Напевно, кожен із нас у житті хоча б раз зустрічав на своєму життєвому шляху людей, які своїм оптимізмом, світлим, позитивним поглядом на життя зароджують у наших душах зерно надії, що негаразди, які супроводжують нашу державу, зрештою і нас з вами, є явищем тимчасовим. Удвічі приємніше, коли добрі слова про український народ говорить іноземець. Завітавши у справах до повітового староства міста Мендзихуд (Польща), я цілком випадково познайомився з одним із місцевих мешканців, що також відвідував староство з особистих питань. – То пан звідки буде? – запитав мене немолодий, поважний чоловік, обличчя…
Читати даліПозначка: Роман Федько
Як у Польщі шанують українських добровольців
Підійшовши до мене й глянувши на мою куртку в українському військовому пікселі, польський митник запитав: “То пан є жолнєр?”. Так. – Моя чешч сі, – відповів митник і мимоволі витягнувся переді мною. Усі, хто пройшов війну, криваве горно збройного протистояння, хто на собі витягував побратимів, хто їх втрачав назавжди, отримали у “спадок” таке явище, як ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Він у всіх виявляється по-різному – від замкнутості до навіть агресивності, інколи непідконтрольної. Гостре реагування на події, на безглузді вчинки людей довкола, на їхні цинічно байдужі, колючі слова не раз ставали…
Читати даліІсторія української розвідгрупи, яка “заблукала” в тилу сепаратистів
На війні, як відомо, є місце і подвигу, і не дуже гарним речам. Але трапляються і комічні, по-справжньому смішні речі, такі ж, як і в мирний час. Однак саме на війні чітко усвідомлюєш, що для гарного настрою інколи достатньо лише однієї-єдиної, на перший погляд невеличкої, помилки чи неточності… Якось на Луганщині ми, воїни добробату, отримали доволі важке бойове завдання – рухатися у напрямку Україно-Російського пропускного прикордонного пункту Ізвариного, на південь від якого, біля села Власовки, ніби-то було помічено одного із польових командирів «ЛНР», який влаштував там собі базу відпочинку із…
Читати даліУ Ту-154 були агітатори й підспівувачі війни
Роман ФЕДЬКО, історик, учасник АТО: Кров людська – не водиця, так просто її проливати не можна, а тим паче безкарно… Я не буду голосно сміятися, багато жартувати над катастрофою Ту-154. І не тому, що один мій акаунт у соцмережах заблокували і можуть це зробити з другим. Ні. Я просто тихенько, як і більшість українців та сирійців, порадію з того, що Бог /Аллах /Одін /Будда /Яхва (вибрати потрібне) дійсно існує. Не можна безкарно вбивати людей. Ну не можна, і крапка. Чим більше лайна у цьому житті ти викинеш, тим більше воно…
Читати далі