Володимир Куткін: геніальний художник і політв’язень
В Музеї шістдесятництва відкрилася виставка київського художника Володимира Куткіна, на якій побував «Український репортер».
9 березня – день пам’яті одного із найяскравіших українських графіків другої половини ХХ століття, чудового, патріотичного художника Володимира Куткіна. Його щирий друг і однокласник, знаний митець Геннадій Польовий, з яким у художника склалися дуже схожі долі, вважає Куткіна не просто талановитим, а геніальним. І тому, мабуть, не дивно, що виставка, яка нині триває у Музеї шістдесятництва, є органічним продовженням виставкового проекту, присвяченого 90-річчю нащадка Петра Могили – Геннадія Польового.
Замість фарби і пензлів – В’ятські табори
Творче життя молодого художника складалося дуже непросто, розповідає директор Музею шістдесятництва Олена Лодзинська. Малювати хлопець почав ще з дитинства, тому, не роздумуючи, вступив спочатку до Київської художньої школи імені Тараса Шевченка, а після війни, у 1948 році, до Київського художнього інституту. Але вже на другому курсі за сфабрикованим звинуваченням Володимира засудили на вісім років позбавлення волі.
Куткіна відправили до В’ятських таборів, на лісоповал, де він жив у страшних умовах разом з іншими політв’язнями. І тільки після смерті Сталіна у 1955 році Володимира Сергійовича було звільнено за відсутністю складу злочину. Художника реабілітували повністю, тому він мав змогу відразу вступити до Художнього інституту, щоб продовжити навчання.
Не забув і не пробачив
Майже відразу Куткіна запрошують до колективу вже маститих художників, які працюють над оформленням Шевченкового «Кобзаря». Портрет великого поета його роботи визнають найкращим, і саме він прикрашає обкладинку безсмертної книги.
«Володимир Сергійович працював у видавництві «Радянська школа» як художній редактор, а далі, як член Спілки художників, почав ствоювати цілу низку творчих робіт. Серія його картин під назвою «ГУЛАГ» говорить про те, що художник нічого не забув і не вибачив. З величезною душевною теплотою він зобразив людей, які відбували покарання у таборах. Твори цієї серії стали відомими уже за часів незалежності України», – підкреслює пані Олена.
Козацька тема – улюблена
На виставці можна побачити альбом із серії «ГУЛАГ», але, як з’ясувалося, це лише один примірник – сигнальний, який ще не вдалося тиражувати.
Увагу всіх відвідувачів музею привертає низка портретів великих українців, майстерно виконаних Володимиром Сергійовичем у техніці графіки. Слід зазначити, що козацька тема була його улюбленою. Тому славні українські гетьмани у виконанні Куткіна – Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа і козацькі полководці – Максим Кривоніс з булавою та грамотою, Іван Богун – такі живі й виразні.
«Подивіться, як детально намалював художник козацький віз на картині «Кобзар і гайдамаки. Холодний Яр», – зауважує директор музею. – Діти, які ніколи не бачили воза, з цікавістю розглядають його на екскурсіях. Адже тут етнографічно точно зображено всі подробиці козацького життя: зброю, музичні інструменти. Дивишся на цю картину і ніби перебуваєш у Холодному Яру».
Добра душа
Крім фахової майстерності, Володимир Сергійович був людиною чуйною, з доброю душею. На відкритті виставки академік Перевальський, викладач Художньої академії, згадував, як Куткін, нещодавно звільнившись із таборів, прийшов просити допомоги не для себе, а для Опанаса Заливахи, який теж був арештований. Таких прикладів можна навести багато.
Сам художник жив скромно. Із своєю дружиною – Оленою Воєводіною – Володимир Сергійович познайомився ще в часи свого дитинства. Замість весільної фотографії на виставці представлено фото подружньої пари у Ботанічному саду.
Виставка триватиме до 4 квітня.
Підготувала Марина ХОВРАХ
Фото Олексія ІВАНОВА
