Наші оплески Маргариті Кринициній і Бориславу Брондукову
Сьогодні в Києві відкрили меморіальні дошки двом кумирам – українським акторам Маргариті Кринициній і Бориславу Брондукову.
«Український репортер» побував на відкритті пам’ятних знаків і поспілкувався з його учасниками.
Незвичайні мешканці звичайної багатоповерхівки
В День театру на фасаді багатоповерхівки на Березняках за адресою – бульвар Амвросія Бучми, 8 з’явились два пам’ятних знаки. Вони увічнюють пам’ять народної улюблениці – Маргарити Кринициної, актриси, яка зіграла Проню Прокопівну у фільмі «За двома зайцями», і короля епізодів – Борислава Брондукова, якого добре пам’ятають вдячні глядачі за ролями у фільмах «Афоня», «Осінній марафон», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» та іншими.
Саме у цьому будинку свого часу жили відомі актори – Маргарита Криницина – з 1970 року і до самої смерті (2005 рік) і Борислав Брондуков – з 1970 до 1985 року. Жителі будинку, які зібралися на урочистості, присвячені знаменитим сусідам, згадували їх сьогодні «не злим, добрим словом» і пишалися ними.
«Маргарита Криницина була дуже люб’язною і привітною. Завжди гарно вдягнена, вона була справжньою жінкою – відомою і улюбленою глядачами. Раділа, коли її пізнавали на вулиці, – згадує сусідка Валентина Дмитрівна. – Леонід Биков був частим гостем родини Кринициної, ми часто його бачили у нашому будинку».
Про родину Брондукових сусіди теж відгукуються тільки гарними спогадами. «Порядна сім’я, доброзичлива і скромна. Раніше не було «крутеликів» і серед відомих людей. Ніхто себе не підносив над іншими і не виділяв», – зауважує літня жінка, мешканка будинку.
Глядацьке визнання
Про те, щоб пам’ятний знак був встановлений саме на будинку, а не деінде, виявляється, мріяла і сама Маргарита Криницина. Про це розповіла редактор кіностудії імені Довженка Катерина Шандибіна:
«Ми колись із нею проходили повз нашу адміністративну будівлю на кіностудії Довженка, де були розміщені пам’ятні дошки нашим видатним колегам, які пішли з життя. Я їй кажу: «Дивись, Рито, колись тут буде і твій портрет. А вона у відповідь: «Та перестань…». А потім замріяно додала: «Але якщо це станеться, то я хотіла б, щоб відзнака була на будинку, а не на студії. Адже це засвідчуватиме, що мене, як актрису, визнав глядач».
Сьогодні збулась її мрія, і я дуже радію, що відкрили ці меморіальні дошки, адже і Маргарита, і Борислав на це заслуговують, як ніхто інший. Криницина дуже пізно отримала звання «народної» – за кілька років до кінця її життєвого шляху».
Донька української зірки театру і кіно Алла Суріна-Криницина, яка пішла стопами батька і стала сценаристом та кінорежисером фільмів, нині мешкає в Москві. Вона приїхала на кілька днів до Києва і з великою вдячністю взяла участь у відкритті пам’ятного знаку на будинку, в якому разом з родиною прожила багато років.
«Березняки – це район, в якому мешкали відомі українські актори, музиканти, зокрема, Іван Миколайчук з родиною. Тому зараз з’явилася чудова ініціатива зробити тут своєрідну алею слави. Я дуже вдячна всім – і Київраді, і місцевим депутатам, які ініціювали цю добру справу, і всім мешканцям Києва і України – талановитим, з почуттям гумору, які пам’ятають своїх кумирів.
«Зніматись треба, поки кличуть»
Під час відкриття, на якому були присутні актори, колеги по театру і кіностудії, численні шанувальники, згадували, як починалася акторська кар’єра Борислава Брондукова. Працюючи на заводі «Арсенал», він грав у народному театрі, де його і помітив ректор Театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого Микола Задніпровський та запросив Борислава Миколайовича вступити до інституту.
«Глядачі його пам’ятають смішним. А у звичайному житті він був зовсім іншим. У нього було мало друзів, він був людиною в собі. Але був дуже щирим. Міг образити когось, але не навмисно, не подумавши. Що думав, те і казав. Дуже страждав, коли не було ролей. Роками був у «простої», як і багато акторів студії Довженка. Тому хапався навіть за епізод і казав так: «Зніматись треба, поки кличуть», – згадує нині Катерина Шандибіна.
«Маргарита Криницина була чудовою актрисою і партнеркою, але мала крутий характер, – поділився своїми спогадами заслужений артист України Юрій Рудченко, який більше 40 років працював з видатними акторами. – Дуже добре, що в наш непростий час знайшли можливість для такої благородної справи».
Підготувала Марина ХОВРАХ
Фото Олексія ІВАНОВА
