В Україні необхідно запровадити Уряд воєнного часу – Павло Жебрівський
Президент Військово-цивільної спілки «Бойове Братерство України», екскерівник Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський заявив, що в Україні необхідно запровадити Уряд воєнного часу.
На його думку, такий уряд потрібен як могутній координаційний центр протидії ворогу. Він пояснює, про що йдеться.
“Це прем’єр-міністр та його команда з додатковими повноваженнями, наданими їм Верховною Радою, – стверджує Павло Жебрівський. -Прем’єр-міністром Уряду воєнного часу повинна стати особистість, яка чітко усвідомлює московитську загрозу для існування України як держави. Усі зусилля та засоби мають бути спрямовані на досягнення мети: надання відсічі ворогу. Кожне міністерство зобов’язане розробити план дій в особливий період: освіта, медицина, економіка, культура, соціальний захист, енергетика.
Друге питання – це побудова дієвих інституцій в Україні. Насамперед маю на увазі приведення до тями судової гілки влади. Незалежний справедливий суд – це можливість для українців захистити свої права та свободи, зокрема в економічній сфері. Водночас необхідне приведення до тями правоохоронних органів. А відтак створення можливостей для українців, щоб стати заможними.
Уряд воєнного часу зобов’язаний розуміти, що наша перемога кується тут, в Україні, а людям потрібна стабільність та впевненість у завтрашньому дні. Усе це треба забезпечити.
Щодня необхідно дякувати хлопцям і дівчатам, які постійно служать на передовій. А ще знати: повинен бути другий, третій, четвертий, п’ятий ешелони спротиву.
Коли кажуть, що у нас є армія, то треба усвідомлювати, що в армії служить 0,5 % громадян України. А яким чином організувати на відсіч ворогу 99,5% громадян? Усе потрібно продумати. Скажімо, навіть пенсіонери можуть плести маскувальні сітки та готувати борщові набори. Кожен громадянин України має знати конкретно, що він може зробити для протидії ворогу.
Другий після армії ешелон спротиву – це резервісти. Їм потрібно дати чіткий посил: зв’язатися з військовими частинами, де вони перебувають у резерві та куди можуть з’явитися у час «Ч».
Третій – територіальна оборона. Є чимало військових пенсіонерів, які можуть стати стрижнем територіальної оборони. Це колишні військові у відставці, яким від 37 до 50 років. Думаю, що таких є щонайменше 100-150 тисяч в Україні. Треба дати людям відповідний посил: виписати алгоритм дій, провести інформаційну кампанію, а потім комунікувати.
Наступне питання – рух опору: підпілля і партизанські загони. Тут можна використати людей, які не мають особливих навичок у веденні військових дій. А вже оперативників із поліції та СБУ залучати до формування руху опору, зокрема відповідних пенсіонерів. Тобто формувати складові національного спротиву.
Ще один аспект: необхідно привести до тями державних службовців, тому що це люди, які служать державі.
Потрібно активувати й цивільну оборону, одним з елементів якої є Державна служба з надзвичайних ситуацій. Це бомбосховища, сирени, оповіщення. Дати завдання працівникам ДСНС: що робити, як, куди рухатись. Постановку цих завдань повинен здійснювати саме уряд воєнного часу.
Ще одне: кожній людині треба зрозуміти, як діяти на випадок агресії. Що робити з маленькими дітками? Що робити зі старшими людьми? Це потрібно визначити і донести до людей. Тоді й паніки не буде. Бо ж паніка сіється тоді, коли людина не знає, як діяти. Якщо вона має план, то й не панікує. Поінформований – означає озброєний.
І головне: готовність української нації до відсічі є запорукою того, що широкомасштабного наступу не буде. Якщо московити будуть чітко розуміти й усвідомлювати, що українська нація готова до відсічі, що насправді з-за кожного рогу будинку їх будуть вбивати, навряд чи вони вирішать посилати на бійню своїх дітей. І це є унеможливленням широкомасштабного наступу.
Тому нам потрібен Уряд воєнного часу. Ті, хто візьме відповідальність на себе, усвідомлюючи, що ключовим викликом є національна безпека та безпекова складова для громадян України. Тоді вся держава, усі сфери життєдіяльності суспільства будуть кувати перемогу.
Подання щодо Уряду воєнного стану має робити Президент. Після цього доручити прем’єр-міністрові формування команди. Далі склад Уряду повинна затвердити Верховна Рада. Відтак Уряд подає Програму дій, яку теж затверджує Верховна Рада. У Програмі дій, на мій погляд, повинні бути прописані додаткові повноваження Уряду щодо видачі декретів у галузі безпеки, економіки, які теж постфактум затверджуються Верховною Радою.
Як донести ідею про Уряд воєнного часу до можновладців? Потрібно сформувати суспільний запит. Йдеться не про акції протесту, а про резонансні публікації у соцмережах, посили експертів з телеекрана тощо. Ідея Уряду воєнного часу повинна заволодіти свідомістю якомога більшої кількості громадян.
Я твердо переконаний: ми, українці, дамо відсіч рашистській навалі. І саме Уряд воєнного часу повинен розробити алгоритм: як діяти. Весь державний і суспільний механізм має працювати на Велику Перемогу України. На початковому етапі – звільнення східних територій України, а потім – деокупація Криму.
Маючи досвід управління державними структурами у критичних ситуаціях, оскільки я три роки очолював Донецьку військово-цивільну адміністрацію, заявляю: готовий очолити Уряд воєнного часу. І не голослівно. Ми з побратимами формуємо бачення та пропонуємо алгоритм дій, крок за кроком. Почуйте нас! Підтримайте! Долучайтеся! Разом – переможемо! Україна переможе!”
ВІДЕО.
