Тарифмен став Дефіцитменом. Погляд з Америки
«Тарифмен» – так за аналогією з суперменом називав себе Трамп. Мовляв, торговельні війни легко вигравати. Хоча більшість економістів попереджало, що вони зашкодять Америці.
Історія дає показові приклади, в тому числі свіжі – на ці ж граблі наступала адміністрація Буша молодшого і давно відомо, що в торговельних війнах перемагають ті, хто в них не бере участi.
Tariff Man Has Become Deficit Man
Трамп почав їх з підвищення тарифів на імпортні пральні машини і ті подорожчали на 14%. Чи це на користь американцям? Потім він підняв мита на сонячні панелі – і загальмувала «зелена» енергетика, роботу втратили тисячі чоловік.
В адміністрації зупинити його було нікому – відомо вміння президента оточувати себе бездарами і пройдисвітами – і він вдарив по імпорту сталі та алюмінію, що позначилося на собівартості продукції авто і авіапрому, знижуючи їх конкурентоспроможність.
Також він підвищив тарифи на канадську деревину – і ціна дерева на нашому ринку підскочила більш ніж на 30%, слідом за цим зросла вартість нового житла, а укупі з ростом іпотечних ставок це призвело до гальмування продажів нерухомості, одного з найважливіших сегментів американської економіки, чіткого показника її здоров’я.
Потім наш Партобон Тороватий-Тарифоватий і зовсім закусив вудила – ще б пак, після оголошення тарифної війни його рейтинг серед американців відразу підскочив! У США теж вистачає sancta simplicitas, святої простоти, яка вітає прості та гучні рішення. Наприклад, відгородитися від усього світу стіною. І Трамп почав зведення тарифних валів проти Китаю і ЄС, найсильніших економік світу.
Велика війна почалася торік, в липні. Які ж досягнення? Радіти нічому, досить було півроку, щоб ті, хто програв визначилися – ними стали ми, американські споживачі, наші компанії-імпортери і особливо експортери. Товарний торговий дефіцит в 2018-му різко виріс і досяг рекордного показника в $891.3 мільярда.
Стрибок був викликаний декількома факторами, в тому разі зміцненням долара, що завжди веде до зростання імпорту і падіння експорту, а також скороченням податків на $1.5 трлн. – гроші, що звільнилися, було витрачено не лише на внутрішній ринок, надуваючи біржову бульбашку, а й на придбання імпортних товарів.
Зрозуміло, містер Трамп цього не передбачав. Однак головною причиною стала сама тарифна війна. Так, вона загальмувала економіку Китаю, але не допомогла вирівняти наш торговельний баланс. На зміну китайським товарам прийшли ще більш дешеві з В’єтнаму, Бангладеш, Індії, Індонезії, Таїланду і Малайзії – ось хто став переможцем в цій війні! Тому імпорт тільки виріс.
Зате різко впав експорт до Китаю – в грудні він склав трохи більше половини від показника грудня 2017 року. Дуже постраждав автопром. Пекін підвищив тарифи на американські автомобілі з 25% до 40%, а на імпорт з інших країн знизив до 15%, в результаті продажна ціна наших машин на 60% вище, ніж у конкурентів, і ті витіснили США з найбільшого авторинку світу. У підсумку, як сказав нобелівський лауреат з економіки Пол Кругман, Тарифмен став Дефіцитменом.
Провидець Маск вже в липні 2018-го почав переговори про будівництво під Шанхаєм «Гігафакторі 3», заводу з виробництва електромобілів, і на початку січня будівництво розпочалося. Тоді як не настільки передбачливі компанії «Дженерал Моторс», що більшу частину своїх авто продавала в Китаї, і «Форд» тисячами скорочують персонал і закривають заводи.
Наведена цифра торговельного дефіциту стосується товарів. У сфері послуг справи йдуть краще, там профіцит. Але він мало змінює картину: загальний дефіцит зріс за минулий рік на 12%, до $621 млрд.
Насправді все йде ще гірше – динаміка, панове, динаміка! Процес прискорюється і в грудні 2018-го загальний дефіцит товарів і послуг, від комп’ютерів і пральних машин до туризму, навчання, банківської сфери та інтелектуальної власності виріс на 19% порівняно з листопадом, до $59,8 млрд. – це найвищий показник з 2008 року, з часів кризи.
