Лектори від Путіна приїхали вчити українських журналістів
Не падайте: російські журналісти планували навчати українських медійників, читати їм лекції. Ця група навіть прилетіла в аеропорт “Київ” (Жуляни) і почала проходити контроль.
Однак Державна прикордонна служба не впустила до країни трьох “спеців” ЗМІ від “братнього” народу. Один із них прилетів рейсом з Мінська та зазначив, що прямує з діловою метою на запрошення однієї організації – проводити тренінги та заняття зі слухачами на тему «Як маніпулювати людьми в ЗМІ та соцмережах» Охоронці кордону встановили, що прибулий лектор співпрацює з політичними силами РФ і балотувався від партії Жириновського в Московську думу, а також є фахівцем в питаннях інформаційної та кібервійни. Лекції на цю тему він, до речі, читав в окупованому Криму в так званому в молодіжно-патріотичному таборі «Донузлав-2015». Тоді організатори – всеросійська організація «Боевое братство», високо оцінили роботу тренера та нагородили його медаллю «Участник шествия «Бессмертный полк».
Українські прикордонники також оцінили «заслуги» росіянина. Він повернувся зворотним рейсом зі штампом в паспорті «Заборона в’їзду» на 3 роки.
Крім того, рейсом з Мінська прилетів росіянин 1986 року народження, який теж їхав читати лекції про просування контенту в соціальних мережах. В біографії цього «СММ-тренера» також знайшли факт незаконного відвідування окупованого Криму. Вердикт – рейс на Мінськ та заборона в’їзду в Україну на 3 роки.
Окрім двох чоловіків-пропагандистів у Жулянах завернули і росіянку 1980 року народження. Вона теж прилетіла рейсом з Мінська для проведення лекцій та тренінгів. Але кордон перетнути не змогла, адже її мета поїздки та наявні підтвердження не переконали охоронців кордону. Також було встановлено, що жінка працює в редакції забороненого в Україні інтернет-ресурсу.
Про це проінформувала Держприкордонслужба. На яку саме подію їхали пропагандисти – прикордонники не повідомили. Водночас засновник «Вільної школи журналістики» Дмитро Раімов написав на своїй сторінці у Фейсбуку, що «до нього в Україну не впустили кількох лекторів». І стверджує, що вони все одно “проведуть онлайн ефіри після курсу”.
Відомий блогер, журналіст Аркадій Бабченко у Фейсбуку гостро розкритикував групу російських пропагандистів, розповівши, хто є хто. Наприклад, хотів навчати українців розуму такий собі Андрєй Фрольчєнков.
“Кримнашист”, путініст, есемемщик з ресторану їде вчити українців журналістики у День пам’яті Героїв Небесної Сотні”, – обурюється Бабченко.
Ще одна “професорша” – Єкатєріна Дємєнтьєва – керівник контенту в Яндексе. Цей пошуковий ресурс – під санкціями в Україні. Може, Дємєнтьєва планувала розповідати у Києві, як обходити санкції, чи як краще й ефективніше подавати українському читачеві кремлівський контент?
Майстерності та професіоналізму українців узявся навчати також Андрєй Савєльєв, креативний продюсер програми «Вєчєрній Ургант».
Сподіваюся, українці не забули, як у 2013 році так звана “зірка” російського ТБ Іван Ургант під чс кулінарного шоу “Смак” глибоко образив наш народ. Він сказав: “Я порубил зелень, как красный комиссар жителей украинской деревни”. А через кілька хвилин додав, витираючи ніж: “А я останки жителей стряхиваю”. Публіка реготала…
У цій коппашці також видавець інтернет-видання із Самари Татьяна Сімакова, інші сіячі “руського міра”.
Отже, великий російський інформаційний десант бере курс на Київ. Ворожий десант! І хоч деяких персонажів зняли з цього “корабля” на берег, однак дехто й просочився. Навчати українців розуму. Щоб зазомбувати, як у Московії. Щоб навчити, як завуальовано, а то й прямо повторювати путінські меседжі. О, вони відчули, що йде якесь “потепління” між Києвом і Москвою, що можна… Ген уже телеканал “Звєзда” спробував “на зуб” реакцію українського суспільста. До того ж із Києва є певні сигнали… Відкривається шпаринка. І лізуть, пруть кремлівські пропагандисти, люті україноненависники. Ми для них – “хахли”, аборигени, які мало що тямлять в журналістиці. А ось вони – істеблішмент Московії! – нас вже навчать, додадуть нам розуму, допоможуть освоїти нові технології, порадять, як загрібати лопатою грошики. Бо ми ж темінь несусвітня… За наші ж кошти будуть нас просвіщати.
