Він був з когорти справжніх. Пам’яті кобзаря Тараса Силенка (+відео)
Не стало Великого Українця. 22 червня на 48-році життя за вічну межу відійшов Заслужений артист України, кобзар Тарас Силенко.
Ця втрата боляче відізвалася у серцях багатьох людей. Відомий рок-музикант, композитор, бандурист Живосил Василь Лютий відгукнувся на цю чорну звістку щемким дописом про побратима у Фейсбуку:
“Мені завжди важко писати про близьких друзів, що відлітають. Щораз ставиш себе на щабель, що ти наступний, а друзі тебе випереджають. Тарасе Силенко, ти віддав себе всього Україні. І нікому не буде пощади, хто заперечить це. Я пишаюся, мій старший брате, що ти залишився в серцях багатьох. Пишаюся тим, що грали разом, несли ідею разом. Ніхто не знає наскільки важка ця ноша – нести ідею.
За таке носіння навіть дріб’язком не платять. Та хіба ми мислили про гроші? Ми думали про Бога і Україну. І ось ти втомився нести… І я Тебе брате розумію. Твоя школа передана учням. Вони понесуть. А ти свою честь не сплямив.
Заслужив на спокій і Світло Вираю. Шаную і вклоняюсь тобі. Стрінемося на Луках Сварожих! Займи там місце десь у небесній капелі. Бо ми ж тут не доспівали дещо, тож надолужимо як прийде час. Я не прощаюсь, я кажу до зустрічі!”
Народний артист України Тарас Компаніченко:
“Товариство кревне та сердешне! Сьогодні вранці відійшов у засвіти наш брат, товариш та друг Тарас Силенко Тарас Силенко – бандурист, кобзар, свідомий громадянин, щирий та вірний син України!
Багато чеснот мав Тарас, багато прислужився Відродженню Рідного Краю! Його Велике і Щире серце жило й билося в унісон з усіма поразками й перемогами рідного народу, а його віщий кобзарський спів будив оспалі душі наших співвітчизників, став гойним бальзамом на віковічні рани та був для багатьох земляків наших тим євшан-зіллям, що направляв на певний шлях “у Рідний Край до повороту”.
Вічна Слава і Вічна Дяка, братику, за Велике Служіння! Хай Всевишній Пан Біг прийме тебе в Вирію- Раю, в світлих оселях Своїх, де немає ні смутку, ні журби, ні страждання, а лише Життя Безкінечне! Прости нас! Вічная пам’ять!”
Політик і громадський діяч Олесь Доній:
“Тарас Силенко належав до “нетипових митців”. Він не чекав запрошення на мистецькі чи громадські акції, він сам телефонував і казав: “А я хотів би у Вас заграти”. Тарас брав участь у кількох наших мистецьких акціях “Останньої Барикади”, і бозна у скількох спільних громадських. Кобзарював.
Тобто, не просто виступав з кобзою, а намагався відповідати званню “кобзар” по житттю: виглядом, поведінкою, пересуванням, світосприйняттям. І, звісно, співав… Співав натхненно, і по-довгу… Пішов з життя український кобзар, Тарас Силенко… Спочивай з миром, Тарасе.”
Народний артист України, скрипаль Kyrylo Stetsenko:
“Неймовірно сумна новина. В це неможливо повірити. Від нас пішов наш дорогий Тарас Силенко. Він завжди ніс в собі святу місію українського кобзарства. Світла і щира людина. Царство Небесне. Вічна пам’ять.”
“Він був з когорти СПРАВЖНІХ! Як жаль… Не вберегли, не врятували… Великий Син України, її мистецький Воїн, Лицар Духу, видатний кобзар, співак, композитор, щирий і незрадливий Тарас Силенко відлетів у Ирій на Луки Сварожі. Царюй там, Брате, і пильнуй звідти рідну Україну. Дякую всім, хто відгукнувся і допомагав у останні дні Його життя.”
“Велика втрата для України і усіх нас”.
Про Тараса Вікторовича Силенка Вікіпедія зазначає: у 1989—1992 роках навчався в студії на підготовці акторських кадрів при Державній (тепер Національній) капелі бандуристів. У 1996 році закінчив Київський інститут культури. Паралельно з навчанням працював у Стрітівській кобзарській школі, Київському театрі «Берегиня», кобзарював.
Лауреат першої вокальної та спеціальної премії на Міжнародному конкурсі культур Придунайського регіону у м. Джурджу (Румунія, 1993 р.). Дійсний член Всеукраїнської спілки кобзарів, де працював референтом. Член Історичного клубу «Холодний Яр».
Концертував майже у всіх областях України, а також у Росії, Польщі, Чехії, Словаччині, Австрії, Німеччині, Франції, Румунії, Литві, Латвії. Добре освоїв техніку гри не тільки на академічній (хроматичній), але й на старосвітській (діатонічній) бандурах. Виступав і на сценах, і на вулицях. Підтримував зв’язок з кобзарським цехом.
Репертуар надзвичайно багатий та різноманітний: «Та ходить Швачка по Хвастові» (про Коліївщину), «Гей знизу, із лиману» (про зруйнування Січі), «Богатирі на заставі» (билина), «Слово о погибелі Землі Руської» (переспів аноніму XIV ст.), дума «Вітчим», «Нема у світі правди», псалма «Бідна моя голівонька» (слова і музика Івана Мазепи), «Дума про голод 33-го року» (слова Єгора Мовчана, музика Ігоря Рачка), «На Крути» (слова О. Кобець, музика Миколи Литвина) та багато інших.
Тарас Силенко брав участь у фільмах в ролях кобзаря: “Богдан-Зиновій Хмельницький”, “Гіркі жнива”, “Медвинське повстання”.
Від “Українського репортера” скажемо, що у 2018 році мали честь бути присутніми на творчому вечорі, де народний артист України Тарас Компаніченко презентував оригінальні пісні до кінострічки за твором Дмитра Корчинського “Посттравматична рапсодія”.
У якийсь момент на сцену вийшов і Тарас Силенко, він разом з побратимами, в тому числі з Живосилом Лютим заспівав патріотичну композицію “Сідлайте коней, браття-козаки!”. Було дуже зворушливо. Ми завжди це пам’ятатимо. Спочивайте з миром, пане Тарасе.
Щиро співчуваємо родині покійного. Царство небесне.