Причому – зла іронія долі – дефіцит в торгівлі з Китаєм, який і став причиною гніву Трампа, торік досяг максимуму в $419 млрд. Економіка показово карає його за незнання азів – він не вміє вести цю даму в танці і тупцює на її ногах.
Трамп не розуміє основ ринку
Так, економісти впевнені, що Трамп не розуміє базових основ ринку. Для нього це всього лише мистецтво угоди: або ви переграєте партнера, або він вас. Тоді як все набагато складніше і ринок не регулюється такими простими способами. Це особливо вірно по відношенню до Китаю, якого звинувачують у наданні держсубсидій, блокуваннi іноземної конкуренції і застосуваннi інших нечесних прийомів. Радники президента вимагають, щоб Пекін взяв на себе зобов’язання щодо зниження торговельного дисбалансу між країнами. На недавніх слуханнях в Конгресі Роберт Лайтхайзер, головний парламентер Трампа з питань торгівлі, представив графік, що демонструє неухильне зростання цього дисбалансу. Що поряд з недобросовісною торговельною практикою Китаю є «основними загрозами для нашої економіки».
Боюся, однак, що головна загроза для неї це сам президент і такі радники. Між іншим, це той Лайтхайзер, який тривалий час лобіював американську сталеливарну промисловість, зберіг з нею зв’язки і став ініціатором введення високих мит на імпорт сталі.
Отож патріотичним захистом американської індустрії і не пахло, зате вистачає підозр щодо корупційної складової його мотивів – Трамп і команда взагалі обплутані мережею звинувачень, підозр, позовів, розслідувань і постійних скандалів.
Китай звинувачують і в навмисному ослабленні курсу юаня, що знизило вплив тарифів Трампа, зробивши китайські товари дешевшими. Але і тут проявляється нерозуміння командою президента суті ринку – на відміну від китайців. Ті готові йти назустріч, запропонували здійснювати великі покупки американських товарів, включаючи соєві боби і зріджений природний газ, однак чинять опір встановленню певного доларового показника торгового балансу, обгрунтовано стверджуючи, що він значною мірою знаходиться поза їхнім контролем.
До речі, Лоуренс Х. Саммерс з Гарварду, голова Національної економічної ради при Бараку Обамi, не особливо стурбований зростанням імпорту. «На відміну від президента, я вважатиму за краще жити в країні, до якої прагне капітал, а не залишає її. Причина дефіциту торговельного балансу полягає в тому, що люди вкладають гроші в Америку». Але грошей їй не вистачає. Через зниження податків швидко зростає дефіцит федерального бюджету, хоча кандидат в президенти Трамп йшов до Білого Дому під гаслами його скорочення і навіть повної ліквідації.
Днями Мінфін повідомив, що в цьому фінансовому році дефіцит досягне $1 трлн. Тоді як прибутковий податок з фізичних та юридичних осіб, а це основа бюджету, в січні знизився на 9% порівняно з січнем минулого року, що призведе до підвищення федеральних запозичень. ФРС попереджає, що вони ростуть занадто швидко і в кінцевому підсумку втоплять американську економіку, оскільки США платять величезні суми відсотків по боргу, відволікаючи кошти від програм соціального захисту, таких як Medicare і Social Security.
Резюме
Що ж, можна підвести підсумки. Трамп бореться з торговельним дефіцитом, але той лише швидше росте. Він обіцяв покінчити з дефіцитом бюджету – той перевалив за трильйон.
Він обіцяв обнулити державний борг, але той пухне куди швидше, ніж при Обамі, і вже проскочив позначку 22 трильйони. Він розсипався в похвалах Кім Чен Ину і гарантував швидке згортання його ракетно-ядерної програми, але супутникова розвідка доповіла, що КНДР модернізує свій ядерний центр.
Короля грає оточення, але все менше охочих працювати з Трампом: на даний момент немає міністра оборони, міністра ВПС, міністра внутрішніх справ, посла в ООН, директора FEMA, керівника апарату Білого Дому, директора Білого дому по зв’язках, а все це ключові пости.
У Трампа найнижчий рейтинг серед лідерів більш-менш розвинених країн, він нижчий, ніж у Путіна, і Джеймс Б’юкенен, який вважався найгіршим президентом за всю історію США, тепер здається справжнім джентльменом і носієм багатьох достоїнств. Але найганебніше те, що Трампа підтримує до 40% населення Америки…
Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
Малюнок Олега СМАЛЯ
Читайте також:
