В Росії набирає обертів реабілітація НКВД. Вже знімають меморіальні таблички про розстріли поляків
У російському місті Твер з будівлі Медакадемії, в якому раніше знаходилося відділення НКВД, зняли меморіальні дошки в пам’ять про розстріляних в 1940 році шести тисячах польських військовополонених.
Про це розповів у Фейсбуку Артем Важенков.
На одній з табличок було написано: «Памяти поляков из лагеря Осташков убитых НКВД в Калинине ради предостережения мира», на іншій: «В память о замученных. Здесь в 1930-50-е годы находилось Управление НКВД-МГБ по Калининской области и его внутренняя тюрьма».
Таблички зняли на вимогу прокуратури Центрального району міста, яка стверджує, що, мовляв, факти «не підтверджуються». Між тим, російська «Новая газета» розповідала: прокуратура не врахувала свідчення колишнього начальника Калінінського УНКВС Дмитра Токарєва, який підтвердив факт розстрілів в будівлі Медакадемії і навіть показав місце поховання поляків.
5 березня 1940 року в Твері за рішенням трійки НКВС були розстріляні 6295 польських військовополонених.
У 1991-му і 1992 роках на будівлі встановили меморіальні дошки. Ініціатором встановлення першого пам’ятного знака було Тверське відділення товариства «Меморіал», а другий тут з’явився з ініціативи польської організації «Катинська родина».
З Вікіпедії. Осташковський табір — радянський концентраційний табір для утримання польських військовополонених, що розташовувався на території Ніло-Столобенської пустині неподалік міста Осташков.
Створений 19 вересня 1939 року наказом народного комісара внутрішніх справ СРСР у складі Управління у справах військовополонених та інтернованих при НКВД СРСР в числі 8 організованих таборів для утримання польських військовополонених (також було створено Старобільський, Юхновський, Козельський, Путивльський, Козельщанський, Южський та Оранський табори).
У таборі утримувалися 6 500 осіб. З квітня-травня 1940 року родинам офіцерів, яких утримували в Осташковському, Козельськом та Старобільському таборах, перестали надходити листи, що раніше регулярно доходили до родин через Міжнародний Червоний Хрест.
На цю тему також читайте:
Зокрема у цій статті йдеться і про те, що працівники НКВС розстрілювали польських полонених за нацистською технологією — «один постріл у потилицю». Поляків, як правило, розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», оскільки радянські «ТТ» не витримували занадто підвищеного навантаження, перегрівались і виходили з ладу. Пістолети були доставлені в Москву з Німеччини в 1939-1940 роках, на підставі Генеральної угоди про співробітництво, взаємодопомогу, спільну діяльність між НКВС СРСР і ГЕСТАПО нацистської Німеччини, підписаної в Москві 11 листопада 1938 року Л. Берією і Г. Мюллером. Угода була затверджена Політбюро ЦК ВКП (б) і підписана секретарем ЦК Сталіним 20 грудня того ж року.
Цією Угодою сталінське НКВС і гітлерівське ГЕСТАПО, скріпивши своє «співробітництво, взаємодопомогу і спільну діяльність» людською кров’ю, стали «БРАТАМИ ПО КРОВІ».
Одним із керівників масових розстрілів польських офіцерів в Осташковському таборі був комендант НКВС СРСР Блохін Василь Михайлович (вийшов на пенсію у званні генерал-майора і згодом застрелився), який особисто розстріляв майже 700 польських офіцерів. За це він був нагороджений орденом Червоного прапора.
За даними істориків і колишніх працівників НКВС, Блохін за свою криваву кар’єру розстріляв не менш 20 тисяч людей і був «рекордсменом серед катів».
Допитаний неодноразово у 1991-1992 рр. Головною військовою прокуратурою СРСР колишній начальник УНКВС СРСР у Калінінській області Токарєв Д. показав, що поляків розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», валізи з якими особисто привіз із Москви генерал Василь Блохін. Він кожного дня видавав «вальтери» тим, хто виконував вироки «трійки», керував розстрілами і особисто, як «стахановець», розстрілював польських офіцерів. Після розстрілів «вальтери» повертали Блохіну.
Токарєв свідчив, що перед кожним розстрілом Блохін одягав пошитий на замовлення шкіряний коричневий одяг: картуз, довгий до самого полу широкий фартух, рукавиці з крагами вище ліктів, щоб не забризкати одяг кров’ю. «На мене це справило величезне враження. Я побачив перед собою ката! За першу ніч за особистої участі Блохіна було розстріляно 343 польських офіцерів. Уранці Блохін наказав більше 250 поляків на розстріл за один раз не привозити»,- зазначив Токарєв.
Були випадки, коли поранених польських офіцерів бійці НКВС добивали багнетами своїх гвинтівок, що підтверджено медичними експертами. Після розстрілу поляків у Москву було відправлено телеграми такого змісту: «Операція з розвантаження таборів завершена»,- засвідчив Токарєв.
Аналогічні свідчення дали слідчим прокуратури й інші колишні енкаведисти, які брали участь у розстрілах, і на час досудового слідства були ще живі.
Доля багатьох катів була невтішною: хтось, не витримавши психологічних навантажень, захворів на різні психічні хвороби і навіть збожеволiв, багато спилися й стали хронічними алкоголіками або покінчили своє життя самогубством, або загинули при загадкових обставинах. Десятки були репресовані й розстріляні своїми ж «товаришами» з розстрільної команди. Кати вищого рангу — Берія, Кобулов, Меркулов, Мільштейн та інші організатори і керівники «Катинського розстрілу» після смерті Сталіна самі були розстріляні з тих самих німецьких пістолетів «Вальтер». Лише одиниці з них померли своєю смертю…
Фото із Фейсбук-сторінки Артема Важенкова.
