Як викрили контрабандиста зброєю. Про унікальну спецоперацію української і британської контррозвідки (+відео)
Як викрили контрабандиста зброєю. Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко вміє брехати. Його чергова фальшивка, яку він озвучив у грудні 2020 року, стосується зброї.
Зокрема, Лукашенко заявив, що на територію Білорусі його противники «везли тоннами зброю через Україну». Міністерство закордонних справ України назвало цю інформацію інсинуацією, яка допомагає Лукашенку залякувати білоруський народ.
Білоруський диктатор, мабуть, забув, що в 1994 році його країна продала велику партію армійської зброї і боєприпасів міжнародному аферистові Дмитрові Стрешинському, яку хотіли використати у війні на території колишньої Югославії.
Ми нагадаємо Лукашенку як це було.
Є цілком вірогідне припущення, що Дмитро Стрешинський – агент ФСБ. Не виключено, що він і подвійний агент. Йому 58 років. Колись проживав у Києві, працював адміністратором на кіностудії «Укркінохроніка».
Наприкінці 1980 років перебрався до Москви. Сьогодні має паспорти Росії, Казахстану, Парагваю, Греції, Ізраїлю. Вже понад 30 років його сфера – зброя і боєприпаси.
Наприкінці 1980 років у Панамі Стрешинський створив офшорну фірму «Глобал текнолоджіз». Його офіси були в декількох країнах – в Росії, Австрії, згодом – і в Україні. В Австрії, у Відні компаньйоном Стрешинського, а власне і його шефом, фінансовим посередником у закупівлі зброї на території колишніх радянських республік був мільйонер, грек Константінос Дафермос, який також мав офіс у Відні.
Дафермос (на фото) з 1997-го упродовж 14 років стояв на чолі компанії «Scorpion International Services», яка мала міцні зв’язки з російською владою, була посередником в закупівлі Грецією російської зброї, зокрема протитанкових ракет з лазерним наведенням «Корнет» на 100 мільйонів доларів.
Дафермоса називали «володарем зброї», він десятки років тісно співпрацював з Кремлем. Його прізвище пов’язували з різними темними схемами постачання зброї до колишньої Югославії під час громадянського збройного конфлікту.
За деякими даними, він продавав зброю на Балкани через болгарський порт Бургас. Був у дружніх відносинах з таким путінським хижим круком, як міністр оборони Сергій Шойгу.
На початку 1990-х років Стрешинський приїхав до України з великою валізою доларів і одержав доступ майже до усіх армійських складів зі зброєю та боєприпасами. Його бізнесовий план був дуже простий – по фальшивих документах продавати за кордон українську зброю і боєприпаси, все, що було потрібно десь на війні, у громадянських конфліктах. Утім, це окрема тема нашого великого журналістського розслідування.
Стиль діяльності Стрешинського – підкуп, шахрайство, використання фальшивих документів і – особисте збагачення. Він умів плести павутину потрібних зв’язків у найвищих ешелонах влади, досягати свого завдяки природним здібностям «бендера», а також завдяки співпраці з такими «професорами» збройової торгівлі як грек Дафермос.
У грудні 1992 року Стрешинський все ж потрапив в поле зору української контррозвідки, яка за наказом Євгена Марчука узяла його в активну розробку, щоб викрити весь механізм дії каналу торгівлі зброєю. Саме в 1992 році з’явилася оперативна справа під кодовою назвою «Стратег», яку вів заступник начальника відділу Головного управління контррозвідки СБУ Володимир Куліш.
Йшов 1994 рік, Стрешинський дав драпака з України, тим не менш рік обіцяв бути фінансово успішним для нього. Він замовив у білоруського уряду (нібито для Нігерії, а насправді – на Балкани, де йшла громадянська війна) велику партію зброї і боєприпасів.
Цей вантаж транзитом пройшов через Україну, де у порту Жовтневий на Миколаївщині на нього чекав корабель «Ядран експрес» під мальтійським прапором. Екіпаж був хорватським.
Орендував судно Стрешинський. Звичайно, він навіть не здогадувався, що українська і британська контррозвідка підготували для нього капкан, розробивши спецоперацію з контрольованої поставки білоруської зброї. Не здогадувався про капкан і офіційний Мінськ.
У лютому 1994 році до порту Жовтневий прибула група британських і українських контррозвідників. Українськими спецами командував Сергій Глєбов. Він попросив начальника порту зробити так, щоб у радіусі кілометра на цій території не було жодної живої душі. Глєбову потрібен був доступ до морського контейнера, а згодом і до вантажного судна «Ядран експрес».
11 березня 1994 року судно «Ядран експрес» затримали спецпризначенці НАТО в Адріатичному морі, при входженні до протоки Отранто. Судно під конвоєм супроводили до італійського берега.
5 березня 2002 року італійський суд міста Турин оголосив вирок Стрешинському – 1 рік і 11 місяців ув’язнення (умовно), його зобов’язали також сплатити 516 євро штрафу.
