У відеокліпі про війну разом із співачкою Ольгою Зеленською знялися Ада Роговцева та Ахтем Сеітаблаєв
Нещодавно співачка Ольга Зеленська презентувала новий відеокліп і пісню “Поле”. Це прониклива розповідь про те, як у щасливе життя української родини зненацька увірвалася невблаганна війна. Автори пісні – поет Юрій Рибчинський і композитор Ніколо Петраш.
Власне, це не просто відеокліп (режисер – Юрій Шевченко), а, по суті, короткометражний кінофільм. Адже за екранні 12 хвилин 45 секунд разом із головними персонажами ми стільки всього переживаємо.
Це – не вигадка, котру можна сприймати відсторонено, а нинішня реальність: по-справжньому закохане подружжя, їхні близькі, такі знайомі наші диво-краєвиди… Одне слово, повноцінне, квітуче життя, зловісно обірване війною. «Тату, не йди, зачекай!» – розпачливо благає донечка.
Тужливі дружина й матір, котрі горнуться одна до одної. Цей молодий, красивий, донедавна мирний чоловік не повертається з тієї війни… Втім, побачене на екрані не залишає в серці безнадію.
Навпаки – це щирий, потужний заклик до миру та любові. Бо тільки любов і людяність зможуть врятувати наш нерозважливий світ.
У кінокадрах немає жодної випадковості: несподівано падає велосипед, на якому катається дівчинка, раптом летить додолу кумедний іграшковий ведмедик, розливається філіжанка кави. Від підступної ворожої кулі гине син, і мама вмить відчуває його смерть… Зйомки – дуже майстерні, правдиві, оригінальні, яскраві.
Звісно, багато залежить від таланту акторів – виконавців головний ролей. Маму грає народна артистка України Ада Роговцева, чоловіка – знаний режисер та актор, творець резонансного кінофільму «Кіборги» Ахтем Сеітаблаєв, а роль його дружини – Оля Зеленська.
Небагато співаків мають ще й справжній акторський талант. Тож, як на мене, у Олі – велике майбутнє, бо вона – водночас прекрасна співачка та глибока, драматична актриса, яка навіть без слів, лише одним проникливим поглядом може висловити сокровенне.
Отож із задоволенням спілкуюся з уже відомою українською співачкою Олею Зеленською.
– Олю, вітаю з безперечним успіхом! Уже немало моїх друзів подивилися ваш новий відеокліп, і всі відгуки – позитивні. Ви задоволені цією роботою?
– Так, і це – важливо для мене. То ж я щиро дякую всім талановитим людям, які працювали над цим проектом: нашому видатному поету Юрію Рибчинському, одному з найпопулярніших сучасних українських композиторів Ніколо Петрашу – (авторам дійсно чудової пісні «Поле»), режисерові відеокліпу Юрієві Шевченку, прекрасним, дивовижним акторам – Аді Роговцевій і Ахтему Сеітаблаєву, а ще – юній Софі-Марії Горбаль, яка так зворушливо зіграла доньку головної героїні.
Ця обдарована дівчинка навчається в школі, але вже мріє про ролі в театрі та кіно. Дякую і всім артистам прославленого Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки (керівник – Зеновій Корінець), які взяли участь у нашому проекті.
Дуже допомогли бійці Житомирської 95-ї окремої десантної штурмової бригади, котрих ми теж бачимо на екрані. Адже в кадрах відбувається бій – звучать постріли, лунають вибухи. Були задіяні БТРи, танки… Це – справді, масштабна робота.
– Скільки тривали зйомки?
– Три дні. Спочатку – на Чернігівщині: в селі Піски Бахмацького району (це звідти такі мальовничі краєвиди, їхнє золоте поле), а також – на Борзнянщині, де нам сподобався гарний, затишний будинок. Далі знімали на Житомирщині, на військовому полігоні…
– Це – четвертий Ваш пісенний відеокліп, і я щоразу дивуюся – настільки вони між собою не схожі. Як Вам вдається так перевтілюватися? Кліп «На білому коні» – розкішна, яскрава, пристрасна історія кохання, Палац у Качанівці, а ще – віртуозні, звитяжні й водночас романтичні козаки, красень кінь, на якому просто хочеться мчати галопом! «Сонце Літо» – прекрасна яхта, чарівне море, мандри, захоплюючий відпочинок. «Я дякую Богу» – лірична та водночас глибоко філософська пісня, по суті, хвилююча сповідь про життя…
– Так, я в ній розповідаю про своє життя, про маму. Це – від усієї душі.
