У Києві одночасно можуть “заграти” дві дзвіниці

Це було б фантастично: один карильйон на Михайлівській площі, другий – на Софійській!

Чарівні звуки рідкісного музичного інструмента – карильйона заворожують усіх, особливо коли лунають на площах великих міст, біля історичних пам’яток. Що це за диво-інструмент, і чи зможуть кияни почути його на Михайлівській площі та біля Святої Софії, дізнавався «Український репортер» у Ірини Рябчун – єдиної жінки в Україні, яка опанувала це дивовижне мистецтво.

– Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, про карильйон. Що це за диво-інструмент, і яка його історія?

– У справжнього карильйона, крім клавіатури, яка називається «фламандською педаллю», має бути не менше 23 добре темперованих дзвонів, кожен з яких налаштований, як акорд. Найкращі дзвони для карильйонів нині виготовляються у Нідерландах на фабриці «Ройял Еісбоутс». За класичними вимогами, поєднання клавіатури із дзвонами має бути механічним. Взагалі, карильйон – це нащадок курантів. Починаючи з XV століття фламандські годинникарі почали відокремлювати механізм, який відтворював мелодії, від годинника. Два століття тривали пошуки способу гри на цьому інструменті. З часом клавіатура карильйона поєднала паличкову мануальну і педальну клавіатуру, схожу на органну. При цьому особливість інструмента ще й у тому, що на дзвонах середнього регістру можна зіграти з обох частин клавіатури.

– Мабуть, важко грати на такому інструменті жінці?

– Звичайно важко, адже його вага – від 3 до 80 тонн. Інколи потрібно навіть стати на педаль, щоб, приміром, зіграти ноту «сі бемоль» у басовім регістрі. У Мехелені, де навчають виконавській техніці, вчать і тому, як грати, не докладаючи зайвих фізичних зусиль.

– Після концерту руки і ноги болять?

– У мене – ні. Але у спекотну погоду, якщо руки пітніють, можна навіть здерти шкіру, що інколи трапляється. Тому початківці і навіть деякі досвідчені виконавці грають у спеціальних рукавицях.

– Які ваші виступи, концерти були найуспішнішими? Що запам’яталося?

– Запам’ятався концерт у Роттердамі, де я грала на карильйоні, дзвони якого відливали славетні брати Хемоні. Це місто, яке було повністю зруйновано під час Другої світової війни і відбудовано заново. Але карильйону пощастило, його дзвони під час пожежі не розплавилися. Розпочинаючи свою концертну програму на цьому історичному інструменті, я заграла Гімн України. Останнім часом, виступаючи десь за кордоном, я всі концерти починаю з цього твору. Український Гімн так сподобався організаторам концерту, що вони попросили мене зіграти його й у фіналі, щоб зробити запис.

– Тобто українська музика лягає на душу іноземним слухачам?

– Я в цьому мала нагоду переконатися не раз. Приміром, на концерті сучасної музики у ратуші польського міста Гданська, де я виступала із сольною фортепіанною програмою й акомпанувала Наталії Грановській. У Гданську я також зіграла на карильйоні церкви Святої Катерини – там я виконала власні обробки українських народних і сучасних пісень. Серед іншого прозвучали «Ой верше, мій верше», «Гуцулка Ксеня», «Чорнобривці», «Київський вальс», який уже став моєю візитівкою. А розпочинався концерт «Молитвою за Україну» Миколи Лисенка. Спеціально для цього виступу я зробила аранжування другої частини Першого фортепіанного концерту Шопена.

– А власні твори ви пишете для карильйона?

– Так. Мої останні творчі доробки: «Парк Монсо», сповнений паризьких вражень, трагічний прелюд пам’яті Василя Сліпака, який закінчується пострілом, і фантазія «Сон Ярославни», де я звертаюся до історичних подій.

– Ви були знайомі з Василем Сліпаком, якщо присвятили йому твір?

– Так, мені пощастило йому акомпанувати романс Барвінського «Щаслива будь». Запис цього виконання є в Інтернеті. Це було 2014 року в Українському культурно-інформаційному центрі в Парижі на відкритті виставки фотографій, присвячених подіям Майдану. Тому особливо боляче було через два роки саме в тому ж місці, в Парижі, почути звістку про його смерть.

– Ми з вами більше говорили про концерти за кордоном, а чи є карильйони в Україні, і скільки таких інструментів?

– Всього три. Перший – виготовлений в 2001 році й належить Михайлівському Золотоверхому собору, але нині потребує реконструкції. Мрію, щоб на Михайлівській площі звучали концерти карильйонної музики.
Ще один інструмент розміщений у Гошівському монастирі Івано-Франківської області. Саме там нині відкриваються класи карильйона, встановлюють навчальні клавіатури. Вже є досвід роботи з дітьми у цьому напрямку. Для викладачів музичних шкіл Франківщини я проводила майстер-класи і взяла участь у розробці спеціальної навчальної програми.

– Як скоро кияни та гості столиці почують звуки карильйона на Михайлівській площі? Чи це поки що лише мрії?

– В цьому році я дуже багато зусиль доклала до того, щоб цю справу зрушити з місця, і думаю, що це мені вдалося. Зокрема, Посол Бельгії в Україні – пан Люк Якобс, дуже цікава і визначна людина, з якою я познайомилася, з великою прихильністю сприйняв ідею переробки клавіатури Михайлівського карильйона і, сподіваюся, підтримає цей проект, щоб таким чином відзначити 25-річчя дипломатичних відносин України і Бельгії. Адже дзвони Михайлівського Золотоверхого – унікальні, їх зробили в Україні, тож і звучати мають саме в цьому святому місці. До цієї справи долучилися й українські майстри – брати Сергій та Леонід Ботвінки, які вже мають величезний досвід роботи у створенні карильйонів. Ми впевнилися в тому, що карильйон Михайлівського Золотоверхого має унікальне звучання і здатний відтворювати не лише одноголосні мелодії, а й повноцінні твори. Хотілося б, щоб такі твори звучали із дзвіниці цього собору. Наразі триває пошук українських спонсорів, які допомогли б завершити цю справу.

– Будемо з нетерпінням чекати позитивних результатів. Чи маєте ще якість задуми? Поділіться секретами…

– Є ще мрія про те, щоб куранти із дзвіниці Софії Київської були перероблені на карильйон, тобто інструмент із клавіатурою і набором дзвонів для виконання класичної музики. Такі дослідження нині ведуться. Це було б фантастично: один карильйон – на Михайлівській площі, другий – на Софійській!

– Так! Це справді фантастичний план!

– Крім того, вже зроблено замовлення відлити дзвони для греко-католицької церкви на Аскольдовій могилі. Тож найближчим часом кияни почують звуки нідерландського карильйона і в цьому історичному місці. Маю ще одну гарну новину: Національна музична академія зацікавилася карильйоном і планує відкрити курси із гри на цьому інструменті.

– Чого ще цікавого чекати найближчим часом?

– У червні відбудеться 3-й Міжнародний фестиваль карильйонів. Взяти участь у ньому вже запрошено дуже потужний і колоритний колектив – оркестр духових інструментів Івано-Франківського музичного училища. Думаю, що це буде щось надзвичайне…

– Пані Ірино, а що нині гріє вашу душу і надихає на творчість?

– Зараз, коли Україна нарешті одержала «безвіз», відчуваю ейфорію, гордість за країну, в якій живу. Такі ж почуття в мене були і в часи прийняття рішення про незалежність України.

Марина ХОВРАХ
Фото Григорія КУБЛАНОВА

Like