні! Голова райдержадміністрації С.К. Табалюк, голова районної ради В.М. Кузьменко”.

Ось так, по людськи, щиро пишуть про цю біду у Володарці та Білій Церкві.

Пора би державі нарешті задуматися, як використовується її інформаційна зброя.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Like