– І от – нова пісня «Поле», де ви зіграли разом із зірковими акторами. Як вам із ними працювалося? Які вони в реальному житті: Ада Роговцева та Ахтем Сеітаблаєв?
– Чесно скажу, що дуже хвилювалася спочатку. Але це – такі прості, щирі, душевні, хороші люді. У них немає ніякої пихи, манірності. Вони – професіонали, дуже талановиті, і мені з ними працювалося напрочуд легко. Бо й Ада Роговцева, і Ахтем Сеітаблаєв підтримували мене в усьому. У них – стільки доброти, чуйності, людяності, інтелігентності, вихованості, вишуканості та шляхетності.
– Вони гарно про вас відгукнулися, похвалили.
– І це – дуже приємно. Я – щаслива, що знайома з такими особистостями.
– Де відбувалася презентація нового відеокліпу?
– У залі Київського національного університеті культури і мистецтв. Там зібралося багато відомих людей, професіоналів своєї справи. Тож, звісно, я дуже хвилювалася. Але, дякувати Богові, все пройшло чудово. Я співала, і ми показали відеокліп на пісню «Поле». Люди сприйняли його добре.
– Фахівці відзначили, що це – нове слово в мистецтві. Бо раніше практично не знімали таких кліпів, на рівні фільму, з прекрасною грою акторів.
– Дякую, ми старалися. А після презентації у нас з’явилася ідея створити на основі цього відеокліпу художній фільм. Короткометражний, але повноцінний. І всі, хто брав участь у зйомках, сприйняли це позитивно й фактично погодилися. Тож, сподіваюся, ми продовжимо працювати разом.
– Ви багато виступали в зоні АТО, для місцевих мешканців і наших бійців – навіть на передовій.
– Ми провели там близько п’ятдесяти концертів. І далі їздитимемо туди, бо я відчуваю: нас справді завжди чекають, ми потрібні. Хлопцям – нелегко. Однак там така особлива атмосфера під час концертів, що розповісти про все це – просто неможливо.
І я прагну передати свої найкращі почуття: тепло, любов, людяність, чуйність… Адже, якщо я не беру до рук зброю, щоб захистити нашу державу, то маю зараз допомагати людям психологічно – словом, піснею.
Отож я дев’ять разів побувала в АТО, і щоразу – протягом тижня. Виступала в багатьох місцях, наприклад, в Авдіївці, коли буквально поруч, за якихось кілька кілометрів гриміли бої, чулися вибухи та постріли, а я співала. Пам’ятаю, просто не вдалося завершити концерт, бо наших бійців підняли по тривозі… Тобто одні стояли на блокпостах, а інші в цей час слухали концерт; а потім вони мінялися, й концерт повторювався знову. Однак раптом виникла загроза нового наступу бойовиків, і українські бійці просто з концерту вирушили на бій.
– А як вас сприймають тамтешні жителі?
– Спочатку – насторожено, обережно. Мовляв, бандерівці приїхали… Та поступово ставлення почало змінюватися. І тепер люди приходять на концерти із задоволенням, щиро дякують, їм загалом подобається, тепло аплодують, зичать добра, усіх гараздів.
І я до них ставлюся по-людському, співчуваю їм та бажаю щастя. На жаль, війна продовжується; загарбники періодично влаштовують підступні обстріли, дестабілізуючи ситуацію. Тож просто неймовірно, як же там узагалі люди живуть? Однак є такі, що, попри все, не хочуть залишати власні домівки, рідні місця.
Сподіваються, що настане довгоочікуваний мир. Тому й мені тепер понад усе хочеться миру. Отже, я співаю пісню «Поле». Так, вона – про війну, але це – антивоєнний твір. Бо війна забирає найцінніше – людські життя… Однак я співаю не для суму та скорботи, а заради любові. Бог дав нам життя не для того, щоб ми нищили одне одного, а для любові. Це завжди треба пам’ятати.
– Дякую, Олю, за цю відверту розмову. Ви робите дуже важливу та добру справу. Я бажаю Вам миру, а ще – здоров’я, любові, натхнення і чудових пісень.
– Щастя та миру – усім нам.
Сергій ДЗЮБА
