У Києві провели в останню путь великого патріота України Миколу Коханівського

У столиці 16 липня чимало людей прийшли вшанувати пам’ять захисника України, засновника і першого командира добровольчого батальйону Організації українських націоналістів.

Воїн з позивним «Буревій» загинув під Вовчанськом, даючи відсіч рашистській орді у складі 125-ї бригади ЗСУ.

«Коханівський пішов воювати в лютому 2022 року і сидів в окопах на нулі до останнього. Він був Воїном з великої букви. Людиною, яка все своє свідоме життя присвятила боротьбі за українські цінності», – написав у Фейсбуку його побратим Антон Петрівський.

Кажуть, що Коханівський був дуже радикальним націоналістом. Ні, він завжди був в епіцентрі боротьби за вільну Україну, без московського ярма. Ще до широкомасштабної війни, у 2009-му він пошкодив пам’ятник леніну на Бесарабці, перед цим розбив пам’ятник посіпаці кремля – Григорію Петровському. У 2011-му ініціював створення Комітету визволення політв’язнів. Разом з однодумцями виступав, в тому числі й силовими методами, проти московських банківських установ у Києві, російської церкви. Перебував і СІЗО за свою громадську революційну діяльність.

У січні 2014-го встановив намет на Хрещатику та створив Першу Київську сотню ОУН імені Євгена Коновальця. Був учасником боїв на Грушевського та Інститутській, в тому числі 18 – 19 лютого 2014-го на Майдані Незалежності. Загалом, під час Революції Гідності був поранений вісім разів, як йдеться у спогадах його однодумців.

Коханівський не боявся йти вперед, показуючи особистий приклад. У нього був залізгний характер безкомпромісного борця. Шкода, що його нема з нами, що війна забирає відважних українців, які могли б зробити багато що в цивільному житті для побудови щасливої, заможної України, без московії.

В Михайлівському золотоверхому монастирі відбулася панахида за Миколою Коханівським. А на Майдані друзі, соратники, бойові побратими, громадськість попрощалися з Лицарем України. Поховали Коханівського на Алеї героїв на Лісовому кладовищі.

Прощай, «Буревіє»! Пам’ятаємо, сумуємо.

Фото: Cуспільне/Анна Сергієць

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *