Торговельні війни Трампа б’ють по американцях. Погляд із США
Американська економіка найпотужніша у світі, водночас США мають і найбільший торговельний дефіцит. У 2017 році він склав 566 мільярдів доларів.
Якщо ж брати тільки товари, без послуг (фінансові, консалтингові, туризм та інше), то набагато більше – 810 мільярдiв. Тобто з інтелектуальним продуктом у Штатах все гаразд, якби не лютував запоребриковий Задорнов.
Гірше з побутовим: капцями, скажімо, виделками та іншою повсякденною дрібнотою. Але Трамп про це не згадує. Чому? Мабуть, в силу “задорноватості” та невеликого розуму…
Борги нашi
Що ж, розберемося самі. Торік США експортували на $1551 млрд. товару (в першу чергу літаків, автомобілів і продуктів харчування), а експорт послуг сягнув $778 млрд. На імпорт товарів витрачено $2361 млрд. (головні категорії – автомобілі, нафта і мобільні телефони), а на послуги прийшлося $534 млрд.
Трамп вирішив боротися з торговельним дефіцитом за допомогою високих тарифів на імпорт. У березні їх підняли до 25% на сталь і до 10% на алюміній. Місяцем раніше ввели круті тарифи і квоти на імпорт сонячних панелей і пральних машин. Влітку вдарили тарифами по Європі та Китаю. З 24 вересня ввели “третій пакет” мит на імпорт з Китаю. Вони склали 10% і були накладені на товари на $200 млрд. До того ж Трамп ще й попередив: якщо Китай запровадить заходи у відповідь, то США введуть мито на імпорт з Китаю ще на $267 млрд., тобто весь китайський експорт в США.
Відомо: протекціонізм – стара, як світ, зброя. Наприклад, після здобуття незалежності протягом двадцяти років у Вашингтоні було прийнято понад 20 актів і тарифів, що захищали американське суднобудування і торгівлю. Яким же був результат? З одного боку, вдалося домогтися, щоб значна більшість кораблів, що прибувають в порти США, були американськими, але попутно це призвело до значного зростання цін на товари на внутрішньому ринку і до невдоволення суднобудівників. Залежно від типу суден, імпортні матеріали становили 15-40% вартості споруди, замінити їх вітчизняними не вдавалося і суднобудівники обурювалися високими тарифами на імпорт.
Те ж саме відбувається і сьогодні, але не тільки в суднобудуванні. Пральні машини подорожчали на 13%, будiвельнi матеріали ще більше, сонячна енергетика втратила десятки тисяч робочих місць, є й інші тривожні симптоми. Протекціонізм – палиця з двома кінцями.
Йес, США можуть самі виробляти майже все. Але деякі країни можуть робити це не гірше і при цьому набагато дешевше. Так, у виробництві агропродукції і продукції органічної хімії, транзисторів і комп’ютерів, автомобільних вузлів і літаків, телекомунікаційного обладнання США цілком конкурентоспроможні, але в сегменті товарів широкого споживання їм не змагатися з Китаєм.
Країни, в торгівлі з якими США мають дефіцит, можуть або запропонувати більш дешеву продукцію, таку як товари широкого споживання або нафту. Або вони взагалi не потребують американських товарiв. Або у них великий обсяг торгівлі з Америкою, але експорт перевищує імпорт, зокрема і через перші два чинники. Продукція Китаю є дешевшою, Японії -дешевше і краще (взяти ті ж автомобілі або електроніку), причому вони не особливо потребують американських товарiв, або можуть швидко знайти їм заміну. До третьої категорії (ціни і якість товарів можна порівняти, але перехиляння торгівлі в наявності) відносяться Канада, Мексика і Німеччина.
На жаль, так склалося, що США мають найбільший дефіцит саме з топ-5 торгових партнерів. Лідер за цим показником, звичайно, Китай (товарообіг $636 млрд., дефіцит $375 млрд.), Звідтіля йде широкий потік побутової електроніки, тканин і обладнання. Причому великий внесок дають американські компанії, які перенесли туди виробництво. Зустрічний потік американських товарів є втричі меншм – це головним чином агропродукція, літаки і електрообладнання.
На другому місці щодо торговельного дефіциту йде Японія ($204 млрд. та $69 млрд. відповідно). США постачають їй агропродукцію, індустріальне устаткування, літаки і фармацевтику. Імпортують автомобілі, індустріальне устаткування та інше. Третє місце посідає Німеччина ($171 млрд. та $65 млрд.). Експорт США складається з автомобілів, літаків і фармацевтики, імпорт приблизно такого ж складу (автомобілі, iндустрiальне обладнання і також фармацевтика), але німецький переважає.
Окремо візьмемо партнерів по “NAFTA”, по спочилому у Бозі договору про вільну торгівлю. Це Мексика ($557 млрд. та $71 млрд.) – вона поставляє автозапчастини, нафту і широкий спектр іншої продукції, купує в США автомашини, траки, автозапчастини. І, нарештi, Канада ($582 млрд. та $18 млрд.), дефіцит в торгівлі з якою складає всього 3% від товарообігу. Головний предмет її експорту в США – автомобілі та їх вузли. Потім йде сира нафта і промустаткування.
Цi дані подані тільки по товарах, без урахування послуг, у зв’язку з чим слід зауважити вельми неприємну тенденцію. Річ у тому, що динаміка змін експорту-імпорту, а тому й дефіциту торговельного балансу ніяк не відповідає стратегії адміністрації, якщо вона взагалi має уявлення про стратегію.
