“Пишу для Перемоги, це – мій особистий другий фронт, – співачка Юлія Майборода
Киянка Юлія Майборода вже більше десяти років виступає перед воїнами як з власними піснями під гітару, так і з народними. Феномен співачки у тому, що її пісні «живуть» в армійському товаристві упродовж років – їх залюбки слухають воїни. Майборода називає цю творчість «окопно-бліндажною лірикою», «пісенними фронтовими аудіорепортажами». Вони й сьогодні актуальні.
Про себе Юлія говорить, що вона – «родом з Майдану», на який вийшла у перші дні протестів проти банди Януковича. До революційних подій активно співпрацювала з театром «Міст». А потім, як висловлюється, «ввалилася у війну»… Коли почалася АТО, поєднувала і поїздки до захисників України, і волонтерську діяльність.
Читайте також: На фронт поїдуть… сім тисяч вареників (+фото та відео)
Що цікаво, під час Різдвяних свят навіть влаштовували театральні вертепи на передовій. Разом з активістками із громадської організації «Вежі над Дніпром» плели маскувальні сітки. Спільно з подругою, також відомими волонтерками Наталією Прилуцькою, Марусею Доброю, іншими однодумцями збирали благодійні кошти на армійське спорядження, доставляли до військових частин. Наталя Прилуцька – командир екіпажу, за кермом. Долають сотні кілометрів, а потім одразу – на концерт. Дівчата возили допомогу бусом, добиралися до найвіддаленіших військових підрозділів, навіть часто з ризиком для себе. За таку сміливість їхню команду по доброму називають «скаженим екіпажем». З роками волонтерська робота тільки розширювалися. До громадського гурту сміливих дівчат приєднувалися приєднувалися нові соратниці.
Наша бесіда зі співачкою почалася з музичного фронту.
-Що імпонує сьогодні захисникам України?
– Свій репертуар намагаюся готувати таким чином, щоб у ньому були в тмоу числі й мотивуючі пісні, які надихають наших оборонців, щоб у них звучали певні сенси щодо боротьби із загарбниками, щодо побратимства в окопах, нових викликів у суспільстві, – розповідає Юлія. – Часто просять заспівати і про піхоту, і про Керченський міст, і «Кримчанку»… Полюбляють воїни і легендарні пісні «Гуцулку Ксеню», «Рідна мати моя». Взагалі пишу для Перемоги, для себе визначила, що це – мій особистий «другий фронт». Саме так і назвала музичний альбом, який вийшов раніше. Загалом в репертуарі – близько 60 пісень. Розумію, що сьогодні багато смутку, болю в суспільстві, серед оборонців, тому намагаюся акцентувати увагу в пісенних зустрічах з бійцями на позитиві, і вони охоче мене у цьому підтримують. Скажімо, у мене є проста жартівлива пісня – «Бий москаля». Куплети можна продовжувати безкінечно. Тобто в будь-якій ситуації, навіть в побутовій, якщо щось не вдається – «бий москаля». «Борщ недосолили – «бий москаля», окоп не закінчили копати – «бий москаля»… Сьогодні дуже популярною у вйську є пісня про піхоту, в які є слова і про те, що «степи – то наша воля», і про те, що піхотинці йдуть першими в бій… Воїни пишуть мені в соцмережах, щоб я розміщувала тексти пісень з акордами. І це не може не тішити.
– Якось ви написали у Фейсбуку, що ваша пісня допомогла знищити російський танк. А як це було?
– Це велика нагорода для мене, коли твої пісні піднімають бойовий дух, немов заряджаючи бійців на переможний бій. А якщо я своїм виступом ще й допомогла підбити ворожий танк, то це взагалі супер. Пригадую концерт перед біцями в Опитному. Одна із жартівливих пісень на воєнну тему була присвячена воїнам, які знищили російський танк. Там є слова про хороброго воїна з позивним «Кабанчик»: «…Наш «Кабанчик» завалив рашистський танчик». Бійці співали зі мною, грали на баяні, який я привезла, це був шалений драйв. А наступного дня командир бригади з радістю поділився зі мною приємною новиною – буквально через годину після концерту його хлопці спалили російський танк. Отож такі результативні зустрічі з воїнами готова хоч кожного дня проводити – заради знищення окупантів.
– А чи бувають періоди, коли не до пісень, не пишеться?
– Так. Іноді після концерту, наступного дня, дізнаємося — підшефний підрозділ учора зазнав утрат. Не до пісень… Сльози накочуються… А буває, їдеш до побратимів, а виявляється, їх перевели на нові позиції, бо ту, де ти виступала ще тиждень тому, розбомбили ворожі «Гради»… І ти знову поринаєш у сумні спогади.
-Знаємо, що у вашому репертуарі є й інтимна лірика. Вона також лунає на фронті?
– Так. Одна із пісень – «Бастіонне танго» (танго любові, танго кохання) – присвячена нашим відважним лицарям із 128-ої бригади. До речі, її виконує також Народний артист України, славетний бандурист Тарас Компаніченко. Пісні про кохання вподоби нашим оборонцям. Дуже люблю виконувати пісню про те, як важливо закоханим «набутися разом». Чоловік моєї подруги пішов на війну, і я написала пісню «Долюби»… Не повірите, але на фронті співаю й колискові.
– Цікаво. І це також слухають?
– Ще й як! Підспівують. Пісні жартівливі, з підтекстом: «Не думай про кацапа перед сном», «Сплять в могилі москалі»…
– Коли здобудемо перемогу – напишете пісню? Про що вона буде?
– Не люблю пафосу. Для мене перемога – це героїзм кожного воїна, невтомна допомога фронту усіх волонтерів. Загалом усі мої пісні – для перемоги: чим більше наші воїни знищать окупантів, тим швидще її здобудемо. Приходжу одного разу у військовий шпиталь, і раптом до мене радісно звертається поранений: «Юля, я ж розтрощив той бліндаж з орками!». І одразу ж співає куплет пісні про Керченський міст, де є слова про розбитий врожий бліндаж. Такі приклади героїзму простих воїнів я і закладаю в пісні задля перемоги.
***
Ось така вона, Юлія Майборода. На її концерти завжди чекають воїни, бо знають, що буде сердечно, по-родинному і, звичайно, на патріотичній хвилі.
Розмову вели Світлана та Леонід Фросевич.
Фото: “Український репортер”
