“Він міг літати. У нього були крила”. Пам’яті воїна Артемія Димида (+відео)
18 червня 2022 року від ворожого мінометного вогню у Миколаївській області загинув 26-річний Артемій Димид.
Син першого ректора Львівської богословської академії Михайла Димида та іконописиці Іванки Димид, онук знаної художниці Лесі Крип’якевич, правнук українського історика Івана Крип’якевича та священника і скрипаля Артемія Цегельського віддав своє життя, захищаючи Україну від російської агресії.
З 7-річного віку Артем був пластуном, потім студентом УКУ, мандрівником, захоплювався парашутним та іншими екстремальними видами спорту. Не було такого спорту, в якому себе не спробував хлопець. Він захоплювався військовим пластуванням, стрибками з парашутом, мандрівництвом.
Учасник Революції гідності, на початку окупації Криму він поїхав на півострів для підсилення проукраїнських сил начебто для купівлі мотоцикла. Після початку бойових дій на Сході України вступив добровольцем в «Азов». Брав участь у боях в районі Широкого. Пізніше перевівся до спеціального підрозділу «Гарпун».
Одного разу на мотоциклі заїхав в Ірак. Загалом відвідав понад 50 країн світу. Проїхав на мотоциклі від Мексики до Канади, підкорив Кіліманджаро, стрибнув з парашутом зі статуї Христа-Спасителя у Ріо-де-Жанейро.
24 лютого 2022 року хлопець перебував у Ріо-де-Жанейро, проте одразу після початку повномасштабного вторгнення вирушив в Україну. Купив бронежилет та каску та, щоб не платити за перевезення в літаку, одягнув броню на себе. Здивованій стюардесі сказав, що він з України і так йому безпечніше.
Вдома зібрав решту спорядження з часів АТО і вирушив на оборону столиці. Але потім його скерували до Бердичева, у 142-й навчальний центр ССО. Служив поруч з мандрівником Віктором-Миколою Гаврилюком, другом Дмитром Пащуком (загинув 12 березня 2023 року) та народним депутатом Романом Лозинським. Вони жартома називали свою четвірку на війні «Гавайська ТрО». Воювали на Херсонському напрямку.
«Ми тримались купи вчотирьох постійно – ти, Гармаш, ВК і я. 105 днів цієї війни разом, поряд, – написав побратим Артемія Роман Лозинський. – Присягали, стріляли, вигадували, сперечались, вечеряли при свічках і снідали між окупованими селами, стійкували, ти щось нам доказував, переконував, а ми слухали і трохи харились, мріяли, воювали. Зазвичай з теробороною. Але і з росіянами теж, особливо ти. Найбільше боявся цього моменту. Що хтось з нас чотирьох… А ти нічого не боявся».
Вільний. Безстрашний. Відважний. Для нього світ був великий і відкритий, а перепон не існувало… Ми всі ним неймовірно пишалися», – писав його рідний дядько, голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
“Що його привело до того рішення [воювати, – ред.] – це є поклик предків, – вважає батько Артема. – Його дід і прадід боролися за вільну і незалежну Україну, у тому числі потерпали на Сибіру. Так що це історія і виховання”.
«Він був опорою. Він був такий молодий, драйвовий. Він давав мені цей драйв. Я не знаю, як жити без нього – згадувала сестра Артемія Емілія Димид. – Він міг узяти в друга саксофон і навчитися на ньому грати за кілька днів, а потім дати мені ноти і заграти зі мною El condor pasa. Він міг їхати на лижах без снігу, міг видертися на, знаєте, оці величезні вітряки, він міг літати. По-справжньому літати. У нього були крила, і він їх не ховав. Він міг перетнути мотоциклом пів світу, а потім везти його пішки ще з десяток кілометрів, бо закінчився бензин. Одного дня він міг бути у Мексиці, а на другий день – у Франції. Його цікавило життя, дії, рух».
Загинув 18 червня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу під час бойового виходу в селі Біла Криниця Березнегуватського району на Миколаївщині.
21 червня 2022 року був чин похорону в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла м. Львова . Під час похорону мама Артемія Іванка Крип’якевич-Димид заспівала синові останню колискову, що облетіла тисячі медіа в Україні та за кордоном.
“Та колискова не була сентиментом, це був гімн, моя молитва”, – цитує УКУ слова Іванки з інтерв’ю виданню Твоє місто.
Похований Арсеній на Марсовому полі у Львові.
Назавжди в строю Героїв України. Шана і слава Герою!