Нехай би краще у своїй Московії розповідали й писали, як російська влада потайки, ночами у ровах і ямах ховає загиблих “іхтамнєтов”, себто своїх вояків, яких направляла загарбувати чужі землі, вбивати мирних жителів у різних куточках світу. Нехай би ці рови ставали об’єктом телепередач Івана Урганта. Але ж на ТБ Московії цього не побачите. Зате щодня – про “українську хунту”.
Було б смішно, якби не так сумно. А чи не забагато на себе бере московітське “дєржімордіє”? Чи не занадто високої думки про себе плюгаве путінське цабе? Вільна, свободолюбива українська журналістика, яка має велику і славну історію, не потребує інформаційного мракобісся від Путіна. Це ми можемо навчати ургантів, дємєнтєвих та їм подібних класичним прикладам європейської, світової журналістики, як бережливо і чемно поводитися зі словом, дотримуватися етичних норм і правил у ЗМІ, як незаангажовано подавати інформацію. Зрештою, як любити свою державу, свій воюючий народ. У нас – російсько-українська війна, нагадаємо. А слово на війні – також зброя. І ми добре пам’ятаємо, як московітський актор Порєчєнков приїхав до окупованих його ж співвітчизниками районів Донбасу і узявся за кулемет. Він бив по позиціях українських воїнів. Ще й одягнув жилет з надписом “Пресса”.
Наше слово – інше, воно спрямоване на захист своєї землі, заради підтримки українських мужніх воїнів, заради торжества демократії і волі. І проти таких злочинців, як Порєчєнков та іже з ними.
Сьогодні соплемінники Порєчєнкова летять до нас, щоб бити інформаційними кулями. Хижі круки. Як не дивно, їх у Києві чекають. О, вони тут мають замовлення… Аудиторія затамувала подих – а що там скажуть “мудрого” “просвітителі” із далекої Самари, або ж від самого Івана Урганта.
22 лютого знову заявилися пропагандистські шуліки, цього разу Алєксандр Мурашев і Єкатєріна Бєлоусова. Мурашев шварготів на кордоні, що він – “пісатєль і журналіст”, із Санкт-Петербурга, 1986 року народження. Начебто прибув нас ощасливити – читати лекції “про копірайтинг та пошук натхнення”. Раніше він «шукав натхнення» в окупованому Криму. Путінські вояки катують, вбивають українців, кремлівський диктатор шматує нашу землю, сіє розбрат, ворожнечу, підгодовує “п’яту колону”, а оспівувач його “подвигів” Мурашев шукає у цьому “натхнення”.
Єкатєріна Бєлоусова – з Москви, 1983 року народження. Вона забезпечує комунікацію групи компаній, які опікуюттся “руським міром” на тимчасово окупованому Кримському півострові. На своєму профілі викладає світлини із заходів, організованих російськими силовиками, із забороненою в Україні атрибутикою та зі зброєю.
Бєлоусови, мурашеви, сімакови, савєльєви як таргани намагаються пролізти у наші двері. Стільки різної погані суне до нас! Тьма тьмуша. “Дустом, дустом їх”, – жартує письменник-сатирик Євген Дудар.
Не здивуюся, якщо зловорожа кремлівська преса відреагує на це статтею під назвою: “На граніце українци прєдложілі прімєніть дуст протів россійскіх журналістів”. О, ця братія – мастаки на перекручення і брехню. Днями московітські медіа написали, що в Нових Санажарах “українци питалісь сжєчь прібившіх із Кітая евакуірованних”.
Тому – геть кремлівських пропагандистів. І справедливо, що українські прикордонники не пропустили їх.
Але є питання: чому ми, українці, такі довірливі? (Йдеться про тих, хто записується на подібні лекції.) Чому постійно не даємо одкоша цим зайдам, цій вражій побліці, нафаршированій геббельсівськими прийомами і домашніми заготовками з арсеналу відповідних рашівських спецшкіл?
Мусимо, браття, мусимо давати бій цій орді. Щодня показуючи, хто господар у вільному українському домі. І що нам не по дорозі з цією дикою ордою.
Леонід ФРОСЕВИЧ
Малюнок Андрія Петренка
