Нобелівську премію з літератури отримала французька письменниця Анні Ерно
82-річна французька письменниця Анні Ерно (Annie Ernaux) стала лауреатом Нобелівської премії з літератури 2022 року.
Про це повідомила Шведська королівська академія у четвер, 6 жовтня.
Анні Ерно (Annie Ernaux) – французька письменниця, професорка літератури. Анні Ерно народилася 1 вересня 1940 року у Нормандії, де її батьки мали продуктову крамницю. Про своїх батьків Ерно розповідає у книгах «Майдан» (премія Ренодо, 1984) та «Жінка».
Анні Ерно навчалася в університеті Руана, а потім у Бордо. Після навчання вона здобула диплом вчителя літератури. У 1971 році стала доцентом кафедри сучасної літератури. Деякий час працювала над незавершеним дипломним проектом про французького письменника Маріво.
На початку 1970-х років вона викладала у ліцеї Бонневілля, в Колеж д’Евір в Аннесі-ле-В’є, а потім у Понтуазі, потім вчилася заочно у Національному центрі дистанційної освіти (CNED).
Перший роман Ерно, Les Armoires vides» («Порожні шафи»), був опублікований в 1974 році. У ньому є виразні автобіографічні мотиви, що характерно для усієї подальшої творчості письменниці. Усі її романи так чи інакше стосуються реальних епізодів її біографії. Романи Анні Ерно, у яких особисті спогади накладаються на колективну пам’ять покоління, називають справжнім свідченням епохи.
Анні Ерно є лауреаткою низки літературних премій: премії Ренодо (1984, роман La Place), премії Маргеріт Дюрас (2008, Les Années («Роки»)), премії Франсуа Моріака (2008, Les Années), Премії французької мови (2008, за сукупність творчості). З 2014 року вона є почесним доктором Університету Сержі-Понтуаз.
2008 року режисер Патрік-Маріо Бернар за книгою Анні Ерно зняв фільм «Інша». У 2021 році переможцем Венеціанського фестивалю став фільм Одрі Діван «Подія», знятий за твором Ерно. Українською вийшла її книга «Пристрасть» (2008, Факт), «Майдан. Жінка» (2006, Фоліо).
Нагадаємо, Нобелівська премія в галузі літератури – найпрестижніша міжнародна літературна премія у світі. Створена разом з чотирма іншими Нобелівськими преміями за заповітом Альфреда Нобеля 1895 року, вручається з 1901 року. За заповітом Альфреда Нобеля винагорода має бути отримана людиною, що створила «найвидатніші роботи в напрямку ідеалізму». Первісна вимога розглядати тільки ті роботи, що були створені в рік, що передує року нагороди, була змінена щоб роботи могли бути розглянуті, якщо їх значення було визнано лише недавно. Також премія не присуджується посмертно. Виняток було зроблено лише один раз: у 1931 році Ерік Аксель Карлфельдт отримав премію, пробувши членом Академії протягом 20 років як секретар. Він був номінований двічі, але не погодився дати премію самому собі.
Перший лауреат Нобелівської премії з літератури був Сюллі-Прюдом. Загалом з 1901 по 2022 роки було вручено 114 премій, з них 16 – жінкам. Чотири рази премія присуджувалася двом авторам, двічі жоден автор не отримував премії. Нагородження не проводилось 7 разів: у 1914, 1918, 1935, 1940–1943 роках. Середній вік лауреатів – 65 років.
У 2018 році Шведська академія заявила, що не оголошуватиме переможця. Причиною цьому стали корупційні скандали і звинувачення у сексуальних домаганнях.
У 2021 році Нобелівську премію з літератури присудили — «за безкомпромісне і співчутливе проникнення у наслідки колоніалізму і долю біженців у прірві між культурами і континентами».
Номінації на Нобелівську премію тримають у таємниці протягом 50 років. Премію мають вручати 10 грудня у Стокгольмі.
