У Кропивницькому на символічному полі пам’яті героїв зібрали урожай (+відео)
У Кропивницькому на меморіальному пшеничному полі легендарного 3-го Окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго зібрали урожай.
Про цю непересічну подію розповіла на сторіці у Фейсбуку волонтерка Тетяна Бородіна.
“В полку є багато традицій та знакових місць, – пише пані Тетяна. – Одне із них – символічне поле пам’яті. Перед гранітним каменем із щемним написом “Вони загинули, щоб ми стали українцями” насипане міні-поле. Сюди звозили землю рідні загиблих військових, із тих місць, де вони народилися. І так виходить, що тут земля із усієї України, із різних її куточків.
В минулому році сюди приїздили батьки Народного Героя України Святослава Горбенка, Скельда, юнака, який віддав за нас із вами життя в 19 років, в ДАПі…
Мама та тато засіяли зерно озимої пшениці, саме вона росла на Полі Пам’яті в цьому році.
Рідні загиблих воїнів жнивують і беруть із собою сніп нового врожаю, як символ того, що життя продовжується! Приїхати на жнива з об’єктивних причин батьки Святослава не змогли.
То ж, дорогі наші люди, я зібрала для вас сніп, а передасть вам його Герой України полковник Трепак Олександр Сергійович, Редут (до речі, автор ідеї з полем)”.
Варто нагадати, хто ж він, полковник “Редут”. Його ім’я відоме багатьом людям в Україні, особливо військовим, хоч фото публічно і не показують у ЗМІ, адже йдеться про Сили спеціальних операцій нашого війська. Полковник Олександр Трепак (позивний «Редут») з 28 серпня по 4 жовтня 2014 року командував обороною Донецького аеропорту.
https://youtu.be/WhRI7Rs7weg
Це був період дуже запеклих боїв за українську твердиню. Уся країна почула про незламність наших «кіборгів», які вже на той час підбили вісім ворожих танків, а один танк захопили, також знищили більше 270 російських терористів. Під час цього осіннього двобою з московитською ордою «Редута» було поранено.
Ще раніше, у червні 2014-го полковник Олександр Трепак разом зі своїми воїнами не дав ворогові захопити Центральну артилерійську базу озброєння у Бахмуті, а також соляну шахту на околиці цього ж міста, у якій українська армія зберігає величезні запаси стрілецької зброї.
23 березня 2016 року Олександра Трепака призначили командиром 3-го Окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Він є Героєм України, кавалером двох орденів Богдана Хмельницького.
2 листопада 2020 року полковник Трепак попрощався з бойовим прапором 3-го Окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Він продовжує військову службу поза межами полку, але в тій же родині «сіроманців», тобто Сил спеціального призначення.
На Фейсбук-сторінці полку також розміщено інформацію про особливий жнивний день.
“Український репортер” раніше розповідав, що 1 жовтня 2020-го батьки Святослава Горбенка– Сергій Олександрович і Леся Вікторівна – відвідали у місті Кропивницький цю військову частину – героїчний 3-й полк, оглянули музейний комплекс бойової слави, розпитували воїнів, які обороняли аеропорт разом із Святославом про бої з ворогом 3 жовтня 2014 року, про те, яким був їхній син (“Скельд”) у тій страшній борні за Україну. “Це був великий воїн великої України!”, – говорили побратими Святослава.
В полку свято зберігають пам’ять про оборонців рідної землі, шанують їхній подвиг, роблять усе для того, щоб імена героїв були навічно в пам’яті народній. Ось де гідний приклад для наслідування! Родини полеглих героїв для 3-го Окремого полку завжди є своїми, усі вони – як велика українська родина.
Відео про те, як 1 жовтня 2020-го сіяли пшеничку на символічному полі пам’яті:
Нам, журналістам “Українського репортера”, досі упам’ятку слова “Редута” про “кіборгів”:
-Хоч я на той час і був полковником, але тоді, у цих хлопців я навчився у першу чергу бути українцем. Можливо, мені потрібно було для цього 40 років прожити, дослужитися до звання “полковник”, щоб зустріти їх у терміналі Донецького аеропорту, щоб ми дали зрозуміти один одному хто ми такі, що це – наша земля і що ми маємо робити. А чи молодий ти, чи – старий, чи маєш досвід чи ні, у тих умовах не мало ніякого значення. Найголовніше, щоб ти був по духу біля цієї землі, щоб розумів, де – твої побратими, а де – ворог. Все просто. І наші хлопці стояли… Вони стояли на своєму місці, не відходили…
“Щоб ти був по духу біля цієї землі”. Які прекрасні слова! Їх не прочитаєш у книжці, не побачиш на білборді. Це є справжнім, що лежить біля серця. Тому твердо й непорушно стоять найкращі сини і доньки країни в обороні своєї землі (і вона не по зубах російській орді). Шкода тільки, що маємо так багато втрат у цій війні, що пішли у засвіти тисячі наших оборонців. Тепер ось – пшеничка на полі пам’яті. Мільйони хлібних зерен. Багатомільйонна нація Героїв.
