Сумуємо: у Харкові загинув легендарний комбат Олег Громадський
24 лютого, у перший день широкомасштабного вторгнення путінських військ в Україну, при захисті Харкова загинув його почесний громадянин, підполковник у відставці Олег Громадський — колишній комбат 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї бригади Збройних Сил, яка однією з перших зайшла на Авдіївську промзону й утримувала її протягом 258 днів.
Про обставини смерті легендарного комбата сповістив на своїй сторінці у Фейсбуку його товариш Іван Діденко. «Виїжджали пізно увечері з позицій з Олегом Громадським на його джипі. Якраз поруч відпрацювали „Гради“ по ЗСУ та нам. Ми проїхали мимо підбитої техніки. Осколками були пробиті колеса. Поруч почали детонувати нерозірвані ракети. Я стрибнув направо, з пасажирського сидіння, як потім зрозумів, що влучно. А Олег стрибнув наліво, з водійського. Як потім з’ясувалося, що невлучно. Поряд сталося кілька вибухів. Я вижив, а він ні…»
— Він міг би спуститися, як інші, в метро, й пересидіти небезпеку там. Міг би просто втекти з Харкова. І тоді залишився б живим, — ледь стримує сльози молодший брат Олега Валентин Громадський, який мешкає у селі Савинці колишнього Оржицького, а нині Лубенського району на Полтавщині. — Адже був уже у відставці. Але він був патріотом України і не міг ховатися чи просто спостерігати за тим, що відбувається.
Останні записи Олега на його сторінці зроблені рано вранці 24 лютого. О 5:15: «Де оповіщення? Чого мовчать сирени? Руська Лозова і Чугуїв під обстрілом». А вже за 17 хвилин бойовий офіцер закликає через соцмережі: «В кого зброя на руках, швидко на Карбишева, 2 збираємося! О 7:00 всім бути, екіпіровка і зброя». «Немає зброї, але хочу захищати. Як бути? Служив в «Айдарі», — запитує в Олега один з харків’ян й отримує чітку відповідь: «Давай, приїжджай!» За деякий час з’являється запис: «Жопа, Чугуївський аеродром у огні, по околицях Харкова удари РСЗО («Градів». — Авт.)».
У Фейсбуку Олег з Іваном терміново оголосили збір теплих речей для учасників тероборони, бо багато хто поїхав зупиняти ворога легко одягненим. Під вечір завантажили товари, принесені небайдужими, в Олегову автівку й вирушили на лінію спротиву, що проходила околицею Харкова…
Підполковник у відставці Громадський не повернувся… Івана Діденка підібрали солдати ЗСУ, доставили до лікарні. Його бронежилет і каска згоріли. А вже наступного дня він знову організовував допомогу нашим народним месникам.
Тіло Олега навіть через два дні не вдалося вивезти — автомобіль, у якому воно знаходилося, потрапив під обстріл. Наразі про дату поховання героя невідомо.
У строю лишається його 22-річний син Євген, нацгвардієць. До речі, він був у числі інших молодих захисників, які у перший день широкомасштабної війни з російськими окупантами спалили 4 ворожі танки на Окружній біля Харкова. Його мама також служила в АТО, тому хлопець ріс, по суті, без батьків. Виріс таким же патріотом, як і вони.
