“Живі історії війни” з Ольгою Фещенко
Ольга Фещенко, яка проживає у незламній Бородянці (Київщина),– письменниця, авторка і керівниця волонтерського соціально-культурного проєкту «Живі історії війни», мета якого – зібрати особисті історії людей про війну, зберегти їх як пам’тні свідчення про пережите під час окупації і нести правдуу світ.
А ще ця неймовірна жінка із великим люблячим серцем і відкритою до людей душею є співзасновницею БО «БФ «Оберіг Відродження», який допомагає жителям громади та ЗСУ. Вона пише вірші про героїзм людей, війну і віру в Перемогу (збірка «Уміти бачити. SAPERE VEDERE»).Упорядниця багатьох книжок («Живі історії війни». Перша книга волонтера» (2022); «Живі історії війни». Книга – 2 (2023); «Пам’ять душі. Іванківщина», (2023); «Мереживо війни» (2023); «Мереживо Перемоги» (2024).
Ми зустрілися з пані Ольгою біля зраненого пам’ятника Тарасові Шевченку, про який я написала вірш «Тарасова дума». Були щемливі розмови і сльози, тому що болить душа за заподіяні росіянами злочини, боляче всій нації від того, що ворог, намагаючись знищити нашу культуру, від безпорадності стріляє навіть у пам’ятик українського Пророка.
Показуючи мені центр міста, оскільки я тут уперше, письменниця розповіла, що 27 лютого 2022 року через Бородянку пройшла перша танкова колона рашистів, що приїхала з боку Іванкова. Окупанти одразу ж, як увійшли, почали обстрілювати житлові квартали попри те, що в селищі немає ані стратегічних, ані військових об’єктів. Протягом усієї окупації містечко бомбардували цілеспрямовано – скидали авіабомби на житлові квартали. Російські військові не давали рятувальникам та місцевим жителям розбирати завали, щоб знайти тих, хто міг вижити. Тим, хто намагався це зробити, погрожували зброєю. Але попри це, жителі Бородянки встояли, показали всьому світу мужність українців.
Я з великим задоволенням відвідала Краєзнавчий музей Бородянщини/ BorodyankaMuseumofLocalHistory, якй теж постраждав під час окупації, але нині його експонати свідчать про непереможний дух українського народу, який нікому не зламати, адже про це йдеться у вищезгаданих книгах, віршах, спогадах тощо. На прохання пані Ольги я розповіла свою історію порятунку з окупованого Гостомеля у березні 2022 р. Познайомилася з молодою і творчою дівчиною – режисеркою місцевого театру «Зарево», яка саме проводила репетицію вистави «Щоденник непочутих душ», і була приємно вражена її професіоналізмом, харизмою і тонким відчуттям проблем життя і сучасних викликів.
Про біль із Бородянки, Бучі і Одеси…
Про вічний лютий і про крик душі…
У збірці зранені поети й поетеси
Мереживо війни сплітають у вірші…
(Поліна Лучко. «Мереживо війни»).
Ольга Фещенко разом із творчою командою (Поліна Лучко, Олена Правдива,Сергій Костін, Катерина Правдива і всі, хто поділився своїм болем душі) робить велику справу, адже історії людей, які пережили окупацію, – це документальні свідчення про війну. За словами Г. Бабича, це «правдиві історії рядок за рядком лягають на папір. У кожного своя історія, як і своя доля. Проте кожна розповідь – це доля нашого народу, як і єдина доля нашої багатостраждальної України».
Щиро дякую за подаровані книги мені і Київській «Просвіті». Всі вони унікальні! Окремою їхньою окрасою і неперевершеним доповненням стали малюнки відомого українського художника Володимира Реброва, які передають образність у прослуховуванні аудіозаписів з голосами авторів і доповнюють глибину кожного поетичного твору.
Віршів мереживо наблизить Перемогу!
Ми знаєм: слово – зброя, книга – щит,
Тому ми вибрали свою дорогу
І об’єднались, щоб у мирі жить! – душею пише Ольга Фещенко, яка як людина з SAPERE VEDERE має здатність бачити глибше, серцем допомагає зберегти іскру людяності та незламно рухатися вперед – до Світла.
Щиро дякую цій талановитій жінці за невтомну працю, високу громадянську позицію, любов до людей і щоденну копітку турботу про тих, кому потрібна допомога. Бажаю невичерпних криниць натхнення, добра, миру, злагоди в родині і якнайшвидшої Перемоги нашій славній Україні!
Ольга ХОДАЦЬКА, письменниця,
заступниця голови Київської «Просвіти»