Якщо профіцит послуг потроху зростає, то з початком торгових воєн Трампа, з введенням з липня нових тарифів проти Китаю і ЄС, набагато швидше став рости дефіцит в торгівлі товарами: він підскочив відразу на 9% в липні і на 6,4% в серпні. Третій місяць, починаючи з червня, падає експорт товарів, тоді як імпорт неухильно зростає ще з квітня (дані “Census Bureau”).
Згадаймо тепер про загрозу Трампа обкласти десятивідсотковим тарифом весь імпорт з Китаю. Він становить приблизно $505 млрд., отже, доходи державного бюджету зростуть на $50,5 млрд. Це дрібниця при дефіциті юджету під трильйон доларів. А ось для американського споживача зростання цін на китайські товари на 10% буде дуже помітним. Або ви вважаєте, що імпорт з Китаю скоротиться? З чого б це, якщо собівартість китайських товарів не на відсотки, а в рази нижча, ніж у конкурентів?
Подорожчання ж американських товарів на китайському ринку призведе до їх заміщення продукцією з інших країн. Ринок літаків захопить «Ербас» разом з «Бомбардьє» і «Ембраєром», сою китайці будуть купувати у сусідів і вже ведуть роботу в цьому напрямку, до того ж у Пекiна є й інші важелі впливу на США. Зараз він приступив до девальвації юаня – це посилить експортні позиції і призведе до скорочення імпорту. Крім того, дорогий долар призведе до скорочення потоку китайських туристів в Америку. І не слід забувати, що Китай є найбільшим власником наших боргових зобов’язань, приблизно на $1,2 трлн. Потроху він вже починає позбавлятися від них…
А тепер Канада!
Отож, повторю, протекціонізм це палиця з двома кінцями, а в торговельних війнах не буває переможців. Програють усі, а в першу чергу споживачі.
Як ви могли помітити, Канада є головним імпортером американських товарів ($282 млрд., удвічі більше, ніж імпортує Китай), тому до неї треба б ставитися з повагою. Замість цього їй викручують руки. На зміну “NAFTA”, угоди про вільну торгівлю між США, Канадою і Мексикою (а вона призвела до збільшення цієї торгівлі вчетверо за чверть століття), прийшло менш прозоре “USMCA”. Чи добре воно для Канади? Так як сказати…
Що б не говорили з цього приводу Трамп і Трюдо, а вони, звісно, кажуть, що це добре, питання неоднозначне. Хоча б тому, що угода містить розділ 32.10, з приводу якого з різкою заявою виступило посольство Китаю в Оттаві. Пекін обурений тим, що нова угода зводиться до викручування рук, до політичного домінування США, що дає право вето в торгівлі Канади і Мексики з Китаєм. І я поділяю це обурення, бо Китай є найбільш перспективним ринком і партнером, який міг би похитнути монопольне становище США в міжнародній торгівлі Канади. Яким південний сусід безсоромно користується.
Цей розділ фактично означає обмеження угод у сфері торгівлі з Китаєм, повідомив американський міністр торгівлі Уілбур Росс. За його словами, якщо будь-яка з трьох держав, що підписали договір, укладе торговельну угоду з «країною з неринковою економікою», то інші учасники договору через шість місяців зможуть вийти з “USMCA”, утворивши торговельну угоду на двосторонній основі. Міністр вважає, що таким чином будуть закриті лазівки для Китаю, які раніше використовувалися для легітимізації дій в сферах торгівлі, інтелектуальної власності і субсидування промисловості.
Створено прецедент, що дозволяє в подальшому США включати подібне положення до текстів нових торгових договорів, сподівається Росс, але не думаю, що з Європою цей номер пройде. Власне кажучи, цим і відрізняється “USMCA” від “NAFTA”. Інше – вже незначні деталі. Буде збережено механізм торговельних суперечок, на чому наполягала Канада, проте їй довелося піти на деякі поступки. Зокрема, американські фермери отримають обмежений доступ до канадського ринку молока (до 3,5% його обсягу). Також Канаді довелося погодитися на квоту на експорт автомобілів до США і збереження тарифів на експорт сталі та алюмінію.
Чому я на стороні Канади в даному питанні? Тому що тарифи на її сталь, алюміній і деревину вже привели до подорожчання будівництва житла в США і зроблять менш конкурентоспроможним американський авіапром. І тому що заходи нинішньої адміністрації, як бачимо, поки не дали бажаного ефекту, навпаки, призвели до зростання як торгового, так і бюджетного дефіциту, а також інфляції і державного боргу. Тоді як її поведінка вже призвело до різкого падіння міжнародного авторитету Америки. У тому числі і в Канаді.
Там живе мій син, і він повідомляє мені: у них набирає розмаху рух, що закликає не купувати американське. У тому числі молоко. Так, воно майже удвічі дешевше місцевого, але розумнi канадці сумніваються в його якості, побоюються наявності в ньому гормонів, консервантів і антибіотиків. А головне, вони обурені поведінкою США і не хочуть підтримувати своїм кревним доларом нахрапистого південного сусіда.
Трюдо старший був не зовсім правий, говорячи, що сусідство із США схоже на спання в одному ліжку зі слоном. Він мав на увазі, що слон – тварина добра, але дуже вже велика i надто вже хитає ліжко. Тепер, з приходом Трампа, виявилося, що не така вже й добра ця скотина…
Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
Малюнок Олега СМАЛЯ
