Польща готується до парламентських виборів
15 жовтня поляки йдуть на “найважливіші з часів падіння комунізму” вибори за версією голови опозиційної “Громадянської платформи” Дональда Туска.
Нинішнє голосування за новий парламент буде змаганням між ним та іншим ветераном польської політики — Ярославом Качинським, главою “Права і справедливості”. ПіС уже дві каденції є керівною партією Польщі та саме її представники обіймають ключові посади в країні.
Як повідомляє Суспільне, опитування свідчать, що розрив у підтримці двох головних політичних сил не перевищує 6%, тож інтрига, хто здобуде більшість у парламенті, залишається. Водночас це говорить і про іншу тенденцію: польське суспільство поляризоване. Однією з ліній цього розламу є Україна: підтримка у війні з рф, український зерновий імпорт та продовження допомоги українським біженцям. Але не тільки Україна.
Поляки йдуть обирати 100 депутатів Сенату — верхньої палати парламенту, та 460 — Сейму (нижньої). Саме склад Сейму грає визначальну роль у формуванні політики країни — серед його членів обирають премʼєра, а той призначає міністрів.
Уряд формує партія, або коаліція партій, яка здобуває щонайменше 231 мандат у Сеймі (половина Сейму плюс один голос, у 2015-му “Право і справедливість” здобула 235 місць). Нині з 22 міністрів польського уряду 15 представляють ПіС. Також Анджей Дуда у 2015-му році переміг на виборах президента як кандидат від “Права і справедливості”.
“Ця модель (підрахунку результатів — ред) дає першому місцю велику перевагу, якщо до парламенту проходить мало партій”, — пояснює у розмові з Суспільним Олена Бабакова, журналістка, дослідниця міграції, викладачка Університету Вістула у Варшаві.
За прогнозами цього разу до парламенту може потрапити п’ять партій. Це насамперед головні конкуренти — нині керівна консервативна партія “Право і справедливість” та правоцентристська ліберальна “Громадянська платформа”. Крім того, є шанси у правих євроскептиків з “Конфедерації”, “Нових лівих” (або “Лівиці”) та в міру консервативної “Третьої дороги” — обʼєднання партій, яке прагне “відтягнути” голоси як ПіС, так і “Громадянської платформи”.
Крім голосування за новий парламент у день виборів відбудеться і референдум, ініційований партією влади. Польським виборцям запропонують дати відповіді на чотири питання: про підтримку продажу держпідприємств, підвищення пенсійного віку, ставлення до прийому мігрантів, а також зняття шлагбаума на кордоні з Білоруссю. Президент Дуда заявив, що так влада зекономить на витратах на проведенні референдуму в інший день. Критики кажуть: референдумом ПіС мобілізує свій електорат.
Виборці ПіС — це переважно старші люди у маленьких містечках і селах, які розділяють консервативні погляди партії і є релігійними. Лише 13% тих, хто готові голосувати за ПіС мають вищу освіту, для прихильників “Громадянської платформи”, наприклад, цей показник становить 44%.
На користь ПіС грають й правила, які партія задала ще на виборах 2015-го. Насамперед йдеться про соцвиплати: свого часу ПіС запровадила програму 500+, за якою батькам щомісяця виплачують 500 злотих на дитину (ці виплати отримують й українці, які переїхали до Польщі після повномасштабного вторгнення — ред.).
“Уряд Польщі пропонує бачення солідарності, яке спирається на спадщину руху “Солідарність”. Саме це бачення ми хочемо продовжувати створювати”, — заявляв прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. На нинішніх виборах ПіС пообіцяла підвищити суму соцвиплат на дітей з 500 до 800 злотих. Для пенсіонерів теж передбачені виплати 13-х і 14-х пенсій. “ПіС у цьому сенсі зламала матриці: поляки врешті-решт відчули, що держава може щось їм дати”, — каже Бабакова.
Також, за час правління “Права і справедливості” ВВП Польщі на душу населення зріс до 5,1%, а безробіття у 2022 році скоротилося до 2,8%. Проте Мацей Дущик, політолог, викладач факультету політології та міжнародних студій Варшавського університету у коментарі Суспільному зауважує: успіхи, як от, наприклад, з соцвиплатами можна записати у досягнення першого строку ПіС при владі: “Але виділити будь-які успіхи у другому терміні складно. До прикладу: якщо спершу ПіС виступали за нашу єдність з ЄС по більшості питань, то в другому — вже є зіткнення між Польщею та Євросоюзом щодо міграційної політики та верховенства права”.
“Громадянську платформу” також очолює важковаговик польської політики — Дональд Туск. “Платформа” — одноліток “ПіС” і її головний конкурент від часів появи на політичній арені. У 2007-му Туск уже був у премʼєрському кріслі — поки не став головою Євроради у 2014-му, а тепер планує повернутися.
