“Штайнмаєр сказав, що Путін повинен лише трохи послабити петлю, щоб Україна могла дихати спокійно. Але мотузка на шиї залишається”, – посол Андрій Мельник про німецьких політиків
В ексклюзивному інтерв’ю головній берлінській газеті «Tagesspiegel», що вийшло під заголовком «Посол звинуватив Штайнмаєра у плетінні павутини тісних контактів з Росією», Посол України у ФРН Андрій Мельник розповів про роль Штайнмаєра у формуванні політики Берліна щодо Кремля протягом останніх двох десятиліть.
Йшлося також про реальне ставлення провідних німецьких політиків до України, провал превентивної дипломатії європейських посередників, неможливість вчасного попередження німецьких розвідувальних служб та випробування цією війною всього існуючого міжнародного правопорядку.
А ще – про політику постачання зброї нашій державі, про програш путіна у війні, про роль Олафа Шольца та Еммануеля Макрона, про Штайнмаєра та його особливе ставлення до російської культури і свідоме ігнорування української, а також про намір посла спробувати спростувати поширені міфи про Бандеру та Азов, які штучно підживлюються як Росією, так й окремими силами в Німеччині для дискредитації українського народу читайте в резонансному інтерв’ю.
На запитання журналіста, чого ви очікуєте від німців український посол відповів:
“Нам терміново потрібна важка зброя і німці нам могли б багато чого постачати. В основному йдеться про стаціонарні зенітні ракети, артилерійські системи, ракетні установки, танки, бронетранспортери та багато іншого.
Наші військові пересуваються між Миколаєвом та Херсоном пішки, а це 60 кілометрів. Ручна протитанкова зброя, хоча й ефективна, проте з нею не можна виграти війну, а лише можна зупинити просування російської армії. Путіну потрібно дати зрозуміти саме на полі бою, що йому не виграти цієї війни. Інакше кровопролиття триватиме ще дуже довго. Проте багато німців вважають, що чим більше зброї ви будете поставляти, тим довше триватиме війна. Це абсолютно хибне судження”.
А на запитання, чи правда що Німеччина є другим за кількістю постачальником зброї в Україну пролунала відповідь:
“Я б цього дуже бажав. Наразі, однак, це далеко від дійсності. За місяць нам вдалося віднести Німеччину в першу десятку постачальників зброї. І, звичайно, Берлін починав з нуля. Це дійсно те, що заслуговує на повагу, і ми це визнаємо. Цього тижня ми були вражені, дізнавшись саме із німецьких ЗМІ, що після тривалої секретності «світлофорна коаліція» нібито відкриває для публічності список зброї, яку можна було б постачати. Йдеться про зброю на суму близько 308 мільйонів євро.
-Про цей список Міністерство оборони вас не інформувало?
-Ні, зовсім ні. Комунікація могла б бути набагато кращою. Нам передав цей список міністр економіки Габек. Проте, з одного боку, там є зброя німецьких виробників, яка сьогодні не є у пріоритеті нашої армії, а з іншого боку, важкої техніки немає взагалі. До того ж, немає конкретних зобов’язань стосовно того, наскільки ці закупівлі будуть фінансуватися урядом. Тож ця цифра у 308 мільйонів євро — просто фікція”.
Ще цікаве запитання:
-Поставки зброї настільки секретні, що навіть Ви не знаєте про них заздалегідь?
“Так, це дійсно дивно, тому що ми навіть не знаємо, що німці можуть постачати. Поки що жодних планів з нами не узгоджено. 3 лютого ми подали список необхідного нам оборонного озброєння, а через місяць, у середині війни, ще один список, який містив найменування з важким озброєнням. На жаль, вже рівно два місяці, як опрацьовується лише той перший список. Скільки ж дорогоцінного часу було втрачено.
Донедавна все ще говорили, що Бундесвер, на жаль, більше нічого не може постачати, що уряд ФРН повинен спочатку закупити зброю у німецьких компаній, які виробляють зброю. Але ця схема ще не працює.
Ні, прогресу не було. Це дуже розчаровує. Я відчуваю, що в Берліні все ще вважають, що Україна не може виграти війну. У німецькій політиці дуже мало людей, які вірять, що Україна має шанс. Це несправедливо”.
Запитання: “Але як можна зупинити Путіна? Що має статися, щоб він програв цю війну?”
“Путін вже програв цю війну. Я не думаю, що очільник Кремля довго протримається при владі. Його армія була принижена. Неможливо приховати величезні втрати. Російські солдати кажуть у телефонних дзвінках рідним: «ми пережили ганьбу». На жаль, німці не хочуть «складати всі яйця в один кошик» та допомагати українцям – такою мірою, щоб Путін зміг з тріском програти. Вони вважають, що це призведе до того, що до влади в Росії прийдуть інші сили. За їх розумінням це призведе ще до більш гіршого стану. Адже принаймні Путін передбачуваний. З ним можна вести бізнес.
