Фронт: поранено українського воїна. Вогонь у відповідь не відкривали
Упродовж поточної доби, 4 лютого, в районі проведення операції Об’єднаних сил зафіксовано чотири порушення режиму припинення вогню.
Штаб ООС повідомляє: “в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Схід» російсько-окупаційні війська здійснили кілька пострілів зі станкового протитанкового гранатомета поблизу Водяного, що на Приазов’ї. А в районі Павлополя окупанти відкривали вогонь з ручного протитанкового гранатомета та стрілецької зброї.
В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання «Північ», неподалік Південного, збройні формування Російської Федерації здійснили прицільний обстріл позицій українських захисників з міномету калібру 82 мм та стрілецької зброї. Один воїн отримав вогнепальне поранення.
Також було виявлено факт інженерного обладнання позицій противника у бік наших підрозділів в районі населеного пункту Кримське.
Про факти порушення режиму припинення вогню через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ.”
Українська зброя мовчала. Наші воїни не відповідають на ворожі обстріли. Досить часто не б’ють по загарбниках навіть тоді, зазнають втрат і поранень. Ми знову і знову нагадаємо: торік, влітку, головнокомандувач Збройних Сил україни генерал Хомчак хвалився, що задоволений ходом підготовки до режиму тиші. Але… з початку 2021-го майже кожен день російські загарбники гатять по наших позиціях. Ми здебільшого не відповідаємо. У нас – “режим тиші”.
Пане генерале Хомчак, чому українські підрозділи не дають “належну відсіч противнику”? Де ваші “додаткові резерви”? Чому їх не застосовують? Де надійні інженерні укріплення? Сумні реалії сьогодення: путінська орда калічить і вбиває українських воїнів і все їй сходить з рук!
Як не згадати слова відомого письменника Євгена Дударя про ситуацію в Україні: “…І в головах наших демократичних лише одна думка, і в серцях наших гуманних лише один трепет – хоча б не образити… І уступаємося помаленьку зі своєї господи у сіни, щоб у своїх світлицях чужинецьким шубравцям не заважати, своєю мовою їх не дратувати. Сидимо в сінях, тішимося, що на свободі…”
Ось такий “режим тиші”, пане генерале Хомчак. “Тиша” – це болісні втрати серед наших військовиків? Саме такий “мир” потрібен українському народові? Боїмося прогнівити Путіна?
На Фейсбук-сторінці ООС читаємо повідомлення, що 22 січня генерал Хомчак побував у відрядженні на фронті (див. фото) .
Його супроводжував тимчасово виконувач обов’язки командувача Об’єднаних сил генерал-майор Віктор Ганущак. “Під час перевірки готовності підрозділів до виконання поставлених завдань головнокомандувач відзначив, крім професійності наших військовослужбовців, згуртованість та злагодженість дій підрозділів, що демонструє високий рівень боєготовності наших військ…”
Пане генерале Хомчак, підкріплюйте, будь ласка, свої слова про “високий рівень боєготовності наших військ” реальними фактами про те, як ми даємо по зубах російським окупантам!
Весною 2020-го командувач ООС генерал Кравченко публічно запевняв: “Досягнутих спроможностей нам достатньо, щоб із російськими найманцями, які беруть участь в агресії проти України, вести діалог «мовою української зброї».
Чому не чутно цей “діалог зброї” сьогодні? Генерале Кравченко, ми вам нагадуємо про оте ваше запевнення. Чи ви забули про це?