Аж занадто м’який вирок пояснили тим, що Стрешинський пішов на угоду зі слідством. Італійські прокурори вхопилися за брехливі свідчення Стрешинського, який пообіцяв їм сенсаційну розповідь про діяльність начебто міжнародної «мафії» з торгівлі зброєю. Насправді це був хибний слід, по якому пішла дирекція окружної Антимафії в Італії, сподіваючись одержати за цю справу лаври переможців.
Після завершення щасливого для нього італійського процесу Стрешинський опиняється у Москві. В центрі російської столиці, поруч з музеєм совітської армії, він відриває майстерню з виготовлення мініатюрної стрілецької зброї.
Чи можливо було б це зробити без підтримки ФСБ? Ні. Згодом у Москві разом з італійським зброярем Ніколо Бандіні він створює італійсько-російську фірму «Arsenal Firearms», розробляючи пістолет «Стриж» для російської армії, а також спецслужб. Вихваляється, що новинка буде значно кращою, аніж знаменитий австрійський пістолет «Глок».
Московська преса підхоплює цю новину, називаючи нову справу «тісним союзом італійського генія зброї і російського прагматизму». Це було напередодні російської агресії в Україну.
Стрешинського лобіює віце-прем’єр-міністр Дмитро Рогозін, сьогодні – гендиректор “Роскосмосу” (на фото).
Участь у випробуванні пістолета «Стриж» разом з Рогозіним бере навіть тодішній президент РФ Медведєв (на фото).
Аферист Стрешинський стає членом військово-промислової ради при уряді Російської Федерації. Його пропагують російські медіа.
Тим часом Рогозін їде в Кремль, де зустрічається з Путіним. Він доповів йому про нові розробки стрілецької зброї, зокрема снайперських гвинтівок, пістолетів для армії, спецслужб. Рогозін тотально «просував» ідею оснастити російську армію «Стрижами» Стрешинського, які, мовляв, «не мають аналогів у світі» та й загалом експериментальною зброєю.
Російська фірма «Протмехнології», яку контролював Рогозін, розробила новітню снайперську гвинтівку Orsis T-5000 (на фото).
Мине деякий час і у 2013 році в Україні патріоти вийдуть на майдани, завирує Революція Гідності. До Києва таємно прилетять російські ФСБ-шники, щоб зі своїх експериментальних снайперських гвинтівок Т-5000 розстрілювати українців. Згодом цю експериментальну зброю українські воїни вже побачать на сході країни – в руках російських окупантів.
Ну а наш Стрешинський перевтілюється з афериста у «генія збройової думки», «легендарного російського зброяра з понад тридцятилітнім стажем у сфері виготовлення стрілецької зброї»!
Він вільно їздить світом, облаштовує стенди зі зброєю на міжнародних виставках, зав’язує знайомства з відомими діячами оборонної сфери, такими як неофіційний радник президента США Трампа, засновник приватної військової компанії Blackwater Ерік Прінс (на фото).
Стрешинський також знайомиться з відомими політиками, впливовими чиновниками, вихваляється, що подарував зброю навіть королю Іспанії.
Як показує наше журналістське розслідування, незадовго до окупації Криму, загарбання частини території Луганської і Донецької областей Стрешинський бере активну участь у створенні в Росії громадської організації «ДОН» – Добровольческого движения особого назначения в поддержку армии, флота и оборонно-промышленного комплекса.
Його обирають до президії цього ДОНа. Усе це відбувається під патронатом Рогозіна і його партії «Родіна». І «Родіну» і ДОН називають «спецназом Путіна». Це – хижі організації, які люто ненавидять Україну.
Коли у 2012 році президентом Росії став Путін, очевидно, зусиль Рогозіна не вистачило, щоб пробити переоснащення російської армії пістолетами «Стриж» Стрешинського.
Це було б досить жирним замовленням. Але рогозінська мафія, схоже, не змогла перемогти мафію військово-промислового комплексу, яка заручилася підтримкою Путіна. Пістолет «Стриж» ганебно провалив державні випробування. Його жорстко розкритикували фахівці, зазначивши із сарказмом, що пістолет ще треба дотягувати до стандартів за допомогою терпуга.
Після цієї ганьби прізвище Стрешинського зникає з новинних стрічок російських медіа. Однак його справа живе – він насичує світові ринки зброєю. Адже «Стриж» у різних модифікаціях, змінивши назву, розлітається світом. Його виготовляють як в Росії, так і в кількох європейських країнах. Гроші не пахнуть. Бізнес на крові під крилом ФСБ.
У 2016 році пістолет (вже під маркою «Strіke One») було продемонстровано найвищому керівництву Азербайджана (на фото).
На жаль, світ не хоче чути і знати, що Стрешинський є авантюристом і контрабандистом, що це він постачав Європі тисячі тонн зброї і снарядів в обхід ембарго ООН! Світ хоче бачити Стрешинського білим і пухнастим, «чесним російським бізнесменом», без шлейфу із тіньових комбінацій. Тому й дозволяє розміщувати на своїй території виробництва зброї, за якими маячить фігура Стрешинського.
Так, гроші від продажу зброї не пахнуть. На жаль.
Леонід ФРОСЕВИЧ
На цю тему: Італійська “Коза Ностра” імені Путіна