Напередодні виборів Туск представив перелік із сотні заходів, які його уряд реалізує за перші сто днів при владі. Серед них, зокрема, соціальні гарантії, лібералізація законодавства про аборти, державна оплата ЕКО. А ще — відокремлення церкви від держави. Також Туск обіцяє погодити з ЄС розблокування 36 млрд. євро, які мали виділити Польщі для боротьби з COVID-19, однак гроші зависли через судову реформу, що лобіював уряд ПіС.
“Платформу” часто називають партією диктатури громадської думки. Щойно зʼявляється якесь чергове соцопитування, з якого видно, скажімо, що понад 50% поляків вважають, що антиабортне законодавство треба лібералізувати, Туск виходить і говорить: “Знаєте, раніше ми були за компроміси, але зараз бачимо, що вже треба ухвалювати рішення”, — каже Бабакова.
“Громадянську платформу” підтримують переважно мешканці великих міст, голосів яких може бути недостатньо для перемоги, тож виборча кампанія партії спрямована на поляків, які поки не визначилися за кого голосувати. Таких зараз до 18%. “Гадаю, з тих, хто не визначився, значна частина залишиться вдома. А якщо вони все ж підуть на вибори, будуть голосувати за “Громадянську платформу”, або ж, вірогідно, за “Третій шлях” чи “Лівицю”, — говорить Мацей Дущик.
Ці дві партії уклали неформальну угоду з “Платформою” про готовність формувати коаліцію. Їхні представники доєдналися до “Маршу мільйона сердець”, який 1 жовтня “Платформа” влаштувала у Варшаві. “Наближаються великі зміни. Це ознака відродження Польщі”, — заявляв Туск на марші.
Олена Бабакова пояснює, нинішні вибори — не перші, на яких помітно, як сильно поляризоване польське суспільство: “На мою думку, головна лінія поділу — це наслідки посткомуністичної трансформації та вступу до ЄС, і те, чи люди відчувають себе у виграші чи програші від цих наслідків”. Більшість основних питань, довкола яких кандидати будують передвиборчу агітацію не нові: ставлення до судової реформи, абортів, Євросоюзу, міграційної політики. Проте на цих виборах до них додалася й Україна.
За прогнозами на виборах з результатом понад 33-39% виграє “Обʼєднана правиця” — обʼєднання партій на чолі з ПіС. “Є один хардкорний сценарій — коли ПіС перемагає, однак набирає мало голосів, у “Платформи”, “Третього шляху” та лівих теж немає 231 голосу — тоді “золота акція” в ультраправої “Конфедерації”. Але вона не дуже хоче в коаліцію до ПіС, тому що — так було з усіма правими партіями, які співпрацювали з ПіС — Качинський просто зʼїв їх, найбільш буйних викинув, ще більш буйних витіснив завдяки компромату, зібраному спецслужбами”, — говорить Олена Бабакова.
Хороша новина для України в тому, що на нинішніх виборах практично немає антиукраїнських партій. До того ж — немає проросійських, каже Мацей Дущик. Хіба що “Конфедерація”, яка може отримати до 9% голосів. Її очільник Гжегож Браун закликає “зупинити бандеризацію Польщі”, не голосував у Сеймі за резолюцію зі зверненням до ЄС і НАТО допомогти Україні у війні проти рф і влаштовував антиукраїнські мітинги.
Політоглядач Dziennik Gazeta Prawna Міхал Потоцький припускає: якщо ПіС таки піде в коаліцію з “Конфедерацією”, “відносини з Києвом виглядатимуть так, як вони виглядали в розпал зернового скандалу” — тобто лунатимуть заяви про невдячність України, однак скасування контрактів щодо постачання Україні зброї не буде.
“Гадаю, у протистоянні з ПіС “Громадянська платформа” зацікавлена у тому, щоб відправляти військову допомогу Україні, підтримувати її євроінтеграцію. “Платформа” добре знає, що незалежність України є одним з головних інтересів для Польщі — можливо, і для багатьох прихильників ПіС це так само зрозуміло”, — пояснює Дущик.
Проте, якщо переможе опозиція, прогнозувати наскільки їй вдаватиметься втілювати рішення, поки що складно. Це стосується і рішень щодо України. “Навіть якщо опозиція сформує коаліцію в Сеймі, є ще Сенат, де теж треба виграти. До того ж ще півтора року з нами буде Дуда, який накладатиме вето на кожне амбітне голосування в Сеймі. Тобто можливий сценарій, що ПіС буде блокувати кожну ініціативу опозиції й чекати, доки усі пересваряться. Тоді на Польщу чекають позастрокові парламентські вибори за рік чи два”, — говорить Олена Бабакова.
