Харків: університет пам’ятає полеглих героїв (+відео)

У Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна увічнили пам’ять полеглих героїв. Тут встановили меморіальну дошку загиблим в АТО студентам і випускникам.

Відтепер юнаки та дівчата, які переступають поріг вузу, знають про подвиг бійця Добровольчого українського корпусу Святослава Горбенка (26.12.1994 – 3.10.2014), старшого стрільця 2-го батальйону спецпризначення Національної гвардії України «Донбас» Едуарда Ушакова (13.12.1990 – 29.08.2014), а також двох випускників: медичного факультету – рядового батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» МВС України в Херсонській області Владислава Ковальова (10.01.1984 – 29.08.2014) та історичного факультету – командира взводу окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» 93-ї окремої механізованої бригади Мирослава Мисли (4.06.1992 – 2.10.2016).

Ректор університету Віль Бакіров каже, що ці воїни стали прикладом для поколінь – вони загинули за незалежність і цілісність України.

Скільки доброго та великого міг би, приміром, зробити для України Святослав Горбенко, що узяв псевдо Скельд?! Він – один із перших кіборгів, який не повернувся з того пекла під назвою “Донецьке летовище”.

Надзвичайно талановитим був: в 19 років вже навчався у трьох вузах одночасно, володів англійською, французькою, польською, вивчав японську.

Батьки називали сина Святком. Ось як проникливо і щемко написав на своїй сторінці у Фейсбуці батько Святослава Сергій Горбенко:

Святко після школи поступив одразу в два університети. Обрав іноземну філологію – японську і англійську. Ми на родинній нараді вирішили тоді сприяти і його природньому таланту історика, тому і не відмовилися від істфаку університету імені Каразіна.

Військова кафедра на третьому курсі стала по суті третім вузом, син мужньо тягнув їх всі три цілий рік, аж поки я не переконав його взяти тимчасово академку на істфаці, щоб повернутися до завершення навчання після того, як закінчить військову кафедру. Знаю: він дуже хотів, мріяв повернутися, бо любив свою історію не менше англійської і японської філології. Але війна… все змінила.

Він повернувся до ще одного свого вузу вже лейтенантом на меморіальній дошці, як і його товариш по факультету лейтенант Мирослав Мисла.

Три історика і один військовий лікар – вихованці університету імені Каразіна загинули на кривавому полі цієї підлої російської війни проти України. Професія їх немов пояснює їх вчинки, їх подвиг: бо історики це ті, хто передбачають, а лікар – це той, хто бореться з небезпечною для життя людини проблемою – хворобою. Вони всі розгледіли страшну небезпеку російського вторгнення і м’ятежу сепарів і як могли вступили в боротьбу з цією небезпекою. Вічна пам’ять вам, хлопці! Вічна пам’ять тобі синку!

Відеосюжети дивитися ТУТ,

а також ТУТ

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *