Будівельна галузь повинна перейти на стандарти Європи, в іншому разі – катастрофа

Рік тому, 28 лютого 2018 року Кабінет Міністрів спільно з Верховною Радою України схвалили Дорожню карту законодавчого забезпечення виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом на 2018-2019 роки.  Це – пакет з 57 законопроектів, які мають бути розглянуті в парламенті протягом двох років. За цей період прийнято 12 найбільш стратегічно важливих законів з метою виконання цієї Угоди.  Ми дуже повільно виконуємо Дорожню карту.

Щоб ефективно інтегруватися у внутрішній ринок ЄС Україна має привести свою систему технічного регулювання у відповідність до європейських вимог, адже головними перешкодами торгівлі з ЄС є не імпортні тарифи, а технічні бар’єри у торгівлі — вимоги до безпечності та якості продукції, її характеристик, процедури оцінки відповідності. А як ми готуємося до цього? На жаль, маємо велику проблему з адаптацією вітчизняних норм до європейських стандартів – «пробуксовуємо». Проаналізуємо, як це позначається в будівельній галузі. Співрозмовником “Українського репортера” є генеральний директор компанії «Глобал Сертифік» Сергій Рубальський.

Зазначимо, що “Глобал Сертифік”  – незалежний орган із сертифікації систем менеджменту і продукції в національній і міжнародній системах.

– Розпочнімо нашу розмову з відомого: є Угода про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, – говорить Сергій Рубальський. – Це – стратегія переходу на нові рейки в усіх галузях, в тому числі в будівельній. Третя глава цього документу – про технічні бар’єри, отже Україна зобов’язана перейти на європейські регламенти та директиви. Так, в Україні є план щодо впровадження європейського законодавства як нашого, вітчизняного. Наприклад, Регламент 305, який було прийнято Європарламентом, – це безпечність будівельної продукції, тобто вже по іншому «дивимося» на неї: адже питання безпечності підтримуються за рахунок якісних характеристик, прописаних в гармонізованих стандартах Європи – “ЕN”. І ось Україні потрібно наприкінці 2020 року прийняти, як закон, 305-й Регламент.  А в цьому «регламентному пакеті» – 560 гармонізованих “EN”. Тобто ми повинні в такому разі відмінити вітчизняні ДСТУ, які працювали до нинішнього періоду, і разом із цим законом прийняти 560 гармонізованих “EN”. Якщо не підготуємося, не зробимо цього, гряде катастрофа…

Європа готувалася до переходу на 305-й Регламент 10 років. Україна ж повинна була розпочати таку підготовку з 2014 року. Адже законодовчо прописано, що 305-й Регламент приймається разом з усіма імплементаційними характеристиками, тобто повинна відбутися імплементація усіх механізмів щодо ринку. Для нашої країни це – революційний підхід, тому що нічого подібного раніше не було у нас. На урядовому рівні потрібно приймати рішення щодо упровадження 305-го Регламенту, в межах компетенції національного органу із стандартизації потрібно починати приймати щодо будівельної продукції гармонізовані європейські стандарти, як стандарти України. І самі виробники повинні готуватися до цього – переводити виробництво на ці, нові, норми, на конкретні стандарти. Якщо не зробити цього, то можемо повторити сумний досвід Польщі – вони не готувалися… Відтак через неготовність загального польського ринку до нових правил та умов 60 відсотків підприємств-виробників будівельної продукції просто щезли, «вимерли». Вони закрилися. А 40 відсотків були викуплені великими західними комапніями, отож Польща втратила цілий пласт виробників будівельних матеріалів. Сьогодні це вже не польські виробники, а європейські фірми. На жаль, Україна йде цим шляхом: підготовки до упровадження 305-го Регламента – нуль, жодного фактично стандарту, окрім цементних 16-ти стандартів – “EN”, прийнятих як ДСТУ (а їх 560). Отож можемо втратити галузь будівельної продукції. (До речі, ці проблеми нещодавно обговорювали учасники круглого столу «Сухі будівельні суміші України, енергоефективність та якість будівництва, експортні перспективи та протидія недобросовісній конкуренції», який організувала та провела Всеукраїнська спілка виробників будівельних матеріалів. Матеріал про це читайте ТУТ).

– Хто має відігравати ключову роль в підготовці нових правил?

-Відповідно до законодавства уряд повинен обрати спостережну раду, яка буде не просто спостерігати, а коригувати усі дії… Це має бути міжвідомча координаційна група при Кабінеті Міністрів (а її ще мали створити у 2014 році), яка повинна аналізувати, як розподіляються ресурси для гармонізації європейських норм і законодавства Євросоюзу, як буде перебудовуватися ринок, які ресурси будуть вкладати для підтримки бідного вітчизняного виробника (а він не знає, що робити, це ж уряд має йому підказати програму дій – покроково).

Окрім цього, вже мали б бути прийняті п’ять горизонтальних законодавчих актів Європи – це Регламент, який регулює увесь ринок України щодо безпечності з СE-маркуванням. До цього часу не прийнято жодного закону на цьому напрямку.

– А чому, на ваш погляд, цього не зроблено?

-Потрібні політична воля, знання, що і як робити. Потрібні не інтерпретації Угоди про Асоціацію, а конкретні дії.

– Очевидно, не прем’єр-міністр має готувати ці документи.

– Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. При Кабміні є технічний регулятор.

-Невже ніхто з урядовців не розуміє цієї загрози?

– Певно, розуміють. Декілька років тому Мінгрегіонбуд створив щось подібне до 305-го Регламенту, але це не був документ, який відповідає такому Регламенту, тому більше 12 асоціацій підписали петицію про невідповідність і направили в усі високі державні структури, в тому числі повідомили і європейські організації. Після цього було підготовлено (майже рік готували!) ще один законопроект щодо відповідності 305-му Регламенту, але він знову не відповідає йому. Бо в Угоді про Асоціацію чітко зазначено, що наша країна повинна утримуватися від внесення змін до європейського законодавства, яке імплементується як закони. Ми не маємо права навіть змінювати коми. Отож ми приєднуємося до цього законодавства, до нового стандарту життя. Інтерпретації не проходять.

Якщо так триватиме й надалі, то згодом бізнес не зможе виконувати власних національних норм, а питання безпечності будівельної продукції (305-й Регламент) – законодавчо регульована сфера: хто не відповідає цим нормам, той не працює на ринок. Ось у чому проблема.

-Цікаво, а як із цим питанням в Білорусі?

-Білоруси будують уздовж нашого кордону заводи, щоб за слушної нагоди, коли у нас настане колапс, увійти на наш ринок, замінивши українського виробника.  Такий факт: у 2014 році 44 торговельно-промислові палати з інших країн зайшли на український ринок. З якою метою? Вивчити, що у нас бракує і завезти із своїх країн товари. А нам, виходить, залишиться розвивати тільки сільське господарство і продавати щось дрібне. У нас нині кожна галузь волає: що робити? Йдеться про стандарти життя, а це – безпечність, на цьому має будуватися політика держави.

-А профільний комітет Верховної ради цікавиться?

– Він, очевидно, займається своїми поточними справами. А загалом на цьому напрямку, що ми з вами обговорюємо, панує тиша. Потрібно, щоб був дуже чіткий координатор, який би від імені найвищого керівництва мав би повноваження регулювати, втручатися і вчасно зупиняти тих, хто робить щось не так, аналізувати інформацію, спонукати діяти правильно. А це вже – великі повноваження. Приміром, в харчовій галузі створили Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, щоб збирала інформацію і реагувала в разі потреби. А що вона робитиме? Буде проводити перевірки (за радянським зразком?) і каратиме. Подібне – й в інших галузях. Наприклад, будівельний майданчик, де виготовляють якусь продукцію. Через рік ці виробники будуть поза законом, і – зупинка. І виробник, як з’ясується, стане винуватим. Сьогодні, нагадаємо, діє європейська норма – винуватим є виробник і він за все відповідає.

–Тим не менш, з різних високих трибун тільки й чути, що ми йдемо до Європи, що виробництво розвивається…

– Гасла.

-А Національний орган зі стандартизації може вплинути на цю реформу?

-Він працює відповідно за закону про стандартизацію. І може вплинути тільки тим, що прийняти по програмі гармонізовані європейські норми англійською мовою. Державні стандарти випускають англійською. А це – неправильно, тому що якби цей орган став би відповідно да Угоду про асоціацію інституцією, які діють в ЄС, то у нас би діяли двомовні гармонізовані європейські стандарти: англійська – це документ, а державна мова – це переклад до того часу, коли Україна не стане дійсним членом Евросоюзу. Усі йдуть цим шляхом. І коли ми станемо членом ЄС, усі наші українські документи будуть в базі даних ЄС українською мовою (а сьогодні відсотків 20 – російською мовою). Величезна проблема – термінологія, у сфері міжнародної сертифікації приймаються міжнародні терміни і визначення прямої транслітерації. Що це означає? Всі говорять єдиною технічною мовою і розуміють один одного про що йдеться. Україна пішла таким шляхом – ми копіювали ГОСТи. Тобто з’являлися міжнародні стандарти, ми копіювали російські стандарти, перекладали українською, використовуючи російську термінологію. А в Росії тоді була ось яка політика – вони придумували свою систему зі своєю термінологією, щоб не бути схожими на інших, і Україна просто копіювала цю термінологію. І сьогодні вона у нас в усіх державних стандартах. Наприклад, є ДСТУ з російською термінологією, яка перекладена українською. Росія сім років тому прийняла  державну політику – оскільки Росію не розуміють на зовнішніх ринках, а це гальмує розвиток науки, торгівлі, то вона вирішила повністю перейти на міжнародну термінологію методом прямої транслітерації. Оскільки Україна у той період вже не дуже копіювала російське, то ми “випали” взагалі – залишилися зі своєю термінологією, ще й напівросійською, яку ніхто не розуміє, і ми тепер намагаємося гармонізовані європейські норми перекладати на свою термінологію. Виходить, що зруйновано понятійний апарат, апарат вимог, а це вже інші стандарти. І в Україні досі нема рішення, що ми повинні перейти на міжнародну термінологію у сфері безпечності, стандартів, директив, регламентів, усього того пулу, який прописано в рамках Угоди про Асоціацію. Ми використовуємо містечкову термінологію, яку видумуємо від стандарту до стандарту. Створюємо щось своє, незрозуміле. І нас світ не розуміє. А це – велика проблема. Отож ми повинні прийняти політичне рішення. І на рівні закону терміни та визначення повинні мати пряму транслітерацію від міжнародних термінів і визначень.

Like