“Ми збираємо не тіла, а душі людей”: як пошукова група “Чорний Тюльпан” працює на Донбасі (+відео)
Війна, на жаль, передбачає великі втрати, зокрема і серед наших захисників. Однак їхні тіла не завжди оперативно вдається забрати з поля бою.
Відбувається так не лише через високу інтенсивність зіткнень, а й через те, що деякі території залишаються замінованими тривалий час. Пошукова група “Чорний Тюльпан” бере на себе цю роль – ексгумує останки тіл солдат, аби повернути їх додому.
Проєкт “Український Свідок” розповів про роботу пошукової групи “Чорний Тюльпан”. Хлопці знаходять в українській землі рештки радянських, українських та російських солдатів, викопують їх та передають у морги. Це нелегка місія, але вона необхідна.
Про діяльність пошукової групи розповів її керівник Олексій Юков.
Олексій родом з Донбасу, зі Слов’янська. Бажання стати пошуковцем виникло ще в дитинстві, коли маленьким хлопчиком він побачив, як у його місті знищують старий цвинтар заради будівництва дитячої лікарні. Тоді радянська влада тракторами викопувала тракторами могили та викидала кістки разом із трунами.
Паради перемоги у москві продовжуються, а воїни, яку цю перемогу виборювали, лежать у землі нікому не потрібні. Розпізнавальних знаків та документів у радянських солдатів в наявності немає, – сказав Олексій Юков.
Проте розпізнавальні знаки є в окупантів, які прийшли на українську землю з війною. На одній з локацій вдалося знайти останки 3-х рашистських солдатів. Деякі фрагменти їхніх тіл вже розтягли дикі тварини.
“Війна тебе пережовує та випльовує. Залишаються самі кістки. Росіяни від самого початку мали сказати війні “ні” замість “можем повторить”. Всі ми бачимо ціну цих “повторень”, – розмірковує Олексій.
Як відбувається процедура вилучення тіл
Пошукова група ексгумує останки, передає їх в морг.
У морзі тіла оглядають спеціалісти, описують їх, відбирають ДНК.
Тіла рашистів – пропонують тій стороні. Якщо це тіло українського солдата, то добровольці “Чорного Тюльпана” виходять на зв’язок із родичами загиблих та допомагають слідству вести справу.
Всього на рахунку пошукової групи 325 знайдених тіл окупантів та більше сотні українців. Бували випадки, коли добровольці навіть потрапляли під російські обстріли та евакуювали українських поранених.
Сам Олексій займається пошуками тіл вже 24 роки. На питання, чому він це робить, пошуковик відповідає: “Для мене це – чиясь доля. Це був чийсь син, чийсь батько. Але навіть попри те, що це можуть бути рештки ворога, ми все одно маємо їх забрати. Ми українці, ми інші: якщо людина загинула, її тіло потрібно повернути додому”.
