Сум і біль: помер легендарний командир, захисник Донецького аеропорту Віталій Баранов, у комбата не витримало серце

У Донецькій області помер командир 206-го київського батальйону територіальної оборони ЗСУ, “кіборг” Віталій Баранов, відомий як “Біба”.

Як повідомив мер Бучі Київської області Анатолій Федорук, у комбата не витримало серце.

“Знав його, як людину слова. Завжди був вірний своїй справі. У Бучанській громаді очолював координаційну раду ветеранів при Бучанській міській раді. Легендарний комбат 90-ї ДШБ, яка останньою виходила з Донецького аеропорту. Після цих подій Віталій мав операцію на серці. І от воно не витримало…”, – написав він.

За словами Федорука, похорон відбудеться в Катюжанці Димерської громади 11 жовтня.

Волонтер, телеведучий і блогер Олексій Мочанов розповів, що Баранов знепритомнів після наради в зоні бойових дій.

“Після однієї з нарад в зоні бойових дій втратив свідомість. Реанімували всіма силами й засобами. Не змогли. Час прийшов”, – написав у Фейсбуку Мочанов.

Баранову було 56 років. Він народився в Житомирській області, закінчив Кам’янець-Подільське військове інженерно-командне училище і до 2004 року служив у ЗСУ, розповідає “BBC News Україна“. Звільнившись у запас, займався власною справою.

2014 року, після початку бойових дій на Донбасі, Баранов пішов у військкомат, де йому відмовили, посилаючись на те, що в його спеціальності – військового інженера – немає потреби. Але згодом за рекомендацією друга він пішов на посаду старшого лейтенанта, хоч мав звання підполковника запасу. Баранов став командиром інженерно-саперного взводу 90-го окремого аеромобільно-десантного батальйону, який воював за Донецький аеропорт на початку 2015 року. Він командував десантниками, які останніми покинули Донецький аеропорт. У вересні 2015-го Баранов демобілізувався у запас ЗСУ й очолив громадську організацію “Об’єднані війною. 90-й батальйон”.

Його підлеглі часто називали Баранова “батьком”. Пояснюючи свою популярність і повагу серед військових, про які зараз згадують у соцмережах, Віталій Баранов казав, що головне для нього – особистий приклад.

“Метод у мене був простий – я особистим прикладом показував побратимам, як потрібно воювати. Брав до рук зброю і вирушав з ними на передові позиції. Обладнував передові спостережні пункти. Сідав за кермо автомобіля і вирішував питання забезпечення передових груп та брав участь в евакуації підбитої ворогом техніки. Постійно був в окопах і спілкувався з кожним солдатом, дякуючи їм за стійкість і мужність”.

“Нині ми творимо історію, виборюємо майбутнє. Отже, де б ми не виконували бойове завдання: кожна ділянка фронту, кожна частинка нашої землі – важлива. Уздовж лінії фронту немає легких ділянок. Війна взагалі тяжка справа, проте військовослужбовці нашого батальйону сумлінно виконують покладені обов’язки. Кожен має бути на своєму місці. Навіть пересічні громадяни, які сьогодні знаходяться у глибокому тилу, також допомагають, підтримують і моляться, щоб ми з вами вистояли, отримали перемогу, звільнили українську землю і всі живими повернулися додому святкувати день нашої перемоги в колі своїх родин”, – цитує одне зі звернень Баранова до бійців 206-й батальйон територіальної оборони ЗСУ у Фейсбуку.

Віталій Баранов розповідав, що псевдо “Біба” у нього ще зі школи.

“Я в шкільні роки добре грав у футбол і одним з улюблених футболістів київського “Динамо” 50-60 років у мене був Андрій Біба. Тож члени моєї команди охрестили мене “Біба”. Далі це псевдо перейшло разом зі мною і до військового училища і закріпилося на роки”- згадував він в одному з інтерв’ю.

А прізвисько “кіборг”, на відміну від інших захисників Донецького аеропорту, не любив.

“Мої бійці пишалися цим прізвиськом. Я особисто себе “кіборгом” не вважаю і завжди був противником цієї назви. Кіборг – це технічний механізм, який не здатен думати, він діє лише за запрограмованими алгоритмами. А я людина, яка здатна думати і ухвалювати самостійно рішення, я не робот”, – ділився Віталій Баранов.

У всіх інтерв’ю підполковник Баранов мало розповідав про війну. Обіцяв написати мемуари після перемоги.

 

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *