Іран – міцний горішок і маленької переможної війни з ним не вийде. Погляд із США
Пік протистояння США з Іраном, дякувати Богові, вже позаду, але 14 січня в Іраку знову обстріляли американо-британську базу Ель-Таджі. Цього разу ракетами систем залпового вогню.
Сподіваюся, запускали їх кустарно, як палестинці, й самі ракетні системи усе ж не “мандрують” цією країною, яку Америка вгамовує ось уже тридцять років. Раніше такий обстріл стався 12 січня, коли як мінімум п’ять ракет вразили авіабазу Балад.
Атака сталася через кілька годин після того, як американці завдали повітряного удару по базах бандюкiв в Західному Іраку і Сирії. Боюся, це не останній обстріл.
Втрата позицій в Іраку
Схоже, перемога там вже неможлива. Тим більше що союзники залишають нас. Так, Канада терміново припинила всі воєнні дії в рамках операції IMPACT і місії НАТО в Іраку, більшість військовиків перекинуто до Кувейту. Виводять своїх солдатів також Німеччина, Словаччина, Хорватія, Нідерланди та Румунія. Військові бази перетворилися на фортеці в облозі, а з 7 січня для військ міжнародної коаліції введено обмеження на пересування по суші і в повітрі.
Парламент Іраку прийняв резолюцію, яка передбачає скасування угоди з коаліцією і скорочення іноземної військової присутності в країні.
Це в загальному плану, але нас цікавлять деталі. У відповідь на ліквідацію іранського генерала провели операцію «Мученик Сулеймані» — в ніч на 8 січня авіабазу США Айн-аль-Асад близько двох годин обстрілювали ракети. Пишуть, що дивом обійшлося без жертв — до 22:00 за місцевим часом весь персонал був готовий сховатися в бункерах. Але річ не в дивах, просто Іран зробив прозорий натяк, замінивши боєголовки ракет масогабаритними вантажами і попередивши США через Ірак і швейцарське посольство в Тегерані.
Атаку розпочали близько 1:30 опiвночі. Сержант Армандо Мартінес, оглянувши будівлі бази після обстрілу, сказав, що одна ракета легко зруйнувала бетонні стіни. А це ж була тiльки болванка, а не бойова частина із 750-ма кілограмами вибухівки! Майстер-сержант Кеннет Гудвін повідомив, що вони провели в бункері не менше п’яти годин. «Вони знали, куди бити, цілилися в аеродром і парковку», — додав він.
Скажемо і ми: цілилися точно і якби не було попередження, без великих жертв не обійшлося б. Та й цього разу контузило 11 військових, про що заявило центральне командування збройних сил США. Деяких доставили на американські об’єкти в Німеччині і Кувейті для подальшої перевірки та лікування. А 24 січня міністерство оборони повідомило, що тільки черепно-мозкові травми отримали 34 військовослужбовці. Тобто Трамп публічно брехав, заявляючи, що у нас не було ні вбитих, ні поранених!
Свого часу я мав справу з ракетами. Наша частина тягнула енергію до «точок», як називали ШПУ МБР, чи то пак шахтні пускові установки міжконтинентальних балістичних ракет, націлених на Америку. Ми ставили їх в Хакасії і в областях навколо Москви, «золоте кільце» ракет — ШПУ і МБР – коштувало скажених грошей! Потім розробляв системи управління авіаракет в закритому інституті, та й поготів не раз бував на заводах, пов’язаних з ракетною тематикою, отож трохи розбираюся в цьому.
Іракські прапорці, іранські ракети
Ракети систем залпового вогню б’ють по базах Ель-Таджі і Балад з території Іраку. Що дуже сумно, оскільки порядок Америка там наводить з 2003 року — і ніяк не наведе, хоча і заплатила за авантюру Буша-джуніора тисячами життів вояків. Президент тоді стрімко втрачав популярність після краху своєї тарифної війни, яка призвела до втрати сотень тисяч робочих місць, і вдався до старого способу, до маленької переможної війни.
Пам’ятаю безліч прапорців біля обеліска Лінкольна у Вашингтоні — кожен означав загиблого в Іраку.Та війна забрала близько 4,5 тисяч американських життів. Вбивство Сулеймані зробило ці жертви і наступні зусилля марними. Америка 17 років тримає далеко від дому значний військовий контингент, витрачає мільярди доларів, і хоч країні допомагали союзники, однак справи всеодно йдуть кепсько, що і показало нинішнє загострення. Воно привело до ослаблення позицій США не тільки в Іраку, але і на всьому Близькому Сході і до посилення впливу Ірану. Тепер у нього розв’язані руки щодо створення атомної зброї, так що позиції Ізраїлю також ослаблені.
Нинішні проблеми показують, що в майбутньому їх може бути ще більше. База Айн-аль-Асад і аеродром поблизу Ербіля, де базується американська авіація, яка діє по ІSІS, розташовані в 150-200 км від іранського кордону. А оскільки час підтискав — показову помсту в нашу інформаційну добу треба подавати гарячою, то Іран застосував проти них балістичні ракети «Киам» і «Зульфагар». До речі, організаційно іранські ракетні війська є частиною Аерокосмічних сил Корпусу вартових ісламської революції, який вважав справою честі помститися за вбивство свого генерала.
«Киам-1» (Qiam-1, дальність 800 км) – це розвиток ракет «Шахаб-2», створених за допомогою Північної Кореї, і її прабатьком можна вважати стару радянську ракету “Скад” (Р-17). Під час війни в Перській затоці в 1991 року “Скади” заподіяли великі руйнування в Ізраїлі, причому американські протиракетні комплекси «Петріот» не дуже добре впоралися з перехопленням…
У «Киам-1» відокремлюється керований (підкреслюю) бойовий блок, звідси і гарна точність, з системою постановки перешкод, ракета використовує технології стелс, що роблять її малопомітною для радарів, її можна запускати з різних типів пускових установок і т.д. Така боєголовка не тільки може ефективно вразити свою ціль, але є і непростою мішенню для ПРО — відпрацьована ступiнь стає великою помилковою цiллю.
Над іранською ракетною атакою сміялися в ЗМІ і соцмережах, мовляв, половина ракет не долетіли, інші впали на задвірках, не заподіявши істотної шкоди. Гм. Мабуть, веселуни неуважно вивчили супутникові знімки — фахівців вразила точність попадань, ракети вражали цілі буквально «в яблучко». Якби на них були боєголовки з вибухівкою, американські бази надовго б вийшли з ладу.
Окрім усього Іран має крилаті ракети. Причому в якості пускових установок використовує не спеціальні шасі, а напівпричепи або звичайні вантажівки. Це знижує прохідність, але також і вартість, підвищуючи можливості маскування. Крім того, побудовані підземні ракетні бази як для зберігання ракет і таємного розгортання пускових установок через мережу підземних тунелів, так і для запуску балістичних ракет з розташованих під землею установок. Загалом, Іран це міцний горішок і маленької переможної війни з ним не вийде.
Окрім «Киам-1», судячи з відео запусків з провінції Керманшах, працювали ракети, що стартують похило і залишають характерний димний слід, тобто твердопаливні сімейства Fateh-110, Fateh313, Zolfaghar. Тут Іран, відштовхнувшись від китайських розробок, пішов самобутнім шляхом і домігся певних успіхів. Останні модифікації «Зольфагара» мають дальність близько 700 км при масі керованої бойової частини понад півтонни. Створено спецваріанти для ураження особливих цілей, наприклад, протикорабельні «Халідж Фарс» (Khalij Fars), «Ормуз-2» (Hormuz-2) і новітня Fateh Mobin.
Отже, авіаносці в Перській затоці також повинні враховувати можливість ракетної атаки. Але в морі есмінці типу «Арлі Берк» з хорошою системою ПРО “Іджіс” повинні захистити американську гордість. А ось на суші доведеться прикрити бази системами «Петріот», що “витягне” зайвий цент з кишень платників податків, причому не факт, що вони надійно закриють небо, бо недавня атака єменських ракет на промисли Саудівської Аравії показала, що не все з ними гаразд.
Має Іран і нові високоточні балістичні ракети «Хорремшехр-2» з керованою головною частиною масою в півтори тонни і дальністю 2000 км, здатні вражати цілі в Ізраїлі і в Саудівській Аравії. Починати в такій ситуації обмін ракетними ударами для США небезпечно: навряд чи Вашингтон знову заздалегідь попередять про атаку. Очевидно, в Пентагоні це зрозуміли і зуміли пояснити своєму верховному головнокомандувачу. Після чого і в Іраку дещо заспокоїлися, і Америка відновила спільні операції проти ісламської держави, хоча і в меншому обсязі. Що дає шанс на ренесанс ІSІS.
До того ж в цій ситуації, скуті захистом баз і обмеженнями Іраку, та ще без союзників, американці працюють там в якості найманців, але… за свій рахунок. І ще дещо про казуси, несумісні з пристойними союзними відносинами, що змушують згадати про українагейт: видання “WallStreetJournal” повідомило про можливе скорочення американської військової допомоги Іраку в розмірі $250 млн. Яку ми виплачуємо з 2017 року. Як ви думаєте, це зміцнить позиції американських вояків в Іраку?
Резюме
Ось такі наслідки ліквідації іранського генерала Сулеймані в Багдаді, і це лише мала їх частина — США втрачають позиції на Близькому Сході, за які заплатили велику ціну. Здається, німці мають рацію: згідно з грудневим, ще до подій в Іраку, опитуванням: в Німеччині вважають Трампа найбільшою загрозою для світу. Цілком обгрунтовано! Ото ж бо парламент Іраку, зневірившись отримати сучасну зброю у США, дав згоду на купiвлю російських ракетних систем С-400. Що додасть головного болю амриканським льотчикам.
Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