-Чи вірно, що Шольц і Макрон продовжують намагатися підтримувати зв’язок з Путіним?
-Ні, тут все вірно. Але ми очікували набагато більшого. Ви подивиться, де ведуться переговори. Не в Берліні чи Парижі, а в Стамбулі. Навіть переговори у нормандському форматі, в яких брали участь Німеччина та Франція, були лише формальністю, прогресу щодо їх суті не було роками. На другий день війни у мене була розмова у Відомстві канцлера. Перше моє запитання стосувалось того, чи має намір пан Шольц виступати в якості посередника.
Відповідь була – ні. Ймовірно, вони не хотіли, щоб він виглядав погано, як Канцлер. Я це не зміг зрозуміти. Є не так багато країн, які мають такі тісні та конфіденційні зв’язки з Путіним, як Німеччина та Франція. Сьогодні Макрон займає провідну роль посередника, яку раніше мала Меркель”.
Запитання: “Коли Ви приїхали до Берліна як Посол сім років тому, Ваша країна вже була у стані війни. Яким Ви побачили відносини Німеччини з Україною та Росією?”
-Невдовзі після мого приїзду в 2015 році були підписані Мінські домовленості. Було багато обговорень щодо виконання цієї угоди. Це все закінчилося з початком війни в Сирії та кризою біженців. Переговори йшли по колу. Німці не хотіли чинити реального тиску на Росію, з багатьох причин, як ми бачимо сьогодні. У Німеччини занадто багато власних інтересів та залежностей від Росії. На переговорах німці завжди намагалися вирвати у нас компроміси. Колись мій Президент, Зеленський, влучно зазначив: «Нас водять по колу, як коней по манежу».
–Двома дійовими особами цієї російської політики були Штайнмаєр і Меркель. Чи хтось із них зв’язувався з вами після початку війни?
-Ні. Я також просив Штайнмаєра про зустріч після початку війни. Жодної реакції. Мені запропонували зустрітися з його радником із зовнішньої політики. Цю зустріч довелося відкласти, але вона має відбутися найближчим часом.
–Штайнмаєр був одним із архітекторів інтеграції з Росією. Ви скасували участь у концерті з російськими солістами в палаці Бельвю. Чи відчуваєте ви, що Штайнмаєр має достатнє розуміння помилок та чутливість?
-Чутливість – це слово не відноситься до Штайнмаєра, принаймні щодо України. Концерт не був помилкою. Це було його свідоме рішення. Для Штайнмаєра відносини з Росією були і залишаються чимось фундаментальним, навіть святим, що б не трапилось, навіть агресивна війна, це все одно не має значення. Він досвідчений політик, який двічі був міністром закордонних справ, він бачив нас зблизька.
-Минулого року ви вже одного разу відхилили запрошення Штайнмаєра, коли він виступав з промовою в Німецько-російському музеї з нагоди річниці німецького вторгнення до Радянського Союзу. Тож люди Штайнмаєра могли б знати, що Ви так просто не погодитеся.
-Штайнмаєр точно знає, що ми, українці, думаємо та наскільки чутливою є тема культури для нас. З точки зору Путіна, немає українського народу, мови, культури, а значить, і держави. Здається, Штайнмаєр поділяє думку, що українці насправді не є суб’єктом. З моєї точки зору, концерт був чітким сигналом Москві, можливо, навіть мав показати Путіну: я тут тримаю все під контролем.
Так, Федеральний президент — розумний політик, один із найдосвідченіших. Штайнмаєр десятиліттями створював павутину контактів з Росією. У цьому задіяно багато людей, які наразі керують у «світлофорній коаліції» – пан Пльотнер у Відомстві канцлера (радник із зовнішньої політики Шольца, прим. ред.), пан Міхаеліс у міністерстві закордонних справ (державний секретар, призначений по-суті заступником Бербок, прим. ред.) та багато інших важливих послів. Все це має значення.
Після переобрання Штайнмаєр у своїй промові дав зрозуміти, що ця війна для нього є переломною і що він особисто постраждав від неї. Стало зрозуміло, що для нього це теж переломний момент.
У своєму виступі Штайнмаєр розповів про петлю на шиї України. Але навіть це порівняння є двояким. Штайнмаєр не сказав, що зараз потрібно все переоцінити. Він сказав, що Путін повинен лише трохи послабити петлю, щоб Україна могла дихати спокійно. Але мотузка на шиї залишається. Мене вразив такий погляд на нас. Я не вірю пану Штайнмаєру, коли він каже, що визнав свої помилки у російській політиці. Він не виявляє жодного відношення до нас, українців. Штайнмаєр не знає, як з нами поводитися, хоча сам був у Києві і навіть у Львові…”
