Зрадник Богуслаєв на початку війни саботував передачу ЗСУ гелікоптерів – генпрокурор
Президент корпорації “Мотор січ” В’ячеслав Богуслаєв на початку повномасштабної війни наказав розукомплектувати гелікоптери, щоб українські льотчики не могли ними скористатися.
Про це повідомив генеральний прокурор Андрій Костін, – пише УП.
За його словами, зокрема, Богуслаєв наказав зняти із гвинтокрилів лопаті.
“І торгівля такими “двигунами смерті” – це не все. Слідство володіє інформацією, що президент “Мотор січ” на початку повномасштабної війни, після відповідного звернення українських військових, наказував співробітникам підприємства приховати документи від гелікоптерів, аби українськи сили оборони не могли скористатись технікою. Мовляв, українські пілоти не сядуть за штурвал гелікоптера без спеціальних формулярів.
Читайте також: Державні зрадники як явище, або Звідки беруться манкурти
Але і це ще не все! Після того, як українськІ військові звернулись по гелікоптери, президент “Мотор січі” віддав наказ розукомплектувати техніку. Просто зняти з гелікоптерів лопаті”.
Генпрокурор звернув увагу на те, що все це відбувалося на початку війни, коли ворожі гелікоптери штурмували Гостомель, окупанти обстрілювали українські міста, і “коли так важлива була вчасна підтримка Збройним Силам у повітрі”.
Від “Українського репортера” додамо:
Звідки ж беруться зрадники, чому в погоні за шкурною вигодою, шахер-махером великі начальники перетворюються на манкуртів? Відомий вчений, економіст, професор Олександр Савченко розмірковує у своїй книзі «Антиукраїнець» про роль старої комуністичної еліти та «червоних директорів» і банкірів на початку 1990-х. «Саме вони і захопили реальну владу в країні. Саме вони на державних заводах і в банках заробили свій перший, потім другий, а з часом і десятий мільйон доларів. Далі вони конвертували частину зароблених мільйонів у високі держвні посади. Згодом до них приєдналася третя сила: рекетири та шахраї, які легко стали олігархами».
Професор Савченко розповідає, чим закінчилася його швидкоплинна робота (усього декілька днів!) на посаді головного радника для проведення радикальних економічних реформ у тодішній владній команді Президента України Леоніда Кравчука:
«Одразу після його (Кравчука. – Л.Ф.) обрання навколо президента України булло створено три фільтри. Перший – українськими бюрократами за старого ЦК КПУ…, другий – агентами КДБ Росії, третій – молодими корупціонерами переважно з ЦК комсомолу чи з середовища шахраїв. Кожна з цих сил навколо президента (які співпрацювали та проникали одна в одну) висунули мені свої вимоги: стати штатним працівником Адміністрації Президента, узгоджувати з ними наперед усі мої пропозиції, інформувати їх про всі теми і зміст розмов з президентом, доносити до нього їхні пропозиції, зокрема комерційні. На інших умовах мій доступ до президента буде заблоковано.… Звичайно. Я їх «послав», а вони виконали свої погрози. Так закінчилися мої надії на реформи Л. Кравчука, який все розумів, але нічого не робив. Він не мав волі до влади і тим навіть пишався».
Пише Савченко і про Леоніда Кучму. Він «спочатку був активним реформатором, але з часом його родичі і партнери стали мільярдерами, – і саме вони вже формували порядок денний для президента України. На початку 2000-х років до них (олігархів) долучилися нові сили впливу на владу: ФСБ (КДБ) Росії…».
А далі – політичні землетруси, протести, «Кучму – геть!».
«Чи був хоч якийсь шанс на успіх у Помаранчевої революції? Відповідь очевидна: ні, – вважає професор Савченко. Справа навіть не у В. Ющенку, який швидко став заручником потужної олігархічно- корупційної системи влади в Україні. Я стверджую: всі політичні та державні діячі того часу навіть не ставили питання про зміну тотально-корумпованої системи влади – вона їх влаштовувала».
Що не кажіть, а благодатним було поле для виплоджування зрадників. Дуже «родючим»!
Погляньмо на окремі фрагменти біографії Богуслаєва:
з серпня 1993 до 1994 року — позаштатний радник 1-го Президента України Леоніда Кравчука.
У 1999 році — довірена особа кандидати у Президенти України Леоніда Кучми у територіальному виборчому окрузі.
У 2004—2005 роках — довірена особа кандидата на Президента України Віктора Януковича.
Отже, завжди був при вождях. Невже Кучмі не доповідали, чим займається в Запоріжжі його протеже Богуслаєв? Чи, може, Азаров, як глава Державної податкової адміністрації не володів інформацією про фінансові комбінації боса «Мотор Січі? Знали, все вони добре знали. Але ж не зачіпали. Бо – свій. Із сіятельного і недоторканого клану.
Кого тільки ми не бачили у цій галереї україноненависників? Один тільки Андрій Деркач та його татусь – ексглава СБУ Леонід Деркач – чого тільки вартує!
Андрій Деркач – співробітник ГРУ Генштабу збройних сил росії, діяв в Україні під прикриттям статусу народного депутата. За даними СБУ, керував в Україні агентурною мережею Головного управління Генштабу РФ, котра повинна була допомагати ворогу в захопленні України. За тридцять років цього перекинчика ніхто не відважився арештувати!
В 1990-1993 роках Андрій Деркач закінчив Академію Федеральної служби безпеки РФ. Але це зовсім не заважало йому бути на високих посадах при владному олімпі.
Читайте також: НАБУ розшукує зрадника Андрія Деркача
Ось відомі факти про Деркача-молодшого:
• З 1994 по 1996 рік був заступником керівника Контрольної служби Президента України Леоніда Кучми.
• З 1996 по 1997 рік — консультант президента України із зовнішньоекономічних питань.
• З 1997 по 1998 рік був першим помічником прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.
Зрадника не зупиняли, навпаки – заохочували його, давали йому дорогу, відкривали перед ним нові можливості, в тому числі бізнесові. У 2006 році Деркач став президентом Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», генеральним директором державного концерну «Укратомпром».
Це був махровий ворог, який орудував майже відкрито, не приховуючи своїх хижих устремлінь, ненависті до всього українського.
Впадає у вічі, що одного разу президент Кучма на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю гримнув словом: «Про зловживання в НАЕК «Енергоатом» вже не хочу і згадувати. Тут повинна сказати своє слово прокуратура. Але не можу не звернути увагу урядовців на те, що слід було вивчити коріння таких явищ. Звідки вони взялися і що треба зробити, щоб подібне не повторювалося надалі».
Покритикував, так би мовити, для ока. Було добре відомо, що Андрій Деркач – улюбленець Кучми, утім як і Богуслаєв. А таких не здають. Інакше це був би удар по клановій системі, саме вона виплоджувала зрадників.
Ми не забули, з якими гаслами у 1994 році Кучма йшов до влади. Одне із них: “Відвернути національну катастрофу. Через порядок і порядність – до злагоди і добробуту”.
І кому ж політико-економічний клан Кучми забезпечив добробут? Стали мільйонерами Богуслаєв, Деркач, Рабінович, Бакай, Медведчук, Азаров, Волков… Низка олігархів перейшла в категорію мільярдерів. Все котилося до того, що офіційна влада ставала своєрідним гарантом реалізації інтересів антиукраїнських сил, які працювали на росію.
Читайте також: Файли топового шпигуна Кулініча. СБУ заявила про філігранну розробку російського “крота”
