“Люди падали на землю, плакали і молилися “. Очевидці обстрілів у Києві
У понеділок вранці в Києві пролунали кілька серій вибухів. Незабаром їх було чутно у багатьох містах України, від Львова на заході до Харкова на сході та Одеси на півдні.
Ті, хто був у столиці в лютому, коли почалося повномасштабне вторгнення росії, чітко відчули дежавю, повідомляє BBC. Людей просили залишатися в укриттях якомога більше часу, влада очікувала можливих подальших атак з використанням ракет і безпілотників.
Вибухи пролунали у самому центрі міста.
Рашистькі ракети влучили у парк Шевченка біля Національного університету, впали поруч із Центральним залізничним вокзалом, поцілили у скляний пішохідний міст біля Арки дружби народів, популярне туристичне місце та оглядовий майданчик над Дніпром.
Поліцейські досліджують вирву біля скляного мосту. Жодна з опор мосту не пошкоджена. На землі лежить трохи скла і каміння, розповідають очевидці.
Одна з ракет впала поруч із залізничним вокзалом вранці у час-пік: до столиці прибували потяги один за одним. Станція працювала, у будівлі повилітали вікна, розповідає очевидець подій Василь.
“Було чути три гучних вибухи. Було дуже страшно. Згори сипалося скло. Люди падали на землю, плакали і молилися”, – розповідає чоловік. Він будівельник за професією, приїхав до Києва з Івано-Франківська. Війна вдруге застала його у столиці.
Перший раз він бачив війну у лютому, коли повертався до Києва з Донбасу, де волонтерив.
Вибухи Василь почув, коли якраз виходив з потяга. Він говорить, що була дуже сильна паніка, люди не знали, куди бігти.
Марина приїхала до Києва з Закарпаття. Після окупації її рідної Чернігівщини жінка втекла від війни у гори, де провела шість місяців.
10 жовтня вона вирішила повернутися додому.
“У мене моментально все ожило, все пережите у березні під час окупації Чернігівщини”, – каже вона.
Вибух за вибухом почали лунати, коли Марина якраз виходила з потягу.
Символічні цілі
Олена та Валерій Бадах живуть у квартирі з видом на дитячий майданчик у парку Шевченка.
“Це було жахливо. В одну мить у нашому житті з’явилася діра. Це було страшно”, – розповіла Олена кореспонденту BBC Полу Адамсу.
“Я все своє життя тут провів. Тут ходив до школи. Прибирав парк, сіяв траву. Тут виріс мій син, а тепер і онук”, – розповів її чоловік Валерій. “Тут завжди дуже багато дітей”.
“Я думаю, що вони хотіли вдарити по будівлі університету і по пам’ятнику Грушевському. Для нас це важливі символи, це був символічний напад”.
Чи дійсно цілі були символічними? Розгледіти логіку одразу непросто. Але з інших повідомлень відомо, що ракети також влучили в об’єкти енергетичної інфраструктури. Внаслідок чого частково знеструмленими були декілька областей України.
Президент Володимир Зеленський сказав, що мішенню ударів стали енергооб’єкти по всій державі і мирні люди. Мета обстрілів – залякати.
Ракетні удари здавались неминучими після вибуху на Кримському мосту у суботу, але це не зменшує шоку від цинічних атак понеділка.
Київ поступово оговтується після обстрілів.
