За крок від лиха: великий Кривий Ріг міг стати маленьким Чорнобилем
Хоча й не дуже часто, але періодично переглядаю інформаційні ресурси з публікаціями за тематикою моєї професійної й наукової діяльності.
Розумію, переймаюсь й завжди звертаю особливу увагу на питання екологічної безпеки в Україні. Після чорнобильської катастрофи у 1986 році ця проблема особливо хвилює не тільки українців, але й увесь світ, який пильно відслідковує ситуацію у цій сфері й нашу державну екологічну політику.
Cьогодні висновки українських й міжнародних спеціалістів однозначно свідчать, що антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники в розвинутих країнах світу. Тривалість життя у нас становить в середньому 66 років (у Швеції – 80, у Польщі – 74). Значною мірою це зумовлено забрудненням внаслідок виробничої діяльності підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного комплексу.
У цьому контексті у мене спочатку не викликала особливого занепокоєння подія, що сталася у другій половині березня поточного року в місті Кривий Ріг – поблизу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату й поряд з річкою Інгулець. Там були виявлені закопані у землі (сховані) 22 бочки з хімічним препаратом іноземного виробництва.
Заспокоїла всіх начальник відділу зв’язків з громадськістю компанії «Метінвест» Олена Бутенко, яка 28.03.2019 року в інтерв’ю криворізькій телерадіокомпанії «Рудана» повідомила: «Кілька днів тому на території мікрорайону Інгулець місцеві мешканці знайшли бочки з невідомою речовиною… Дослідження підтвердили, що це – небезпечний реагент для збагачення руди…».
Однак у цій же інформаційній стрічці знаходжу повідомлення, що у криворізьку міську лікарню № 17 поклали на стаціонарне лікування з ознаками хімічного отруєння чотирьох співробітників ІнгГЗК, які транспортували «знахідку» на зберігання до складських приміщень комбінату.
Повідомлялось також, що кілька бочок були розгерметизовані й це спричинило витікання продукту, в зв’язку з чим органи поліції проводять розслідування щодо забруднення й псування земель.
Такі обставини спонукали мене до більш глибокого й детального аналізу зазначених фактів. Й ось що я тримав.
Як виявляється, у 22 бочках місткістю 180 літрів кожна знаходиться не небезпечна, а якраз особливо небезпечна хімічна речовина– флотаційний препарат «LILAFLOT» виробництва шведської компанії «AkzoNobel» /місто Стокгольм/, про що, крім іншого, свідчить лист безпеки підприємства-виробника. Використовується він в Україні виключно на Інгулецькому комбінаті й поставляється невеличкою львівською фірмою «Пролог».
А що сталося б, якби всі 22 бочки розгерметизувались? Разом з колегами-хіміками провели розрахунки, й отримали висновки, які вражають жахливими наслідками:
«Гранично допустимі концентрації (ГДК) у воді водних об’єктів господарсько-питного й культурно-побутового водокористування, мг/дм3, не більше: ізодецилоксипропіламіну – 0,1, згідно з «Санітарними правилами і нормами охорони поверхневих вод від забруднення».
довідково: ізодецилоксипропіламін – діюча речовина «LILAFLOT»
Тобто, беручи до уваги ГДК й виходячи з того, що 0,1 мг/дм3 = 0,1 г/м3, отримуємо результат:
– при попаданні приблизно 5000 кг (вміст 22 бочок) хімічної речовини «LILAFLOT» в грунт стають небезпечними для життя й здоров’я людини п’ятдесят мільйонів кубічних метрів води (5000х1000) : 0,1 = 50 000 000 м3».
Тобто п’ятдесят мільйонів кубічних метрів води, яка споживається у різних формах мешканцями криворізького регіону, стали б небезпечними для життя людей!
Згідно з Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» серед основних завдань національної екологічної політики значиться: а) невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та відповідальність органів виконавчої влади за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації.
Тому маю питання до влади від імені наукової громадськості:
– Які результати розслідування кримінального провадження та чому не проводиться слідство за статтями 241 і 242 ККУ, які передбачають відповідальність за забруднення атмосферного повітря /є факт отруєння людей/ й порушення правил охорони вод /бочки знаходились неподалік надзначимої для регіону водної артерії – річки Інгулець/?
– Які висновки спеціальної комісії, що була створена на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті для встановлення обставин надзвичайної події?
– Які результати перевірок, проведених Службою надзвичайних ситуацій, Міністерством екології та іншими відповідальними відомствами й установами?
Володимир ХИЛЯ, доктор хiмiчних наук, професор кафедри органічної хімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член-кореспондент Національної академії наук України
Сайт “Резонанс”
